Уміт Озат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Уміт Озат
Уміт Озат
Уміт Озат
Особисті дані
Народження 30 жовтня 1976(1976-10-30) (47 років)
  Анкара, Туреччина
Зріст 186 см
Вага 84 кг
Громадянство  Туреччина
Позиція захисник
Юнацькі клуби
–1995 Туреччина «Кечіоренгюджю»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994–1995 Туреччина «Кечіоренгюджю» 25 (0)
1995–2001 Туреччина «Генчлербірлігі» 150 (10)
2000–2001 →  Туреччина «Бурсаспор» 24 (1)
2001–2007 Туреччина «Фенербахче» 212 (11)
2007–2009 Німеччина «Кельн» 35 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996–1997 Туреччина Туреччина U-21 8 (1)
1997 Туреччина Туреччина (ол.) 5 (1)
2000–2005 Туреччина Туреччина 41 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009 Німеччина «Кельн» (помічник)
2009–2010 Туреччина «Анкарагюджю» (помічник)
2010–2011 Туреччина «Анкарагюджю»
2012 Туреччина «Манісаспор»
2014–2015 Туреччина «Елязигспор»
2015 Туреччина «Болуспор»
2015 Туреччина «Самсунспор»
2016 Туреччина «Мерсін Ідманюрду»
2016–2017 Туреччина «Генчлербірлігі»
2017– Туреччина «Генчлербірлігі»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Уміт Озат (тур. Ümit Özat, нар. 30 жовтня 1976, Анкара) — турецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2016 року очолює тренерський штаб команди «Генчлербірлігі».

Виступав, зокрема, за «Фенербахче», з яким став триразовим чемпіоном Туреччини, а також національну збірну Туреччини, у складі якої став бронзовим призером чемпіонату світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1976 року в місті Анкара. Вихованець футбольної школи клубу «Кечіоренгюджю». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1994 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 25 матчах чемпіонату. Після цього грав за «Генчлербірлігі», за який у період з 1995 по 2000 зіграв 166 офіційних матчів, відзначившись 14 м'ячами, і провів 14 399 хвилин. У формі «Генчлербірлігі» в матчах Кубка УЄФА зіграв 360 хвилин.

Сезон 2001/02 відіграв в оренді в «Бурсаспоре», а по закінченні сезону перейшов в «Фенербахче». Дебютував у клубі зі Стамбула 8 серпня 2001 року в матчі Ліги чемпіонів проти шотландського «Рейнджерс» з міста Глазго. 18 березня 2003 року став капітаном «Фенербахче», перейнявши капітанську пов'язку в Огюна Темізканоглу. До приходу в клуб Роберто Карлоса грав на позиції лівого захисника, незважаючи на те, що є правшею. У «Фенербахче» він зіграв чи не всіх позиціях у захисті та півзахисті і за шість сезонів, проведених у Стамбулі, гравець взяв участь у 212 матчах Суперліги, тричі ставши чемпіоном Туреччини.

Уміт Озат під час виступів за «Кельн». 2007 рік.

У травні 2007 року він підписав трирічний контракт з німецьким «Кельном»[1], куди його запросив Крістоф Даум, знайомий із захисником по спільній роботі у «Фенербахче». З початку сезону 2008-09 Уміт став капітаном команди[2][3]. 29 серпня 2008 року він знепритомнів під час матчу Бундесліги проти «Карлсруе»[4]. Після знепритомлення на короткий термін і виходу на поле медичної бригади він прийшов в себе, але все-таки був госпіталізований в лікарню для подальшого обстеження. Подальша перевірка встановила, що у екс-капітана клубу була проблема з серцем, яка називається міокардит[5]. 14 березня 2009 року офіційно заявив, що вирішив завершити кар'єру. Своє завершення кар'єри він пояснив станом свого здоров'я[6][7][8][9].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 1996—1997 років залучався до складу молодіжної збірної Туреччини. На молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах, забив 1 гол.

1997 року захищав кольори олімпійської збірної Туреччини і став срібним призером Середземноморських ігор 1997 року в Барі, Італія[10]. У складі цієї команди провів 5 матчів, забив 1 гол.

16 серпня 2000 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Туреччини в товариському матчі проти Боснії і Герцеговини (0:2)[11]. Він швидко зарекомендував себе як важливий гравець в команді і поїхав з нею на чемпіонат світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, на якому команда здобула бронзові нагороди.

Останній матч у збірній зіграв 12 листопада 2005 року, в якому турки програли 0:2: Швейцарії і не кваліфікувались на чемпіонат світу 2006 року. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 41 матч, забивши 1 гол — 25 травня 2004 року в товариській грі проти Австралії (1:0)[12].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри гравця залишився в «Кельні» і з квітня 2009 року працював помічником Крістофа Даума[13], а з липня 2009 року — Звонимира Сольдо. 21 грудня 2009 було оголошено, що Озат покине «Кельн»[14][15].

Пізніше він став асистентом Роже Лемера в «Анкарагюджю»[16][17]. У травні 2010 року, після звільнення Лемрера, Озат став новим головним тренером клубу[18]. Тренував команду з Анкари один рік.

26 січня 2012 року він став головним тренером «Манісаспора»[19]. Через місяць Озат був звільнений, провівши зі своєю командою в шість ігор, п'ять з яких програв[20].

На початку серпня 2014 року став головним тренером клубу другого турецького дивізіону «Елязигспор»[21]. Уміт подав у відставку 8 березня 2015 року[22], проте вона не була прийнята і йому було наказано продовжувати свою роботу[23]. Втім Озат таки пішов у відставку після матчу проти «Денізліспору» 18 квітня 2015 року[24].

22 червня 2015 року Озат був представлений головним тренером іншого клубу другого дивізіону «Болуспора»[25], проте через розбіжності з керівництвом покинув посаду вже через кілька тижнів 14 липня. Натомість у середині липня 2015 року він очолив «Самсунспор»[26], де також довго не протримався і пішов у відставку в січні 2016 року.

Через кілька днів після його від'їзду з «Самсунспора», 17 січня 2016 року він очолив кризовий «Мерсін Ідманюрду»[27], який перебував у зоні вильоту з Суперліги. У цьому клубі він зіткнувся з незліченними проблемами: футболісти деякий час не отримували своїх зарплат і погрожували не відвідувати тренування команди. Озат виплатив зарплати з власної кишені і намагався зосередити команду на лізі. Після того, як не відбулося поліпшення, змінився керівництво клубу, і Озат у травні подав у відставку.

8 листопада 2016 року Озат став тренером «Генчлербірлігі» і зайняв з командою 8 місце в Суперлізі. Проте вже на початку сезону 2017/18 у вересні клуб відправив тренера, який здобув лише одну нічию в трьох стартових іграх, у відставку. Втім після 12-го туру, в листопаді того ж року, він повернувся до команди[28].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Фенербахче»: 2003/04, 2004/05, 2006/07

Стиль гри[ред. | ред. код]

Колишній капітан «Фенербахче» та «Кельна» був відомий своїм спокійним та професійним ставленням. Він розглядається як універсальний гравець і використовувався як ліворуч або праворуч, так і в центрі захисту; крім того, він мав небезпечний дальній удар.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ümt Özat unterschreibt in Köln vom 26. Mai 2007 auf UEFA.com
  2. ↑ Ümt Özat neuer Kapitän beim 1. FC Köln vom 5. August 2008 auf spox.com
  3. ↑ Ümt Özat ist Köln-Kapitän vom 5. August 2008 auf UEFA.com
  4. ↑ Kölner Sieg von Özats Zusammenbruch überschattet vom 29. August 2008 auf Tagesspiegel.de
  5. ↑ 1. FC Köln: Stabiler Zustand bei Ümit [Архівовано 2008-09-12 у Wayback Machine.] (abgerufen am 30. August 2008)
  6. ↑ Капітан «Кельна» попрощався з футболом
  7. ↑ Ümit Özat verkündet Karriere-Aus vom 14. März 2009 auf spox.com
  8. ↑ Ümit Özat erklärt Karriere für beendet vom 15. März 2009 auf Tagesspiegel.de
  9. ↑ Trauriges Karriereende für Ümit Özat vom 16. März 2009 auf UEFA.com
  10. ↑ http://www.tff.org/Default.aspx?pageId=29&macId=4032
  11. ↑ Spielstatistiken: Bosnien & Herzeg. vs. Türkei vom 16. August 2000
  12. ↑ Spielstatistiken: Australien vs. Türkei vom 25. Mai 2004
  13. ↑ Sein erster Tag als Trainer vom 21. April 2009 auf Bild.de
  14. ↑ Express: Ümit Özat verlässt den FC [Архівовано 5 вересня 2010 у Wayback Machine.] (abgerufen am 21. Dezember 2009)
  15. ↑ Vertrag mit Özat aufgelöst vom 21. Dezember 2009 auf kicker.de
  16. ↑ Ümit Özat in die Türkei vom 23. Dezember 2009 auf transfermarkt.de
  17. ↑ Unterstützung durch Ümit Özat; assistiert dem Franzosen vom 23. Dezember 2009 auf kicker.de
  18. ↑ Ümit Özat befördert zum Chef-Trainer [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.] vom 24. Mai 2010 auf Express.de
  19. ↑ manisaspor.org.tr: [Архівовано 3 грудня 2015 у Wayback Machine.] Ümit Özat ile anlaşma sağlandı
  20. ↑ Manisaspor trennt sich von Ümit Özat! [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.] vom 27. Februar 2012 auf GazeteFutbol.de
  21. ↑ trtspor.com.tr: „Elazığspor'da Ümit Özat dönemi“ (abgerufen am 31. August 2014)
  22. ↑ Elazığ'da Özat dönemi kapandı!
  23. ↑ Elazığspor'dan Ümit Özat'ın istifasına ret!
  24. ↑ http://m.milliyet.com.tr/umit-ozat-istifa-etti----2046147-skorerhaber/
  25. ↑ http://www.milliyet.com.tr/boluspor-da-umit-ozat-donemi----2077610-skorerhaber/
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ http://www.fanatik.com.tr/2016/01/17/umit-ozatin-yeni-adresi-mersin-idman-yurdu-641853
  28. ↑ http://www.fanatik.com.tr/2017/11/20/umit-ozat-yeniden-genclerbirligi-nde-1332315

Посилання[ред. | ред. код]

1 Рюштю (в) • 2 Ашик • 3 Бюлент • 4 Фатіх • 5 Алпай • 6 Аріф • 7 Бурук • 8 Тугай • 9 Шюкюр (к) • 10 Баштюрк • 11 Шаш • 12 Омер (в) • 13 Муззі Іззет • 14 Тайфур • 15 Ніхат • 16 Озат • 17 Ільхан • 18 Ергюн • 19 Ерджан • 20 Унсал • 21 Емре • 22 Давала • 23 Зафер (в) • Тренер: Шенол Гюнеш
Туреччина
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уміт_Озат&oldid=41858564