Трапеція Оріона
| Розсіяне скупчення | Зоряні скупчення |
|---|---|
 інфрачервоному світлі (праворуч) відзнята космічним телескопом Хаббл. Фото НАСА. |
|
| Історія дослідження | |
| Відкривач | Галілео Галілей |
| Дата відкриття | 4 лютого 1617 |
| Позначення | |
| Дані спостережень (Епоха J2000) |
|
| Клас | ? |
| Пряме піднесення | 05h 35.4m |
| Схилення | −05° 27′ |
| Відстань | 1.6 тисяч св. років 490 пс пк |
| Видима зоряна величина (V) |
4.0 |
| Видимі розміри (V) | 47 (секунд дуги) |
| Сузір'я | Оріон |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | ? кг (? M☉) |
| Радіус | 10 св.р. |
| VHB | ? |
| Абсолютна зоряна величина (V) |
|
| Приблизний вік | 3 × 105 років |
| Інші властивості | |
Трапеція Оріона, або Скупчення Трапеція Оріона є компактним розсіяним скупченням зір, що розташоване у самому серці Туманності Оріона.
Зміст |
Відкриття [ред.]
Воно було відкрити Галілео Галілеем 4 лютого 1617 року, коли він замалював відносне розташування трьох зір трапеції (A, C, D) не побачивши при цьому у свій телескоп оточуючої зорі туманності.[1][2] Про існування четвертої компоненти (B) було повідомлено відразу кількома спостерігачами у 1673 році. Інші компоненти скупчення були відкриті пізніше. На 1888 рік було відомо, що дане скупчення налічує вісім компонент, кілька з яких утворюють подвійні зорі.
На сьогоднішній день, спостерігаючи небо в аматорський телескоп з апертурою 12-15 см при гарному небі можна вирізнити до шести зір даного скупчення.[3]
Фізичні характеристики [ред.]
Трапеція Оріона є досить молодим розсіяним скупченням, що народилося безпосередньо в Туманності Оріона. П'ять найбільших зір мають масу порядку 15-30 мас Сонця. Вони розташовані одна від одної в межах сфери діаметром біля 1,5 світлових років і дають основний вклад в освітлення оточуючої їх туманності. За своїми кінематичними характеристиками Трапецію Оріона можна розглядати як складову значно більшого скупчення Туманності Оріона, яке має в діаметрі 20 світлових років і містить біля 2000 зір.
Інфрачервоні зображення Трапеції Оріона дають можливість краще побачити газопилові хмари Туманності Оріона й виявити місцерозташування ще багатьох інших компонент скупчення. Більше половини зір в межах цього скупчення «щойно» утворилися й мають протопланетний диск, з якого згодом можливо сформується планетна система. Разом з тим, в межах скупчення астрономи виявили також кілька коричневих карликів низької маси і зі значними власними швидкостями, достатніми щоб покинути дане скупчення.
Ідентифікування [ред.]
Найлегше ототожнити дане скупчення можна за чотирма його найяскравішими зорями (їх називають ще як A, B, C та D у порядку зростання їх координати прямого піднесення), що формують собою чотирикутник у вигляді трапеції. Найяскравішою з них є компонента C з видимою величиною 5.13, що відома ще як Θ1 Оріона C. Компоненти A та B, як виявилось, є затемнювано подвіними зорями.
-
Ототожнення зір у Трапеції Оріона
-
В даній області Туманності Оріона можна спостерігати «бульбашки» та «арки» сформовані в процесі народження зір Трапеції Оріона, коли випромінювання, потоки заряджених частинок та викинутого зорями газу «видували» газ та пил з околиць зір створюючи у міжзоряному просторі бульбашкоподібні форми.
Примітки [ред.]
- ↑ Галілео Галілей: Siderius Nuncius, Венеція, 1610. Оригінальна версія латиною [1]
- ↑ Том Поп та Джім Мошер: Вебсторінка телескопу Галілея" 17 березні 2006 [2], "Читачі дивувалися з того, що в своїх текстах Галілео Галілей не згадав про існування туманності (відомої на сьогоднішній день як M42), що оточує дані зорі. ... Галілей вірив, як він сам згодом пояснював в Sidereus Nuncius, що туманність видима неозброєним оком при спостереженні в його телескоп виявляється скупченням зір, відповідно, туманність видима в його телескоп також може виявитися скупченням зір при спостереженні у значно більший телескоп. Будь-які дифузні об'єкти видимі у телескоп він пояснював недоліками (обмеженням) свого телескопу й тому він не надавав їм якогось певного значення і не вважав за потрібне їх описувати."
- ↑ Lodriguss, Jerry. «The Trapezium, Theta Orionis». Процитовано 2011-09-06.
Для додаткового читання [ред.]
- Lada E. A., et al. Навколозоряні диски у скупченні Трапеції Оріона // Bulletin of the American Astronomical Society. — Т. 28. — (1996) С. 1342.
- Poveda Arcadio, et al. Низькомасивні зорі, що покидають скупчення Трапеція Оріона // Astrophysical Journal. — Т. 627. — (2005) (1) С. L61–L64. DOI:10.1086/432053.
Посилання [ред.]
- Обсерваторія Чандра відкрила гарячі зорі в Трапеції Оріона, MIT Прес-реліз, 2000. (англ.)
- Детальний опис Трапеції Оріона (англ.)
- Астрономічне зображення Дня - В центрі Трапеції Оріона 2 березня 2003
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Трапеція Оріона |
