Добрива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Добриво)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільське господарство
Ділянка без внесення добрив (ліворуч) та підживлена фосфатами (праворуч)
Категорія Категорія Портал

Добрива — органічні й неорганічні речовини, які застосовують для поліпшення умов живлення культурних рослин з метою підвищення врожаю й поліпшення його якості.

Класифікація добрив[ред. | ред. код]

Внесення органічних добрив

Добрива поділяють на прямі (такі, що містять безпосередньо елементи живлення рослин) та непрямі (покращують властивості ґрунтів, наприклад, гіпс, вапно).

За складом розрізняють:

Добрива, що отримують безпосередньо в господарствах, називаються місцевими (гній, торф, компост, болотяний мул та ін.), на спеціальних заводах — промисловими або хімічними (азотні добрива, фосфоритне борошно та ін.); до останніх належать також промислові відходи різних виробництв, наприклад шлаки (мартенівський фосфат шлак, томасшлак).

Залежно від кількості елементів живлення, добрива поділяють на:

  • односторонні (містять один який-небудь основний елемент, наприклад калійні добрива), та
  • багатосторонні або комплексні.

Добрива, до складу яких входять макроелементи (N, P, K, Ca, Mg, S), називаються макродобривами, наприклад фосфорні добрива, азотно-фосфорні добрива), мікроелементи (B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn), — мікродобривами (марганцеві добрива, бормагнієве добриво і т.і.). Добрива також можуть складатися одночасно з макро- та мікроелементів (наприклад суміш Mo-солі з фосфорно-калійним добривом). За агрегатним станом розрізняють добрива тверді (кристалічні, гранульовані, порошки), рідкі та газоподібні (безводний NH3).

Причини ефективності та необхідність добрив[ред. | ред. код]

Оптимальний ріст рослин залежить від кліматичних факторів (світловий, тепловий, водний, атмосферний режими), забезпеченості поживними речовинами, а також від структури та кислотності ґрунтів, вмісту в них гумусу та інших властивостей. Всі ґрунти мають запас поживних речовин, але більша їх частина міститься в малодоступній формі. Тому для оптимізації живлення рослин до ґрунту вносять добрива.

В складі рослин знайдено більш ніж 70 хімічних елементів. Для нормального росту рослин необхідні лише 15: C, O, H, N, P, K, Ca, Mg, S, B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn. Кожний з цих елементів виконує в рослинах свою специфічну роль і не може бути замінений. Ряд дослідників вважає Si необхідним елементом (наприклад для рису). Для окремих культур встановлена корисність Na, Co і Cl. Вода, що є джерелом H і O, зазвичай в наявності в достатніх кількостях. Вуглець та кисень поглинаються рослинами з атмосфери у вигляді CO2; додаткове забезпечення ним потрібне лише в теплицях.

Добрива — основа підвищення кількості та якості сільськогосподарської продукції. Їх доцільне використання покращує родючість ґрунтів, підтримує позитивний баланс біогенних елементів та гумусу. Близько 50 % загального врожаю одержують за рахунок добрив. Правильне застосування їх дає змогу активно втручатися у кругообіг речовин на Землі, створювати, зокрема, позитивний баланс поживних речовин у землеробстві.

Правильне застосування добрив досягається лише за успішного проведення інших сільськогосподарських робіт. Будучи важливим, але не єдиним фактором підвищення врожаю, добрива є складовим елементом всієї системи агрохімічних заходів (зниження кислотності ґрунту, боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин, вибір найвдаліших сортів, дотримання оптимальних строків посіву, норм висіву та посадки та ін.).

Залежність ефективності від ґрунтів[ред. | ред. код]

Встановлено, що добрива підвищують врожай всюди. Наприклад, на ґрунтах дерново-підзолистого типу, сірих лісових та вилужених чорноземах добре діють три основних елементи живлення,- N, P, K. При цьому роль фосфору - у збільшенні вмісту рухомих фосфатів в цих ґрунтах. Вплив калію стійкий та високий, але виявляється значно менше, ніж N та P. На вказаних ґрунтах виявлена висока ефективність вапнування, а на легких ґрунтах, — також ефективність внесення Mg та позитивна дія S. Взагалі такі ґрунти характеризуються інтенсивним застосуванням органічних та мінеральних добрив.

В Сибіру, наприклад, порівнюючи з вищевказаними типами ґрунтів, добрива менш ефективні і норми їх внесення повинні бути набагато меншими. На звичайних та південних сіроземах особливо сильно впливає на врожай внесення фосфатів. Дія азоту за відсутності зрошення суттєво слабша, але в роки, багаті на опади, та в умовах зрошення значення азоту росте. Роль К, як правило, незначна і обмежується посівами цукрового буряку.

В зоні сіроземних ґрунтів при зрошуванні на бавовні найсильніша дія N; вплив P на старопахотних ґрунтах зменшується внаслідок його накопичення у великих кількостях. Через підвищений винос рослинами K калійні добрива стають важливим фактором високого врожаю бавовни.

При визначенні доз внесення фосфорних та калійних добрив застосовують спеціальні агрохімічні картограми; при цьому дані туки слід концентрувати на перелічених вище ґрунтах, а на інших ґрунтах (звичайних та південних чорноземах, каштанових та ін.) рекомендується зазвичай обмежуватись рядковим внесенням P2O5 і K2O.

Строки внесення добрив[ред. | ред. код]

Розташування добрив відносно рослини за різних строків внесення

Річну норму добрив під окремі культури вносять у різні строки і різними способами. Це дозволяє забезпечити найкращі умови для живлення рослин упродовж усього періоду вегетації культури та найвищу окупність добрив врожаєм. Правильний вибір строків і способів внесення добрив має велике значення в прояві їх ефективності, тобто за правильного використання того чи іншого добрива можна суттєво підвищити врожайність і якість отриманої продукції[1].

При виборі строків і способів внесення добрив слід враховувати ряд факторів, серед яких характеристики самого добрива, потребу певної культури в елементах живлення і динаміку їх споживання упродовж періоду вегетації, погодно-кліматичні умови, характеристики ґрунту тощо[2].

Розрізняють три основні строки внесення добрив:

Основне (допосівне, передпосівне)[ред. | ред. код]

Внесення добрив до сівби/садіння сільськогосподарської культури. Мета основного добрива — основна заправка ґрунту для забезпечення рослин елементами живлення упродовж усього періоду вегетації. Для основного внесення широко використовують органічні добрива, хімічні меліоранти, а також мінеральні добрива. У основне удобрювання вносять більшу частину (2/3 або 3/4) або повну розраховану норму мінерального добрива, призначеного для внесення під певну культуру. Основне внесення добрив зазвичай проводять восени під основний обробіток ґрунту або навесні під передпосівний обробіток ґрунту. В основне удобрювання добрива вносять суцільним або локальним способом.

Окремим випадком основного удобрювання є внесення добрив у запас — одноразове внесення підвищених норм добрив із заданою періодичністю (від 2 і більше років), що дозволяє забезпечити потреби рослин на декілька років наперед. Доцільність такого внесення добрив дискусійна, а його ефективність залежить від цілого ряду умов[3].

Припосівне (рядкове)[ред. | ред. код]

Внесення добрив під час сівби або садіння сільськогосподарських культур. Мета припосівного добрива — забезпечення рослин легкодоступними формами елементів живлення у початковий період їх росту, що має принципово важливе значення для подальшого розвитку.

Різновиди припосівного внесення добрив

Є два основні різновиди припосівного внесення добрив:

Поп-ап (англ. «pop-up»)[ред. | ред. код]

Або рядкове внесення, внесення добрив на насіння, ультралокальне внесення добрив Мається на увазі внесення добрив під час посіву у безпосередньому контакті/або у безпосередній близькості від насіння. Є окремим випадком технології ін-фуроу, коли мова йде про внесення добрив. Найкраще для внесення у такий спосіб підходять поп-ап добрива — спеціалізовані добрива для ультралокального внесення (рідкі стартові добрива з низьким сольовим індексом, та мікрогранульовані добрива).

Внесення добрив за схемою 5 на 5 см[ред. | ред. код]

Або схема «нижче і вбік від насіння». Спосіб розміщення (нижче, нижче і вбік, або вбік) та відстань можуть різнитись, проте, не більше ніж 5 см, оскільки у іншому випадку втрачається стартовий ефект. Відстань менше 1-1,5 см від насіння слід вважати внесенням поп-ап. Для внесення за схемою 5 на 5 см зазвичай використовують традиційні гранульовані мінеральні добрива та рідкі комплексні добрива.

Підживлення (післяпосівне)[ред. | ред. код]

Внесення добрив після сівби або садіння у період вегетації рослин. Мета підживлення — доповнення основного і припосівного удобрювання для покращення умов живлення рослин у критичні періоди росту і розвитку; коригування дефіциту окремих елементів живлення, підвищення стійкості рослин до різних стресових факторів[4].

Розрізняють три різновиди підживлення:

Прикореневе підживлення[ред. | ред. код]

Внесення добрив у гранульованій або рідкій формі на поверхню ґрунту.

Кореневе підживлення[ред. | ред. код]

Внесення добрив у гранульованій або рідкій формі до ґрунту у зону розташування активної кореневої системи рослин.

Позакореневе (листкове) підживлення[ред. | ред. код]

Внесення добрив у рідкій формі на листкову поверхню рослин.

Способи внесення добрив[ред. | ред. код]

Спосіб внесення добрив — це позиційне розташування його у ґрунті. Розрізняють два основні способи внесення добрив:

Суцільне[ред. | ред. код]

Внесення добрива, що забезпечує суцільний рівномірний розподіл його по полю[5]. Для гранульованих добрив здійснюється за допомогою розкидачів добрив або сільськогосподарської авіації. Рідкі добрива суцільним способом вносять за допомогою оприскувачів, сільськогосподарської авіації та шляхом фертигації.

Локальне[ред. | ред. код]

На відміну від суцільного, внесення добрив певними осередками (переважно смугами). Локально добрива вносять до посіву (локально-стрічкове внесення добрив, під час посіву (припосівне добриво) або у кореневе підживлення. Не слід ототожнювати поняття припосівного і локального внесення.

Вплив на навколишнє середовище[ред. | ред. код]

Система використання добрив у сівозміні — важлива ланка високопродуктивного землеробства. Однак зростаючі обсяги їхнього застосування (особливо при отриманні низьких врожаїв) мають наслідком забруднення навколишнього середовища. Основні його причини: значні втрати добрив на шляху завод — поле; змив добрив з поверхні полів у водойми; вилуговування по профілю ґрунтів ліофільних елементів та надлишкове їх накопичення в орному шарі за рахунок його переудобрювання; неправильна експлуатація тваринницьких комплексів та ін.

Велике значення має розумне визначення доз внесення мінеральних добрив, при якому потрібно враховувати запаси в ґрунті доступних поживних речовин, кількість органічних добрив, що планується внести, та врожай, що планується отримати. В усіх випадках складання системи удобрення ґрунту для всієї сівозміни і неухильне її виконання виявляється більш ефективним та виправданим економічно, ніж орієнтація на удобрення культур одного року. Необхідно уникати також надмірних доз внесення добрив, котрі можуть виявитися не лише нерентабельними, але й призвести до зменшення врожаю сільськогосподарських культур, накопичення в них нітратів та токсичних елементів, а також до зниження якості, зокрема придатності товарної продукції до зберігання (картопля, овочі, фрукти та ін.).

Статистика[ред. | ред. код]

Використання добрив в країнах колишнього СРСР: мінеральних (в перерахунку на 100 % вміст N, P2O5 та K2O) — 27 млн т. (1988), органічних — 961 млн т. (1985).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 лютого 2021. 
  2. https://pidru4niki.com/76244/agropromislovist/priyomi_vnesennya_dobriv
  3. Господаренко Г. М. Агрохімія: Підручник. — К.: ННЦ «ІАЕ», 2010. — 400 с. ISBN 978-966-669-317-7.
  4. Городній М. М. Агрохімія: Підручник. — К.: Арістей, 2008. — 936 с. ISBN 978-966-8458-87-3.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 13 лютого 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]