Па-де-Кале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа розташування Па-де-Кале
Скелі Дувра

Па-де-Кале́, (фр. Pas de Calais, англ. Strait of Dover, нід. Nauw van Calais або Straat van Dover) Дуврська протока, протока між материковою частиною Європи (Франція) і островом Великобританія. Утворилась в антропогені при опусканні і затопленні суші між материком Європи і Британськими островами.

  • Ширина (у найвужчому місці) 29 км.
  • Глибина до 64 м.

Служить входом в протоку Ла-Манш з боку Північного моря.

У ясний день, можливо бачити протилежну берегову лінію і будівлі берегової лінії неозброєним оком.

Під дном Па-де-Кале проходить Євротунель.

Протока Па-де-Кале є одним з найбільш завантажених судноплавних шляхів у світі (близько 400 суден/добу).

Геологічне утворення[ред.ред. код]

Прорив передльодовикового озера Доггерланду

Протока, як вважають, була створена через ерозію. На місці сучасної протоки, південно-східніше Вельду між Великобританією і Континентальною Європою існував суходіл. У східній частині цього давнього продовження Вельду є крейдяний регіон Бульон на місці Па-де-Кале. Переважно підвалина на англійському та французькому боці і на морському дні між ними — крейда. Ця підвалина дозволила пробити без ускладнень Євротунель.

Рейн впадав на північ, в Північне море, коли рівень моря впав під час початку першого плейстоценового льодовикового періоду. Лід утворив греблю від Скандинавії до Шотландії, Рейн і Темза дренуючи більшу частину Північної Європи, створили величезне озеро за греблею, яка в кінцевому підсумку прорвалась за Вельд в Англійський канал. Цей переповнений канал поступово розширювався і поглиблювався в протоці Па-де-Кале. Вузький глибокий канал уздовж центральної частини протоки був руслом Рейну в останній льодовиковий період.

Тим не менш, нове дослідження Гупта та ін. (2007)[1] [2] довели, що Англійський канал був створений в результаті ерозії, викликаної двома великими повенями. Перша повінь відбулася близько 425,000 років тому, коли льодовикова гребля озера в південній частині Північного моря переповнилась і вода зруйнувала крейдяне пасмо антикліналі Вельд-Артуа під час катастрофічної ерозії і повені. Після цього Темза і Шельда прямували через прохід в Англійський канал, але Маас і Рейн й надалі прямували на північ. Друга повінь відбулась близько 225,000 років тому, Маас і Рейн були перегороджені льодовиковою греблею з півночі утворюючи озеро, гребля на півдні була зруйнована катастрофічною повінню через високий слабкий бар'єр (можливо з крейди або з льодовикової морени). Обидві повені прямували сухим дном Англійського каналу.

Останній льодовиковий період[ред.ред. код]

Під час останнього льодовикового періоду 110.000 — 12.000 років тому дно протоки переважно залишалось сухим через низькій рівень моря. Маас, Шельда і Темза були притоками Рейну. Сомма й Сена, а також річки південної Англії впадали в Ла-Манш. Ця ситуація змінилась близько 8 000 років тому, коли піднявся рівень моря і Північне море через Па-де-Кале знову з'єдналось з Англійським каналом.

Порти[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Gupta, Sanjeev; Collier, Jenny S.; Palmer-Felgate, Andy; Potter, Graeme (2007), «Catastrophic flooding origin of shelf valley systems in the English Channel», Nature 448: 342–346, doi:10.1038/nature06018 .
  2. Europe cut adrift", by Philip Gibbard, pp 259-260, Nature, vol 448, 19 July 2007


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.