Друга битва за Ель-Аламейн
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 31 березня 2013.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
|
|---|
|
Кампанія в Лівійській пустелі
Єгипет — «Компас» — Бардія — «Зоненблуме» — Тобрук — «Бревіті» — «Батлакс» — «Крусейдер» — «Тезей» — Бір-Хакейм — 1-й Ель-Аламейн — Алам-Ель-Халфа — 2-й Ель-Аламейн — Ель-Агейла Бон — Александрія — Мерс-ель-Кебір — Бугаро |
Друга битва за Ель-Аламейн (англ. Second Battle of El Alamein) — вирішальна битва кампанії в Лівійській пустелі між британськими військами 8-ої армії генерал-лейтенанта Б. Монтгомері та італійсько-німецькою танковою армією «Африка» генерал-фельдмаршала Е.Роммеля поблизу єгипетського міста Ель-Аламейн. Під час тривалої битви в період з 23 жовтня по 11 листопада 1942 військам Роммеля вперше за усю Північно-Африканську кампанію Другої світової війни була завдана серйозна поразка, яка ознаменувала крах подальших планів гітлерівського командування з окупації Єгипту та вторгнення до Близького Сходу.
Зміст |
Див. також [ред.]
- Битва при Бір-Хакеймі
- Перша битва за Ель-Аламейн
- Битва за Ель-Агейлу
- Операція «Крусейдер»
- Битва при Алам-ель-Халфі
Література [ред.]
- Barr, Niall (2005) [2004]. Pendulum of War: The Three Battles of El Alamein. Woodstock, NY: Overlook Press. ISBN 978-1-58567-738-2.
- Bierman, John; Smith, Colin (2003) [2002]. War without hate: the desert campaign of 1940–1943 (вид. New). New York: Penguin Books. ISBN 978-0-14-200394-7.
- Buffetaut, Yves (1995). Operation Supercharge-La seconde bataille d'El Alamein (French). Paris: Histoire Et Collections.
- Carver, Field Marshal Lord (2000) [1962]. El Alamein (вид. New). Ware, Herts. UK: Wordsworth Editions. ISBN 978-1-84022-220-3.
- Clifford, Alexander (1943). Three against Rommel. London: George G. Harrap.
- Latimer, Jon (2002). Alamein. London: John Murray. ISBN 978-0-7195-6203-7.
- Playfair, Major-General I.S.O.; and Molony, Brigadier C.J.C.; with Flynn R.N., Captain F.C. & Gleave, Group Captain T.P. (2004) [1st. pub. HMSO 1966]. Butler, J.R.M. ed. The Mediterranean and Middle East, Volume IV: The Destruction of the Axis Forces in Africa. History of the Second World War United Kingdom Military Series. Uckfield, UK: Naval & Military Press. ISBN 1-84574-068-8.
- Lucas-Phillips, C.E. (1962). Alamein. London: Heinemann. OCLC 3510044.
- Lucas, James Sydney (1983). War in the Desert: The Eighth Army at El Alamein. Beaufort Books.
- Rommel, Erwin; with Basil Liddell-Hart (1982) [1953]. The Rommel Papers. New York: Da Capo Press. ISBN 978-0-306-80157-0.
- Watson, Bruce Allen (2007) [1999]. Exit Rommel: The Tunisian Campaign, 1942–43. Mechanicsburg PA: Stackpole. ISBN 0-8117-3381-5.
- Ланнуа, Ф. де Африканский корпус: Ливийско-Египетская кампания (1941–1943) М.: ACT, 2008. ISBN 978-5-17-052152-4, 978-5-9713-9547-8
- Битва под Эль-Аламейном. Поражение танковой армии Роммеля в Северной Африке: Майкл Карвер — Москва, Центрполиграф, 2003 г.- 288 с.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Second Battle of El Alamein |
- World War II: Second Battle of El Alamein
- Second Battle of El Alamein
- Official History of Australia in the Second World War Volume III — Tobruk and El Alamein
- Battle of El Alamein Timeline
- The Battle of El Alamein
- El Alamein: The People's Battle
- El Alamein
- Second Battle of El Alamein
- Second Battle of El Alamein
- Черчилль, Уинстон Леонард, Вторая мировая война / Битва за Эль-Аламейн
Відео [ред.]
Координати: 30°50′ пн. ш. 28°57′ сх. д. / 30.833° пн. ш. 28.950° сх. д.
Примітки [ред.]
- Коментарі
- ↑ 1 029 танків було готово до бою перед початком битви, з них: 170 M3 Grant та 252 новітніх американських M4 Sherman середніх, 216 Crusader II та 78 Crusader III крейсерських танків, 119 M3 Stuart легких танків та 194 піхотних танків Valentine. В резерву знаходилось ще 200 танків, в готовності діяти за викликом та замінювати техніку, що виходитимете зі строю; також близько 1 000 танків знаходилося в різній ступені ремонту, відновлення та модифікації на початок битви.[3]
- ↑ Безпосередню підтримку передової здійснювали 420 винищувачів, з яких лише 50 були Supermarine Spitfire й майже половина Hawker Hurricane.[4]
- ↑ Ці дані виключають 54 військово-транспортних літака.[5]
- ↑ З яких, 554 були 40-мм протитанкові гармати QF 2 та 849 були 57-мм протитанкові гармати QF 6.[7]
- ↑ Плейфейр оцінює загальну чисельність в 104 000 о/с, з яких 54 000 були італійці та 50 000 німці, в тому числі 19-а зенітна дивізія та парашутна бригада Рамке, що підпорядковувалися Люфтваффе. Додатково в Північній Африці знаходилося приблизно 77 000 італійців, котрі не входили до складу танкової армії Роммеля.[1]
- ↑ 249 німецьких та 298 італійських танків. Розподілялися наступним чином: 31 Panzer II, 85 Panzer III (з короткою 50-мм гарматою), 88 Panzer III (з довгою 50-мм гарматою), 8 Panzer IV (з короткою 75-мм гарматою), 30 Panzer IV (з довгою 75-мм гарматою), 7 командирських танків, 278 танків типу Fiat M13/40 та 20 італійських легких танків. Решта 23 німецьких танків, що знаходилися в стадії ремонту, були виключені зі списку.[9]
- ↑ 275 німецьких ((150 боєготових), в тому числі 80 пікіруючих бомбардувальники та 400 італійських (200 боєготових) літаків. Додатково було 225 (130 боєготових) німецьких бомбардувальників, що базувалися на аеродроми Італії та Греції. Також було 300 німецьких та італійських транспортних літаків, що були виключені із загального списку авіації.[10]
- ↑ 68 "7.65 cm" (в джерелі можливо названа 7.62 cm PaK 36(r)) протитанкових гармат, 290 50mm Pak 38 протитанкових гармат, 88-мм зенітних гармат FlaK 37/41.[7]
- ↑ 2 350 загиблих, 8 950 поранених та 2 260 зниклих безвісти. 58% від загальних втрат були британці, 22% австралійці, 10% новозеландці, 6% південні африканці, 1% індійці та 3% представники інших країн союзників.[12]
- ↑ близько 500 танків було виведено з ладу під час битви, однак переважна більшість була відновлена і до кінця боїв 300 з них повернулася до строю.[12]
- ↑ 77 британських та 20 американських літаків.[12]
- ↑ Барр пояснює, дані за втрати "що вказуються за танкову армію «Африка» можуть бути тільки приблизними, через те, що в той час німецько-італійські війська хаотично відступали й підтвердження цих даних немає. За британськими приблизними оцінками, німецькі втрати складали: 1 149 загиблих, 3 886 поранених та 8 050 військовополонених. Італійські втрати оцінюються як 971 загиблих, 933 поранених та 15 552 захоплених в полон. До 11 листопада 1942 загальна чисельність військовополонених з військ країн Осі складала до 30 000 чоловік, більшість з яких була захоплена в ході переслідування."[14]
- ↑ На 4 листопада лише 36 танків з 249 німецьких танків, що вступили в битву лишилося в строю. З 278 італійських танків половина була втрачена. Більшість італійських танків, що вцілила врешті-решт була знищена під час боїв з британською 7-ою бронетанковою дивізією.[15]
- ↑ Барр свідчить про загальну чисельність втрат, не поділяючи це на втрати серед німецьких та італійських артилерійських систем.[14]
- ↑ 64 німецьких та 20 італійських літаків.[12]
- Примітки
- ↑ а б в г д е Playfair, p. 30
- ↑ За іншими даними 220 000 о/с
- ↑ Playfair, p. 9
- ↑ а б Barr, p. 304
- ↑ Playfair, Major-General I.S.O. The Mediterranean and Middle East, Volume IV: The Destruction of the Axis Forces in Africa.р.3
- ↑ Barr, Niall Pendulum of War: The Three Battles of El Alamein. — Woodstock, NY : Overlook Press, 2005. р.304
- ↑ а б Playfair, p. 10
- ↑ Buffetaut, p. 95
- ↑ Playfair, pp. 9–11
- ↑ Playfair, p. 3
- ↑ а б Barr, p. 276
- ↑ а б в г д Playfair, p. 78
- ↑ Barr, р.404
- ↑ а б Barr, p.404
- ↑ Playfair, pp. 78–79
