Уруть колосиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Уруть колосиста
Уруть колосиста
Уруть колосиста
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Сланоягодові (Haloragaceae)
Рід: Уруть (Myriophyllum)
Вид: Уруть колосиста
Біноміальна назва
Myriophyllum spicatum
Linnaeus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Myriophyllum spicatum
ITIS logo.jpg ITIS: 27039
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 208873


Уру́ть колоси́ста (Myriophyllum spicatum L.), перистоли́стник колоси́стий або водопери́ця колоси́стабагаторічна водяна рослина родини сланоягодових.

Зміст

Ботанічні характеристики [ред.]

Уруть колосиста в книзі Отто Томе «Флота Німеччини, Австрії та Швейцарії», 1885

Листя — зелене або буре, до 3 см завдовжки, ніжне, перисто-роздільне, тонке, ниткоподібне, розташоване частими мутовками по 4 листка.

Стебло — трубчасте, до 1,5-2 м завдовжки, інколи рожеве, покрите мутовками перистого листя. Розгалужені стебла уруті чіпляються за весла і часто відриваються.

Кореневище — повзуче, з багаточисельними тонкими корінцями.

Рідке колосовидне суцвіття з'являється над водою на час запилення, потім занурюється у воду. Квіти — дрібні, непоказні, білуваті. В одному колосі можуть бути квітки трьох типів: двостатеві, чоловічі та жіночі. Запилюються квітки уруті вітром, хоча є і випадки ентомофіліі (запилення комахами). Вітрозапиленню сприяють тонкі нитки пиляків, що приходять в рух від найменшого вітерцю. Самозапилення зустрічається як виняток. Іноді зустрічаються зарості уруті і з повністю стерильними квітками.

Квітне уруть протягом липня і серпня. Плоди дозрівають у середині вересня, складаються з 4 продовгуватих кістянок, а ще через місяць — починають опадати.

Росте уруть колосиста у слабозасоленних водоймищах, в ставках, озерах, затоках, старицях на глибині від 0,3 до 2 метрів, в мулистих ґрунтам і воді, багатій на кальцій. У такій воді листя уруті часто вкриваються вапняною скориночкою.

Дуже чутлива до температури води і менше — до освітленості. Віддає перевагу стоячій або повільно проточній воді.

На зиму утворює зимуючі бруньки, які занурюються на дно.

Поширена майже по всій земній кулі, за винятком Центральної і Південної Америки, Центральної Африки і Австралії.

Значення [ред.]

Підводні луги з уруті відіграють важливу роль в житті водоймища. Вони слугують притулком для риб і дрібних безхребетних. Також дуже добре очищають воду і насичують її киснем.

Уруттю харчуються деякі риби, птахи їдять її насіння. На підводних частинах рослини риби відкладають ікру.

Усі уруті містять багато вапна, тому можуть використовуватися як добриво.

Уруть колосиста також добре росте і розмножується в акваріумі[1].

Примітки [ред.]

  1. Шереметьев И.И. Аквариумные рыбы.—К.: Рад. шк., 1989, — 221 с. — На укр.яз. — ISBN 5-330-00394-6

Джерела [ред.]