Турецько-український договір про дружбу і братерство
| Турецько-український договір про дружбу і братерство | |
|---|---|
| Підписано | 25 грудня 1922 |
| Підписанти | Українська Радянська Соціалістична Республіка і Туреччина |
Турецько-український договір про дружбу і братерство (тур. Türkiye-Ukrayna Dostluk ve Kardeşlik Antlaşması)— договір про дружбу між Україною та Туреччиною, УРСР та Туреччиною, який було укладено 1922 року.
Історія[ред. | ред. код]
За царського періоду до початку Першої світової війни в Україні було створено Українсько-визвольний союз з вимогою посилення незалежності в Росії.
У 1914 у Стамбулі відкрито одну з філій, за допомогою якої Туреччина змогла відновити прямий зв'язок з Україною.[1]
9 лютого 1918 під час Брестських Литовських переговорів, що розпочалися в 1917 р. разом з більшовицькою революцією, між Османською імперією та Україною був підписаний мирний договір. Цим договором було визнано незалежність України.[1]
Після цього періоду двосторонні відносини покращилися.
12 лютого 1918 р., а пізніше 17 вересня 1921 р. були підписані договори про повернення солдатів та цивільних осіб, захоплених між двома державами у період війни. Після цього дипломатичні відносини покращилися, і делегації посольства Туреччини та України знайшли спільні мову. Комерційними договорами обидві сторони здобули комерційні права та зайнялися спільною комерційною діяльністю.[1]
З іншого боку, Московський договір, який був підписаний 16 березня 1921 року між Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою та Великою Національною Асамблеєю (Туреччиною). З підписанням цього договору наступив період сприяння дружбі між народами.
13 жовтня 1921 року підписали договір про дружбу між Вірменською, Азербайджанською та Грузинською РСР з одного боку, й Туреччиною — з іншого; укладено за участі РРФСР, в місті Карс на конференції, скликаній 26 вересня на виконання Московської угоди між РРФСР і Туреччиною від 16 березня 1921 року. Цей договір проголошував взаємне дипломатичне визнання обох сторін, зазначав існуючу між ними солідарність у боротьбі проти імперіалізму та бажання встановити найкращі відносини.
Реалізація договору[ред. | ред. код]
У той час Українська ДСК могла проводити незалежну політику у зовнішніх справах.
Українська РСР почала офіційні відносини з ЦК Української більшовицької партії та делегатами члена ЦК СРСР Михайлом Васильовичем Фрунзе, що здійснили візит до Туреччини 26 листопада 1921 року, делегацією у складі 40 осіб.[2]
25 грудня делегація парламенту зустрілася з підписантами і вони розпочали конференцію між Україною та Туреччиною. У підсумку цієї конференції між Туреччиною та Україною було підписано Договір про дружбу і братство.[3][4]
Від імені уряду Анкари підписантом виступив міністр закордонних справ Юсуф Кемаль (Тенгіршенк), від імені Української ДСК — Михайло Фрунзе, член ЦК СРСР, який очолював Надзвичайну місію УСРР у Туреччині.
Наслідки договору[ред. | ред. код]
Відносини, які були встановлені договором, зміцнилися підписанням торгової угоди у травні 1922 року.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
- Московський договір
- Карський договір
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г TÜRKİYE-UKRAYNA SİYASİ İLİŞKİLERİ (1914-1922). Mimar Sinan Güzel Sanatlar Üniversitesi - Sosyal Bilimler Enstitüsü. 2013. Архів оригіналу за 7 Haziran 2018. Процитовано 15 квітня 2019.
- ↑ Trabzon ve Kars Hatıraları 1921-1922 İstiklâl Mücadelesi ve Enver Paşa. Ankara: Arma Yayınları. 2002. с. 65. ISBN 9757336289.
- ↑ Türkiye Cumhuriyetinin Andlaşmaları. Ankara: T. C. Dışişleri Bakanlığı Yayını. 1992.
- ↑ Tarihçeleri ve Açıklamaları ile Birlikte Türkiye'nin Siyasal Antlaşmaları (1920-1945). Т. 1. Ankara: Türk Tarih Kurumu Yayınları. 1989. с. 39. ISBN 9789751601841.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
