Фрідріх-Вільгельм III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фрідріх Вільгельм III)
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Вільгельм III
нім. Friedrich Wilhelm III'
FWIII.jpg
5-й король Пруссії
Початок правління: 16 листопада 1797
Кінець правління: 7 червня 1840
Попередник: Фрідріх Вільгельм II
Наступник: Фрідріх Вільгельм IV
Дата народження: 3 серпня 1770(1770-08-03)
Місце народження: Потсдам, Пруссія
Дата смерті: 7 червня 1840(1840-06-07) (69 років)
Місце смерті: Берлін
Дружина: Луїза Мекленбург-Стреліцька
Августа Лігніцька
Діти: Фрідріх Вільгельм IV
Вільгельм I
Шарлотта ( Олександра Федорівна)
Карл
Александріна
Луїза
Альбрехт
Династія: Hohenzollern Haus Wappen.svg Гогенцоллерни
Батько: Фрідріх Вільгельм II
Мати: Фрідеріка Луїза Гессен-Дармштадтська

Фрідріх Вільгельм III (нім. Friedrich Wilhelm III; 3 серпня 1770, Потсдам - 7 червня 1840, Берлін) - король Пруссії з 16 листопада 1797. Син Фрідріха Вільгельма II і Фрідеріки Луїзи Гессен-Дармштадтської, внучатий племінник Фрідріха II Великого, дід російського імператора Олександра II.

Біографія[ред.ред. код]

Одержав традиційну сувору військову освіту; брав участь у військових кампаніях проти Франції після початку військових дій в 1792.

Сім'я[ред.ред. код]

У 1793 році одружився на Луїзі, дочці герцога Карла II Мекленбург-Стреліцького і його дружини Фрідеріки Кароліни . Два сина від цього шлюбу, Фрідріх Вільгельм IV та Вільгельм I, згодом стали пруськими королями, а Вільгельм - ще й німецьким імператором. Дочка Фрідріха Вільгельма III Шарлотта (у православ'ї Олександра Федорівна) вийшла заміж за великого князя Миколу Павловича (згодом російського імператора Миколу I). Таким чином, Фрідріх Вільгельм III був дідом Олександра II.

Діти:

9 листопада 1824 Фрідріх Вільгельм III поєднався морганічним шлюбом з представницею роду Гаррахів Августою. Шлюб залишився бездітним.

Правління[ред.ред. код]

Кінний пам'ятник Фрідріху Вільгельму III перед новим будинком Кенігсберзького університету, 1851, переплавлений в 1950-х роках

Добра, щиро віруюча людина, Фрідріх Вільгельм виявився слабким, боязким і нерішучим правителем. Він обіцяв сприяння Австрії, але нічого не зробив після вторгнення в цю країну Наполеона в 1805, сподіваючись придбати від Франції взамін за нейтралітет Пруссії Ганновер і інші землі на півночі. Цю винагороду, однак, він отримав лише після того, як відмовився від Ансбаха, Байройт​​а, Клеве та Невшателя. Коли Наполеон завдав поразки австрійським і російським військам при Аустерліці в 1805, вже не можна було ігнорувати заклики чинити опір французам, але прусська армія зазнала нищівної поразки під Єною та Ауерштедтом (1806). У 1807 Фрідріх Вільгельм був змушений підписати мир в Тільзиті, після того як позбувся половини своїх володінь.

У 1807-1812 в Пруссії був проведений ряд адміністративних, соціальних, аграрних і військових реформ, ініціаторами і провідниками яких стали міністр барон фон Штейн (1757-1831), генерал Герхард Шарнхорст (1755-1813), генерал-фельдмаршал Гнейзенау (1760-1831) і граф Гарденберг (1750-1822).

В 1812, ще до вторгнення Наполеона в Росію, французький імператор примусив Австрію і Пруссію підписати з ним договори, згідно з якими ці країни виставляли військові контингенти в допомогу французької армії. Однак завдяки патріотично налаштованим офіцерам в прусської армії та за сприяння Гнейзенау, Штейна та інших прусських діячів був створений російсько-німецький легіон (в листопаді 1812 він нараховував 8 тис. осіб), що воював з наполеонівською армією. Лише в березні 1813 Фрідріх Вільгельм виступив з відозвою до свого народу, яким санкціонував визвольну війну з французькими окупантами. У 1814 прусська армія у складі союзних військ антинаполеонівської коаліції увійшла в Париж. Фрідріх Вільгельм брав участь в Віденському конгресі (1815), повернувши Рейнську Пруссію, Вестфалію, Познань і частину Саксонії. В ході війни за звільнення Фрідріх Вільгельм обіцяв народу конституцію і представницьке правління, але під впливом австрійського державного діяча і дипломата Меттерніха відмовився від виконання своїх зобов'язань, а Пруссія разом з Австрією аж до 1848 стала центром реакції.

Література[ред.ред. код]

  • Hans Haussherr (1961). "Friedrich Wilhelm III. ". In Neue Deutsche Biographie (NDB). 5. Berlin: Duncker & Humblot. стор. 560–563.[]
  • v. Hartmann (1966). "Friedrich Wilhelm III. ". In Neue Deutsche Biographie (NDB). 7. Berlin: Duncker & Humblot. стор. 700–729. (Wilhelm III. (König von Preußen)
  • Thomas Stamm-Kuhlmann: König in Preußens großer Zeit. Friedrich Wilhelm III., der Melancholiker auf dem Thron. Siedler, Berlin 1992.
  • Dagmar von Gersdorff: Königin Luise und Friedrich Wilhelm III. Eine Liebe in Preußen. Rowohlt, Reinbek 2001. ISBN 3-499-22615-4.
  • Claudia von Gélieu, Christian von Gélieu: Die Erzieherin von Königin Luise. Salomé de Gélieu. Regensburg 2007, ISBN 978-3-7917-2043-2.
  • Carsten Peter Thiede, Eckhard G. Franz: Jahre mit Luise von Mecklenburg-Strelitz. Archiv für hessische Geschichte und Altertumskunde Bd. 43. Darmstadt 1985.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Фрідріх Вільгельм II
Фрідріх Вільгельм III
Preußischer Adler (1871-1914).svg
5-й Король Пруссії

1797 - 1840
Наступник:
Фрідріх Вільгельм IV