Уруть колосиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Водопериця колосиста
Водопериця колосиста
Водопериця колосиста
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Столисникові (Haloragaceae)
Рід: Водопериця (Myriophyllum)
Вид: Водопериця колосиста
Біноміальна назва
Myriophyllum spicatum
Linnaeus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Myriophyllum spicatum
ITIS logo.jpg ITIS: 27039
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 208873

Водопериця колоси́ста (Myriophyllum spicatum L.), перистоли́стник колоси́стий або уруть колоси́стабагаторічна водяна рослина родини столисникових.

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Уруть колосиста в книзі Отто Томе «Флота Німеччини, Австрії та Швейцарії», 1885

Листя — зелене або буре, до 3 см завдовжки, ніжне, перисто-роздільне, тонке, ниткоподібне, розташоване частими кільцями по 4 листки.

Стебло — трубчасте, до 1,5-2 м завдовжки, інколи рожеве, вкрите кільцями перистого листя. Розгалужені стебла водопериці чіпляються за весла і часто відриваються.

Кореневище — повзуче, з багаточисельними тонкими корінцями.

Рідке колосовидне суцвіття з'являється над водою на час запилення, потім занурюється у воду. Квіти — дрібні, непоказні, білуваті. В одному колосі можуть бути квітки трьох типів: двостатеві, чоловічі та жіночі. Запилюються квітки водопериці вітром, хоча є і випадки ентомофіліі (запилення комахами). Вітрозапиленню сприяють тонкі нитки пиляків, що рухаються від найменшого вітерцю. Самозапилення зустрічається як виняток. Іноді зустрічаються зарості водопериці і з повністю стерильними квітками.

Квітне водопериця протягом липня і серпня. Плоди дозрівають у середині вересня, складаються з 4 продовгуватих кістянок, а ще через місяць — починають опадати.

Росте водопериця колосиста у слабозасоленних водоймах, в ставках, озерах, затоках, старицях на глибині від 0,3 до 2 метрів, в мулистих ґрунтах і воді, багатій на кальцій. У такій воді листя водопериці часто вкривається вапняним нальотом.

Дуже чутлива до температури води і менше — до освітленості. Віддає перевагу стоячій або повільно проточній воді.

На зиму утворює зимуючі бруньки, які занурюються на дно.

Поширена майже по всій земній кулі, за винятком Центральної і Південної Америки, Центральної Африки і Австралії.

Значення[ред.ред. код]

Підводні луки з водопериці відіграють важливу роль в житті водойми. Вони слугують притулком для риб і дрібних безхребетних. Також дуже добре очищають воду і насичують її киснем.

Водоперицею харчуються деякі риби, птахи їдять її насіння. На підводних частинах рослини риби відкладають ікру.

Усі водопериці містять багато вапна, тому можуть використовуватися як добриво.

Водопериця колосиста також добре росте і розмножується в акваріумі[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шереметьєв І. І. Акваріумні риби. К.: Рад. шк., 1989 — 221 с.: іл. ISBN 5-330-00394-6

Джерела[ред.ред. код]