Сільська честь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Сільська честь» (італ. Cavalleria rusticana) — опера П'єтро Масканьї, створена в 1890 році за новелою Дж. Верги «Сільська честь». Прем'єра опери відбулася 17 травня 1890 року в театрі «Костанцо» у Римі. Опера є одним з найвідоміших творів напрямку веризм і часто виконується з іншою відомою оперою цього напрямку — «Блазні» Руджеро Леонкавалло.

Історія створення[ред.ред. код]

«Сільська честь» написана Масканьї для конкурсу одноактних опер, оголошеного в Мілані видавцем Едуардо Санцоньо в 1888 році. Брати участь у конкурсі могли початківці італійські композитори, чиї твори ще ніколи не ставилися на сцені. Три опери-переможниці повинні були бути поставлені в Римі за рахунок організатора конкурсу.

Досить пізно дізнавшись про конкурс, Масканьї звернувся за допомогою до свого друга, поета Джованні Тарджоні-Тоцетті, який вирішив запозичити сюжет лібрето з новели Джованні Верги, опублікованої в 1889 році і до того часу вже з успіхом інсценованої (головну роль у виставі грала Елеонора Дузе). У переробці сюжету для опери брав участь також Ґвідо Менаше. Спочатку було складено лібрето з двох актів, але згодом воно було скорочено, як цього вимагали умови конкурсу. Проте опера все одно розбивається на дві частини симфонічним інтермецо — одним з найпопулярніших її фрагментів.

«Сільська честь» була заявлена на конкурс в останній день і стала однією з 73 його учасниць (серед інших, на конкурс було заявлено ще одна опера з тієї ж новели Верги — «Mala Pasqua» Станіслао Гастальдона, — але вона була знята самим автором). У березні 1890 року було оголошено рішення журі, яким переможцями оголошувалися «лабиль» Нікколо Спінеллі, «Руделло» Вінченцо Феррон і опера Масканьї.

Історія постановок[ред.ред. код]

Вперше «Сільска честь» була представлена публіці в Римі 17 травня 1890 року і мала великий успіх. У тому ж році прем'єри опери проходять у ряді міст Італії і в Берліні.

Перша постановка у Великобританії відбулася 19 жовтня 1891 року (театр Шафтсбері, Лондон), а 16 травня 1892 році «Сільська честь» представлена у "Ковент Гардені "

У США опера вперше поставлена в 1891 році в Філадельфії (9 вересня), а потім майже відразу в Чикаго (30 вересня) і Нью-Йорку (1 жовтня). В «Метрополітен Опера» «Сільська честь» витримала понад 650 вистав, перше з яких відбулося 30 грудня 1891 року.

Дійові особи[ред.ред. код]

Роберто Станьо і Джемма Беллінчоні на прем'єрі опери
Партія Голос Виконавець на прем'єрі,
17 травня 1890
Диригент: Леопольдо Муньоне
Сантуцца сопрано Джемма Беллінчоні
Турріду тенор Роберто Станьо
Альфіо баритон Гуаденцио Саласса
Лола мецо-сопрано Аннета Гулі
Лючія, мать Турідду контральто Федерика Казалі
Селяни і селянки

Зміст[ред.ред. код]

Село в Сицилії, Великдень. Турріду повертається з армії, дізнавшись, що його наречена Лола вийшла заміж за сільського корчмаря Альфіо. Із помсти Турріду заводить роман з бідною дівчиною Сантуццою. Тоді Лола від ревнощів, знову починає зустрічатися з Турріду, зраджуючи чоловіка. Турріду співає під її вікнами сиціліану.

На площі перед сільською церквою Сантуцца, будучи вагітною від Турріду, з'являється Лючія і запитує її про новини свого сина. Сантуцца каже, що за чутками Турріду був у той день у селі. Альфіо з'являється, просить у Лючії вино і говорить про те, що він бачив нещодавно Турріду.

З церкви, де співають різдвяні пісні, виходить процесія, до неї долучається Сантуцца. Від'єднавшись від групи, Сантуцца розповідає Лючії свою історію. Вона просить її молитися за неї. Лючія входить до церкви, на площі з'являється Турріду. Сантуцца благає його повернутися до нього, але він відштовхує її і йде до церкви, з якої щойно вийшла Лола. У свою чергу, з'являється Альфіо, якому ревнива Сантуцца розповідає про зраду своєї дружини з Турріду. Оркестр грає знамените Інтермеццо.

Сільські жителі приходять від церкви. Турріду, з Лолою під руку, запрошують друзів на вино. Альфіо приєднується до тих, хто не хоче пити з Турріду і викликає його на дуель. Відповідно до сицилійського звичаю обидва обіймаються, Турріду кусає Альфіо у вухо, що означає бажання боротися до останньої крові. Альфіо відходить, Турріду просить Лючію, щоб піклувався про Сантуццу, якщо не повернеться, після чого віддаляється. Через деякий час чутно крик: «Вони вбили Турріду». Сантуцца і Лючія падають непритомні.

Джерела[ред.ред. код]

  • J. Kański, Przewodnik operowy, Polskie Wydawnictwo Muzyczne, Warszawa 2001, 83-224-0721-1
  • М.Друскин. «Сельская честь»// сайт belcanto.ru