Трапеція Оріона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трапеція Оріона
Розсіяне скупчення Зоряні скупчення
Трапеція Оріона в оптичному (ліворуч) та  інфрачервоному світлі (праворуч) відзнята космічним телескопом Хаббл. Фото НАСА.
Трапеція Оріона в оптичному (ліворуч) та
інфрачервоному світлі (праворуч)
відзнята космічним телескопом Хаббл.
Фото НАСА.
Історія дослідження
Відкривач Галілео Галілей
Дата відкриття 4 лютого 1617
Позначення
Дані спостережень
(Епоха J2000)
Клас  ?
Пряме піднесення 05h 35.4m
Схилення −05° 27′
Відстань 1.6 тисяч св. років
490 пс пк
Видима зоряна
величина
(V)
4.0
Видимі розміри (V) 47 (секунд дуги)
Сузір'я Оріон
Фізичні характеристики
Маса  ? кг
(? M)
Радіус 10 св.р.
VHB  ?
Абсолютна
зоряна величина
(V)
Приблизний вік 3 × 105 років
Інші властивості

Трапеція Оріона, або Скупчення Трапеція Оріона є компактним розсіяним скупченням зір, що розташоване у самому серці Туманності Оріона.

Відкриття[ред.ред. код]

Воно було відкрити Галілео Галілеем 4 лютого 1617 року, коли він замалював відносне розташування трьох зір трапеції (A, C, D) не побачивши при цьому у свій телескоп оточуючої зорі туманності.[1][2] Про існування четвертої компоненти (B) було повідомлено відразу кількома спостерігачами у 1673 році. Інші компоненти скупчення були відкриті пізніше. На 1888 рік було відомо, що дане скупчення налічує вісім компонент, кілька з яких утворюють подвійні зорі.

На сьогоднішній день, спостерігаючи небо в аматорський телескоп з апертурою 12-15 см при гарному небі можна вирізнити до шести зір даного скупчення.[3]

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Трапеція Оріона є досить молодим розсіяним скупченням, що народилося безпосередньо в Туманності Оріона. П'ять найбільших зір мають масу порядку 15-30 мас Сонця. Вони розташовані одна від одної в межах сфери діаметром біля 1,5 світлових років і дають основний вклад в освітлення оточуючої їх туманності. За своїми кінематичними характеристиками Трапецію Оріона можна розглядати як складову значно більшого скупчення Туманності Оріона, яке має в діаметрі 20 світлових років і містить біля 2000 зір.

Інфрачервоні зображення Трапеції Оріона дають можливість краще побачити газопилові хмари Туманності Оріона й виявити місцерозташування ще багатьох інших компонент скупчення. Більше половини зір в межах цього скупчення «щойно» утворилися й мають протопланетний диск, з якого згодом можливо сформується планетна система. Разом з тим, в межах скупчення астрономи виявили також кілька коричневих карликів низької маси і зі значними власними швидкостями, достатніми щоб покинути дане скупчення.

Ідентифікування[ред.ред. код]

Найлегше ототожнити дане скупчення можна за чотирма його найяскравішими зорями (їх називають ще як A, B, C та D у порядку зростання їх координати прямого піднесення), що формують собою чотирикутник у вигляді трапеції. Найяскравішою з них є компонента C з видимою величиною 5.13, що відома ще як Θ1 Оріона C. Компоненти A та B, як виявилось, є затемнювано подвіними зорями.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Галілео Галілей: Siderius Nuncius, Венеція, 1610. Оригінальна версія латиною [1]
  2. Том Поп та Джім Мошер: Вебсторінка телескопу Галілея" 17 березні 2006 [2], "Читачі дивувалися з того, що в своїх текстах Галілео Галілей не згадав про існування туманності (відомої на сьогоднішній день як M42), що оточує дані зорі. ... Галілей вірив, як він сам згодом пояснював в Sidereus Nuncius, що туманність видима неозброєним оком при спостереженні в його телескоп виявляється скупченням зір, відповідно, туманність видима в його телескоп також може виявитися скупченням зір при спостереженні у значно більший телескоп. Будь-які дифузні об'єкти видимі у телескоп він пояснював недоліками (обмеженням) свого телескопу й тому він не надавав їм якогось певного значення і не вважав за потрібне їх описувати."
  3. Lodriguss, Jerry. «The Trapezium, Theta Orionis». Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-09-06. 


Для додаткового читання[ред.ред. код]

  • Lada E. A., 'et al.' Навколозоряні диски у скупченні Трапеції Оріона // Bulletin of the American Astronomical Society, 28 (1996) С. 1342. — Bibcode:1996AAS...189.5301L.
  • Poveda Arcadio, 'et al.' Низькомасивні зорі, що покидають скупчення Трапеція Оріона // Astrophysical Journal, 627 (2005) (1) С. L61–L64. — arXiv:astro-ph/0506002. — Bibcode:2005ApJ...627L..61P. — DOI:10.1086/432053.

Посилання[ред.ред. код]