Танагра-потрост темнощока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танагра-потрост темнощока

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Mitrospingidae
Рід: Танагра-потрост (Mitrospingus)
Вид: Танагра-потрост темнощока
Біноміальна назва
Mitrospingus cassinii
(Lawrence, 1861)
Посилання
Вікісховище: Mitrospingus cassinii
Віківиди: Mitrospingus cassinii
ITIS: 561168
МСОП: 22722317
NCBI: 62220

Танагра-потрост темнощока[2] (Mitrospingus cassinii) — вид горобцеподібних птахів родини Mitrospingidae. Птах середнього розміру з тьмяним блакитно-сірим оперенням і чорною маскою, голова зверху і потилиця — гірчично-жовті, оперення з боків і на череві оливково-жовте. Населяє густі чагарники й узлісся на Карибському узбережжі у південній частині Центральної Америки та у передгір'ях Анд на північному заході Південної Америки. Переважно харчується фруктами, видобуваючи корм у нижньому і середньому ярусах лісу, збирається у зграї до 15 особин свого виду. Темнощока танагра-потрост будує чашеподібне гніздо в чагарнику коло струмків на висоті 1,5–3 м над землею і підвішує його поміж вертикальними стволами. У кладці бувають два білі яйця з коричневими та червоно-коричневими плямами. У годівлі пташенят беруть участина птахи-помічники.

Вид було описано Джорджем Ньюболдом Лоуренсом 1861 року. Міжнародна спілка орнітологів відносить темнощоку танагр-потрост до роду танагр-потрост виділяє два підвиди. На початку XXI століття танагри-потрости, зелені танагри та червонодзьобі танагри були виділені в родину Mitrospingidae.

Опис[ред. | ред. код]

Птах є середнього розміру з тілом 18 або 18,5 см завдовжки. Статевий диморфізм виражений слабо. У самців підвиду Mitrospingus cassinii cassinii довжина крила становить 80,0–87,0 мм, хвоста — 68,4–81,1 мм, дзьоба — 18,7–20,5 мм, заплесна — 22,8–25,3 мм; у самиць — 78,0–86,0 мм, 66,8–78,1 мм, 19,3–22,1 мм, 24,0–25,8 мм відповідно. Маса птахів різниться від 32 до 41 г[3].

Темнощока танагра-потрост в Панамі

Оперення тьмяне. Зверху голубувато-сіре, крила і хвіст є того ж забарвлення, хоча надхвістя має оливковий відтінок[4]. Голова зверху і потилиця — гірчично-жовті[4][5]. Пляма на потилиці, за описом Лоуренса, трикутної форми, вона починається з вузького кінця над очима і поступово розширюється на всю ширину голови[5]. На обличчі має коротке і жорстке пір'я. Відмінною рисою є велика чорна маска на обличчі, що включає вуздечку, вузьку область над очима та боки голови. Підборіддя має чорний відтінок, а горло світло-сіре. Поступово знизу колір переходить у брудний оливково-жовтий на грудях і боках, пір'я брюха і підхвістя, що криють, — темно-сірі і оливково-жовті. Оперення крила знизу сіре[4]. Першорядних махових пер дев'ять[6], найдовше — четверте, перше і дев'яте — рівної довжини[5]. Крила округліші, ніж у представників роду Eucometis, з якими темнощоку танагру-потрост порівнював дослідник Роберт Ріджвей[7]. Хвіст довгий[8] Відомості про линьку відсутні[4].

Номінативний підвид M. с. cassinii відрізняється тьмянішим підхвістям і темнішим, майже блакитним оперенням зверху. Підвид Mitrospingus cassinii costaricensis має яскраве і червоне підхвістя[9][10]. Горло забарвлене майже у той самий колір, як і боки голови, а оперення знизу швидше зелене, ніж жовте[11]. У молодих птахів жовта пляма на маківці та потилиці помітно менша, а оперення знизу має жовтіший відтінок[4]. Темнощоку танагру-потрост досить легко переплутати з самцем Tachyphonus delatrii[4].

Дзьоб довгий і тонкий, конічної форми[4], згідно з описом Александра Френка Скатча, злегка загнутий вниз. Надзьобок чорний[4][8], з синьо-сірою кромкою; підзьобок — сірий з чорним кінчиком[4], або жовтуватий[8]. За описом Роберта Ріджвея, який виділив танагр-потрост в окремий рід, ці птахи мають досить довгий дзьоб, його довжина майже досягає розмірів голови[7]. Райдужка ока забарвлена в блідо-сірий або сірувато-білий кольори[4]. Скатч виділяв блідо-жовтий колір райдужної оболонки, стверджуючи, що він «так рідко зустрічається у саякових, що його можна було б використовувати як ідентифікацію виду» (англ. «so rare in the tanager family that it almost serves for the identification of this species»)[8]. Лапи свинцево-сірі[4], із сильними пазурами[7].

Темнощокі танагри-потрост — досить галасливі птахи. Вони постійно видають різкі та гучні кличі «chet» або «chet-ut». Багатоголосність нагадує «серію маленьких хлопушок, що швидко і безладно вибухають» (англ. «strings of small firecrackers going off rapidly in an erratic pattern»). Серед інших звукових сигналів є високі «wsss» або «sszeet?», безладні «spssnks» або «sptzks», які іноді перемежовуються швидкими слабкими «swiss». На світанку птахи зазвичай співають «seety, seety, seety, seety, seety»[12]. За словами американської орнітологині Бі Ветмор[en], співочого птаха спостерігали на верхівці реліктового дерева, хоча зазвичай вони не показуються з підліску[13].

Поширення[ред. | ред. код]

Ареал темнощокої танагри-потрост

Темнощока танагра-потрост мешкає на Карибському узбережжі у південній частині Центральної Америки та на північному заході Південної Америки, у передгір'ях Анд. Ареал тягнеться на схід до пониззя долини річки Каука в північній частині Колумбії, на південь — до південних районів провінції Пічинча і північно-західних районів провінції Асуай в Еквадорі[14]. Площа ареалу становить 858 000 км²[15]. Ареал спорідненої оливкової танагри-потрост (Mitrospingus oleagineus) не перетинається з ареалом темнощокої танагри-потрост, вона населяє вологі зрілі вторинні ліси та їхні околиці на схилах гір або тепуй на землях Венесуели, Ґаяни і Бразилії[4].

У Коста-Риці птахи зазвичай зустрічаються на висоті до 300 м над рівнем моря, але можуть підніматися до 600 м, у Панамі — до 1200 м, у Колумбії — до 1100 м, в Еквадорі — до 800 м[16]. Окрім цих країн, птахів також відзначали у Венесуелі[15]. Населяє густі чагарники і зарості на узліссях лісу, вздовж лісових струмків і болот, а також на границі з лісом[17][8].

Номінативний підвид M. с. cassinii зустрічається в Панамі на березі Карибського моря від провінції Вераґуас і лагуни Чирікуї[es] до провінції Дар'єн і невеликої ділянки тихоокеанського узбережжя, у західній частині Колумбії на північному схилі Західних Анд від річки Нечі[es] до гірського масиву Серранья-де-Сан-Лукас[es] і на південному схилі Східних Анд у департаменті Кальдас, і навіть на узбережжі моря, й у західній частині Еквадору на південь від провінції Ґуаяс[18]. До 1990-их років околиці річки Нечі були найостаннішою західною точкою ареалу темнощокої танагри-потрост. Пізніше птахів відзначали у долині річки Маґдалена[19]. Геллмайр зазначав, що вивчені ним представники з Колумбії, західного Еквадору й околиць Панамського каналу не мають істотних відмінностей[11]. Підвид M. с. costaricensis зустрічається в провінції Ередія на карибському узбережжі Коста-Рики та в околицях Альміранте на крайньому північному заході Панами[18][11].

Міжнародний союз охорони природи відносить темнощоку танагру-потрост до видів у найменшій загрозі (LC)[15]. Вид досить поширений на більшій частині свого ареала[20]. Птахи зустрічаються, зокрема, у національному парку Брауліо-Каррільо[es] і заповіднику Ітой-Серере (ісп. Reserva Biológica Hitoy Cerere) у Коста-Риці, у національних парках Соберанія[es], Чаґрес[es], Дар'єн у Панамі, у національних парках Лос-Катіос, Енсенада-де-Утрія[es], Фаральонес-де-Калі[es] й у природному заповіднику Тамбіто (ісп. Tambito Nature Reserve) у Колумбії[21].

Харчування[ред. | ред. код]

Темнощока танагра-потрост на годівниці у Панамі

Основну частину раціону темнощокої танагри-потрост становлять фрукти, але птахи також споживають у їжу безхребетних. Особливо воліють плоди представників родин меластомові (Melastomataceae), маренові (Rubiaceae) і пасльонові (Solanaceae); насіння злаків роду Lasiacis[en] або плодових роду Alchornea[en][22][8]. У шлунку птахів було знайдено просо (Panicum), зантоксилум (Xanthoxylum), паслін (Solanum). Також, згідно з вмістом шлунка, темнощокі танагри-потрост харчуються жуками (Carabidae, Cerambycidae, Scarabaeidae), гусеницями, павуками; можуть з'їсти і коників[23].

Корм добувають у нижньому і середньому ярусах лісу, лише іноді піднімаючись вище за плодовими деревами. Задля збирання ягід можуть сідати на гілки і черешки, часто риються у листі та клюють гілки, збирають комах з листя геліконії (Heliconia) і пальмових гілок. Іноді їх можна зустріти коло роя мурах. Ці неспокійні птахи часто змахують крилами і хвостом та швидко пересуваються лісом, залишаючись часто прихованими в підліску[24].

Птахи збираються у зграї розміром до 15 особин[24]. За спостереженнями дослідника Скатча, зграї найчастіше включають до 8 особин[8]. Зазвичай вони складаються виключно з темнощоких танагр-потрост, але в долині річки Маґдалена в Колумбії птахів один раз спостерігали у змішаній зграї[24].

Розмноження[ред. | ред. код]

Дані стосовно розмноження темнощокої танагри-потрост дуже мізерні. У Коста-Риці повідомлення про розмноження припадають на березень – квітень, у Панамі дані про кладку птахів було зібрано в березні, на північному заході Колумбії про птахів, готових до розмноження, повідомлялося в лютому – травні, у червні гніздо було виявлено в долині річки Маґдалена, а у вересні молодих птахів відзначали на південному заході Колумбії[25]. Скатч спостерігав гніздо з двома пташенятами з квітня по травень. Ці спостереження були опубліковані 1972 року[8].

Чашоподібне гніздо птахи будують у чагарнику коло струмка на висоті 1,5–3 м над землею. Гніздо може бути як крихким, так і громіздким[26]. За описом Скатча, гніздо було збудовано з довгих ниткоподібних суцвіть рослин роду Myriocarpa[en] і корінців, вистелено волокнами грибів і підвішене, як кошик, між вертикальними гілками. Поперечник гнізда становив 12,7–14 см, глибина — 8 см[26][8]. За описами дослідника Окампо з долини річки Маґдалена, товщина стінок гнізда дорівнювала 29,1 мм, внутрішні розміри гнізда становили 87,2–94,7 мм, зовнішні — 132,7–150,4 мм, висота — 110,9 мм, а глибина — 48,1 мм[26].

Імовірно, кладка складається із двох яєць. Яйця білі, з коричневими та червонувато-коричневими плямами. За спостереженнями Скатча, птахи годують пташенят виключно комахами[26]. Своїм пташенятам птахи зазвичай приносять «коників й інших комах [і], зрідка, зелених гусеней чи павуків» (англ. «grasshoppers and other insects [and] an occasional green caterpillar or a spider»)[23][8]. Дорослі птахи не сідають на гніздо, а на гілля вище його, і сильно нахиляють голову, аби укласти корм до рота пташенят, по одній комасі за раз[8]. Із семи птахів біля гнізда його відвідувало три або більше особин[26][8]. Кооперативне розмноження темнощокої танагри-потрост представляє особливу зацікавленість для вчених[27], воно часто зустрічається у птахів, що традиційно належать до саякових, — справжніх (Tangara), чорновухих[en] (Neothraupis) і рудогорлих (Cypsnagra) танагр, габій (Habia)[28].

Відомості про тривалість життя, вік статевого дозрівання або виживання темнощокої танагри-потрост наразі є відсутніми[29]. На дорослих птахів зазвичай не полюють, але в долині річки Маґдалена у Колумбії було відзначено викрадення яйця з гнізда[24].

Систематика[ред. | ред. код]

Філогенетичне дерево відповідної групи по Баркеру та іншим[6]
 
 

Mitrospingus oleagineus

 
 
 

Orthogonys chloricterus

 
 

Lamprospiza melanoleuca

 
 
 
 
 

Cardinalidae

 
 

Thraupidae

 
 
Eucometis cassinnii у роботі Склейтера і Сельвіна 1864 року

Вид було описано 1861 року американським орнітологом-любителем Джорджем Ньюболдом Лоуренсом на основі представника, отриманого на околицях Панамської залізниці[18]. Перший птах з'явився у колекції Міклера роком раніше. Лоуренс вирішив виділити його в окремий вид Tachyphonus cassinnii після того, як отримав додаткові екземпляри цього птаха, що належать до обох статей. Видову назву він дав на честь свого друга Джона Кессіна[5]. Вже 1864 року британські зоологи Філіп Склейтер й Осберт Селвін засумнівалися в такій класифікації і віднесли темнощоку танагру-потрост до сіроголових танагр (Eucometis), відзначаючи в першу чергу відсутність статевого диморфізму у темнощокої танагри-потрост та помітні відмінності в забарвленні оперення самців і самок в усіх представників родів Tachyphonus і Lanio[30].

1898 року американський орнітолог Роберт Ріджвей виділив рід танагри-потрост (Mitrospingus). За його словами, новий рід слід віднести до родини в'юркових (Fringillidae), хоча це й викликало у вченого деякі сумніви[7]. Ріджвей вважав рід монотиповим[31], але пізніше до нього було включено оливкову танагру-потрост (Mitrospingus oleagineus). 1936 року австрійський орнітолог Карл Едуард Геллмайр припустив, що ці два види синонімічні[4][11]. Ці птахи разом з тим помітно відрізняються вокалізацією і поведінкою[4].

Міжнародна спілка орнітологів виділяє два підвиди[32]:

  • Mitrospingus cassinii costaricensis Todd, 1922 — Коста-Рика і північний захід Панами. Американський орнітолог Волтер Едмонд Клайд Тодд виділив новий підвид, вивчивши велику кількість добре підготовлених представників із різних регіонів у музеї Карнеґі[10].
  • Mitrospingus cassinii cassinii (Lawrence, 1861) — центральна частина Панами та землі від Колумбії до заходу Еквадору.

Роди танагра-потрост, зелена танагра (Orthogonys) і червонодзьоба танагра (Lamprospiza) вчені традиційно включали до родини саякових (Thraupidae)[33]. Кіт Баркер (F. Keith Barker) та інші 2013 року опублікували висліди молекулярних досліджень близько 200 видів горобцеподібних птахів з дев'ятьма маховими перами. Побудоване ними філогенетичне дерево показало кілька нових клад або відокремлених груп, багато з котрих було запропоновано виділити в окремі родини. Зокрема, автори праці запропонували виділити роди Mitrospingus, Orthogonys і Lamprospiza, представники яких мешкають переважно у Південній Америці, у родину Mitrospingidae[32][6][18]. Дослідники вважають, що представники цієї родини походять від загального предка темнощокої танагри-потрост та червонодзьобої танагри (Lamprospiza melanoleuca). У роботі було також показано сестринське відношення цієї родини до клад саякових і кардиналових (Cardinalidae)[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ BirdLife International (2012). Mitrospingus cassinii: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Appearance.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_appearance не вказано текст
  5. ↑ а б в г (англ.) Lawrence G. N. Catalogue of a collection of birds, made in New Grenada, by James McLeannan, Esq., of New York, with notes and descriptions of new species. Part I // Annals of the Lyceum of Natural History of New York. — 1861. — Т. 7. — С. 288—302.
  6. ↑ а б в г (англ.) Barker F. K., Burns K. J., Klicka J., Lanyon S. M., Lovette I. J. Going to Extremes: Contrasting Rates of Diversification in a Recent Radiation of New World Passerine Birds // Systematic Biology. — 2013. — Т. 62, вип. 2. — С. 298—320. — DOI:10.1093/sysbio/sys094.
  7. ↑ а б в г (англ.) Ridgway R. Descriptions of supposed new genera, species, and subspecies of American birds. I. Fringillidae // The Auk. — 1898. — Вип. 15. — С. 223—781.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н (англ.) Skutch A. F. Studies of tropical American birds // Nuttall Ornithological Club. — 1972. — № 10. — С. 204—208.
  9. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Systematics.
  10. ↑ а б (англ.) Todd W. E. C. New forms of finches and tanagers from tropical America // Proceedings of the Biological Society of Washington. — 1922. — Вип. 35. — С. 89—93.
  11. ↑ а б в г (англ.) Hellmayr C. E. Catalogue of birds of the Americas and the adjacent islands. Tersinidae–Thraupidae // Field Mus. Nat. Hist. Publ. Zool.. — 1936. — Т. 13, вип. 9. — С. 352—354.
  12. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Sounds and Vocal Behavior.
  13. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Behavior.
  14. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Distribution.
  15. ↑ а б в Танагра-потрост темнощока: інформація на сайті МСОП (англ.)
  16. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_distribution не вказано текст
  17. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Habitat.
  18. ↑ а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_systematics не вказано текст
  19. ↑ (англ.) Stiles F. G., Rosselli L., Bohórquez C. I. New and noteworthy records of birds from the middle Magdalena valley of Colombia // Bull. Brit. Orn. Club. — 1999. — Т. 119, вип. 2. — С. 113—129.
  20. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Demography and Populations.
  21. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Conservation and Management.
  22. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Diet and Foraging.
  23. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_diet не вказано текст
  24. ↑ а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_behavior не вказано текст
  25. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Breeding.
  26. ↑ а б в г д Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_breeding не вказано текст
  27. ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Priorities for Future Research.
  28. ↑ (англ.) de Melo T. N., da Silva Xavier R. First data on breeding ecology of Red-billed Pied Tanager Lamprospiza melanoleuca, including the nest and egg // Bulletin of the British Ornithologists' Club. — 2017. — Т. 137, вип. 3. — С. 237—240.
  29. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bow_mitrospingus_cassinii_demography не вказано текст
  30. ↑ (англ.) Sclater P. L., Salvin O. Notes on a Collection of Birds from the Istmus of Panama // Proceedings of the general meetings for scientific business of the Zoological Society of London. — 1864. — С. 351.
  31. ↑ (англ.) Ridgway R. The birds of North and Middle America. Part II // United States National Museum Bulletin. — 1902. — Т. 50, вип. 2. — С. 167—169.
  32. ↑ а б Gill F., Donsker D. & Rasmussen P. (Eds.), ред. (25 липня 2020). New World warblers, mitrospingid tanagers. IOC World Bird List (v10.2) (англ.). doi:10.14344/IOC.ML.10.2. Процитовано 26 жовтня 2020.
  33. ↑ Birds of the World: Mitrospingidae.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Танагра-потрост_темнощока&oldid=39970862