Хибна ціль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надувна модель танку «Шерман» армії США під час Другої Світової Війни.

Хибна ціль (також фальш-ціль, обманка)[a] — пристрій, споруда, утворення або засіб, що імітує реальний об'єкт, за одним або кількома ознаками. Серед таких ознак може бути форма, тепловий слід, звук двигунів. Призначенням хибної цілі є військовий обман: наприклад, відволікання уваги ворога, провокування на витрачання боєприпасів для ураження хибної цілі[8]. Також випускання хибних цілей є одним із принципів роботи засобів протидії, збиваючи прицілювання самонавідної зброї.

Вони можуть імітувати людей, бронетехніку, військовий транспорт, морські судна, літальні апарати, ракети тощо, та навіть великі просторові об'єкти, як військові аеродроми та виробничі потужності.

Хибна ціль може мати специфічні властивості, наприклад бути джерелом інфрачервоного (як хибні теплові цілі) або радіолокаційного випромінювання (дипольні відбивачі). Летючі повітряні цілі можуть використовуватись для відволікання та витрати засобів ППО. Крім традиційних методів створення хибних цілей таких як дерев'яні макети, надувні камери[9][10].

Наземні цілі[ред. | ред. код]

Докладніше: Імітація військової техніки

Для військового обману доволі давно використовуються муляжі військової техніки. Це можуть бути різноманітні засоби: від дерев'яних гармат та надувних танків до муляжів бойових кораблів, імітацій аеродромів і військових баз і навіть виробничих потужностей.

Муляжі F-16 на імітованій рульовій доріжці

На початку Другої світової війни британські війська активно будували імітовані військові аеродроми для того, німецькі бомбардувальники завдавати ударів по них, зменшуючи тим самим ризики для справжніх аеродромів[11].

Загалом за час ДСВ Союзники кілька разів проводили успішні операції з обманювання ворожих сил. Одним із найвідоміших прикладів є операція «Бертрам» перед Другою битвою за Ель-Аламейн. Під час неї британським силам вдалось багаторазово обманути німецьку розвідку. По-перше, було організовано імітації складів з боєприпасами за допомогою сміття[12]. Німецька розвідка зрозуміла, що це імітація, бо за їх створенням не слідували бойові дії — але потім ці початково бутафорські склади поступово ставали справжніми складами, що створило можливості для британського наступу. По-друге, британці створили значну кількість імітаційної техніки: танки маскувались під гусеничні тягачі, а легкі джипи навпаки — під танки; під вантажівки маскувались також гармати та інше обладнання. Завдяки таким приготуванням британські війська під командуванням Монтґомері переконали німецьке командування в наявності цілої додаткової дивізії та повністю перевернули їх уявлення про час і місце наступу[13]. Пізніше, перед висадкою в Нормандії, проводилась операція «Фортитьюд», що мала на меті створення бутафорської військової інфраструктури та муляжів техніки, щоб приховати справжнє місце десантування; зрештою, і це спрацювало: німецькі сили очікували висадку в Па-де-Кале[14][15].

СРСР та Третій Райх також будували імітовані аеродроми[16][17][18]. Німеччина навіть спромоглася побудувати величезний бутафорський завод біля Пльзеня, що імітував виробничі потужності Škoda, але це спрацювало лише один раз[19]. Подібна імітація заводу Krupp[en] була більш успішною. СРСР під час наступальних операцій (1943—1945) активно використовував макети військової техніки та імітації мостів для переправи, що відвертали увагу німецьких сил та справляли враження більшої численності радянських військ[20].

Існує відома анекдотична історія, пов'язана з німецькими бутафорськими аеродромами. Начебто, після побудови німцями одного такого летовища в Нідерландах, британська авіація, знаючи про несправжність цього об'єкта, нанесла жартома удар дерев'яною бомбою з надписом Wood for Wood («деревина для деревини»). Ця історія поширена серед британських, німецьких та французьких ветеранів Другої світової, у свідченнях яких зустрічаються різні дати, місця та кількості бомб. Втім, попри значну кількість свідчень, в тому числі від людей, котрі представлялись очевидцями, незалежні підтвердження історії відсутні, а суттєві розбіжності можуть свідчити на користь того, що історія є міською легендою[21]. Аналогічну історію розповідали про бутафорську залізничну гілку, збудовану британцями в рамках операції «Крусейдер»: буцімто, німці скинули туди дерев'яну бомбу[22].

Імітація військової техніки використовується досі, включно з Війною в Югославії та російським вторгненням в Україну[15][23].

Повітряні цілі[ред. | ред. код]

B-52G та ракета-обманка ADM-20
Докладніше: Хибна повітряна ціль

Хибні повітряні цілі імітують бойові ракети, літаки, БПЛА тощо та мають на меті заплутування та/або перенасичення систем ППО противника. Їх також називають ракетами-обманками (англ. dummy missile, decoy missile)[6][7]. Як хибні цілі можуть використовуватись, наприклад, тренувальні повітряні мішені[24], повітряні кулі[5], застарілі ракети та інше. Повітряні цілі можуть імітуватись і без запуску фізичних об'єктів: засоби РЕБ можуть створювати сигнали, що імітують наявність цілі[25].

Засоби протидії[ред. | ред. код]

Торпеда-муляж AN/SLQ-25 Nixie

За подібним принципом до хибних повітряних цілей створюються засоби протидії, що встановлюються на різноманітну техніку. Такі пристрої випускають хибні цілі, на які відволікається засіб ураження замість знищення бажаної цілі.

Більшість МБР використовують фальшиві боєголовки, які відділяються від ракети-носія одночасно з основними ядерними бойовими частинами та зменшують ймовірність того, що системи протиракетної оборони вразять правильну ціль[15][26].

Бойові літаки та гелікоптери часто оснащуються хибними тепловими цілями, на які перенацілюються ракети з тепловим наведенням та дипольними відбивачами, що спотворюють радіолокаційний відбиток літального апарата. Це використовують і деякі балістичні ракети: наприклад, під час російського вторгнення в Україну (з 2022) було помічено пристрої 9Б899, котрі містились у ракетах комплексів «Іскандер» і були призначені для створення перешкод для українських систем ППО[6][7], а також Х-101 з дипольними відбивачами[25].

Сучасні корабельні системи активного захисту також можуть випускати фаєри та відбивачі, але деякі риси є дуже специфічними: так, французька система FDS3 розгортає надувний відбивач, ЕПР якого перевищує таку для корабля, французька Lacroix SEALAT-CANTO та американська AN/SLQ-25 Nixie випускають хибні цілі, що імітують кільватерний струмінь і звук гвинта корабля для захисту від торпед, а хибні цілі ізраїльської C-GEM[en] та австралійсько-американської Nulka[en] зависають над поверхнею води перед зустріччю з ракетою[2].

Інші[ред. | ред. код]

Британський «парашутист» Руперт

Снайперські муляжі[ред. | ред. код]

Розвиток снайперів та їх загроза на полі бою призвела до різноманітних способів боротьби з ними. Одним із найвідоміших є створення макетів голів або людей, що мали привертати увагу ворожих снайперів і видавати їх позиції. Такі засоби, часто зроблені з пап'є-маше, були поширені під час Першої світової та Другої світової війн, але застосовувались і пізніше[27][28].

Парашутисти[ред. | ред. код]

Макети парашутистів (англ. paradummy, словозлиття paratrooper — «парашутист» та dummy — «муляж, макет») використовувались Союзниками під час ДСВ в рамках операції «Титанік». Вони були необхідні для імітації повітрянодесантних операцій, щоб відволікати сили Третього Райху та заманювати їх у пастки. Британці називали їх «Руперт», а американці — «Оскар»[29][30].

Автомобілі-бомби[ред. | ред. код]

Відомо про застосування Ісламською Державою радіокерованих автомобілів-бомб, замаскованих під звичайні автомобілі. Хоча сам автомобіль з вибухівкою може візуально не відрізнятись від звичайного, його видає відсутність водія на відповідному місці, особливо це добре помітно через тепловізор. Для усунення цього створювались муляжі водіїв, оснащені термостатами, знятими з ракетного озброєння[31][32].

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ Джерела:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Росія озброїться ПЗРК «Метка». Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  2. ↑ а б Сучасні рішення по захисту кораблів від ракет. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  3. ↑ Ворог використовує хибні цілі задля розосереджування уваги та виснажування нашої системи ППО — Юрій Ігнат. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 травня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  4. ↑ Частина нової тактики: що таке фальш-цілі та навіщо росіяни їх запускають. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 30 березня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  5. ↑ а б Наші оператори ППО добре розпізнають типи ворожих цілей — полковник Юрій Ігнат. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  6. ↑ а б в У Харкові після обстрілу виявили пристрої 9Б899. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  7. ↑ а б в ЗС РФ використовує незвичайні ракети-обманки, щоб оминути українську ППО, — NYT (фото). ФОКУС (укр.). 15 березня 2022. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  8. ↑ FM 20-3. CAMOUFLAGE, CONCEALMENT, AND DECOYS (PDF). Washington, DC: Department of the Army. 1999. PIN 045158-000.
  9. ↑ Надувні танки, дерев'яні гармати: ЗСУ дурять російську розвідку, використовуючи давню військову тактику
  10. ↑ ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА
  11. ↑ Decoys. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  12. ↑ Lucas, James Sidney (1982). War in the desert : the Eighth Army at El Alamein (вид. 1st American ed). New York: Beaufort Books. ISBN 0-8253-0153-X. OCLC 9393012.
  13. ↑ Stroud, Rick (2012). The phantom army of Alamein : how Operation Bertram and the Camouflage Unit hoodwinked Rommel. London: Bloomsbury. ISBN 978-1-4088-2910-3. OCLC 797978587.
  14. ↑ Popular Science. Bonnier Corporation. February 1946. с. 126.
  15. ↑ а б в Decoy | Military Equipment, Definition, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 4 травня 2023.
  16. ↑ vvswarbirds (11 серпня 2016). Soviet VVS Maskirovka Deception in WWII. vvs air war (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  17. ↑ Deception in Soviet military doctrine and operations (PDF). Calhoun: The NPS Institutional Archive. 1986. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  18. ↑ deZeng IV, Henry L. (2014). Luftwaffe Airfields 1935-45 Germany (1937 Borders) (PDF).
  19. ↑ National Archives NextGen Catalog. catalog.archives.gov. Архів оригіналу за 4 травня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  20. ↑ Conley, Hampton P. (1988). A History of Camouflage: Concealment and Deception (PDF). Maxwell Air Force Base, Alabama: Air University.
  21. ↑ Skitt, Laura. Did Allied pilots really drop fake wooden bombs on fake wooden decoy airfields?. Forces Network (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  22. ↑ Forbes, Peter (2009). Dazzled and deceived: mimicry and camouflage. New Haven, Conn. London: Yale University Press. с. 162. ISBN 978-0-300-12539-9.
  23. ↑ Ukraine lures Russian missiles with decoys of U.S. rocket system. Washington Post. 30 серпня 2022.
  24. ↑ Росіяни використовують повітряні мішені Е95М у війні з Україною. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 3 травня 2023.
  25. ↑ а б Що таке фальш-цілі і як ними намагаються обдурити українську ППО. chas.news (ua) . Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  26. ↑ Fact Sheet: An Introduction to Ballistic Missile Defense (PDF). The Center for Arms Control and Non-Proliferation. Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  27. ↑ Stroud, Richard (2012). The phantom army of Alamein: how the Camouflage Unit and Operation Bertram hoodwinked Rommel. London: Bloomsbury. ISBN 9781408829103.
  28. ↑ Dummy Heads As Sniper Decoys In WW1 - Why Dummy Heads? (амер.). 5 лютого 2022. Процитовано 30 червня 2023.
  29. ↑ The Decoy Paratrooper Dummy History Site!. Архів оригіналу за 26 березня 2010. Процитовано 19 січня 2013.
  30. ↑ Rupert Doll. 100 Voorwerpen. National Committee 4 and 5 May (Dutch). Процитовано 26 березня 2015.
  31. ↑ Daesh/IS Armored Vehicle Borne Improvised Explosive Devices (AVBIEDs): Insurgent Use and Terrorism Potentials | TRENDS. web.archive.org. 30 жовтня 2016. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 9 листопада 2022.
  32. ↑ Exclusive: Inside IS Terror Weapons Lab. web.archive.org. 18 листопада 2016. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 9 листопада 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хибна_ціль&oldid=41944219