Химинець Олексій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Химинець Олекса)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Химинець.
Олекса Химинець
Хіминець Олексій Семенович
 Поручник
Загальна інформація
Народження 30 березня 1912(1912-03-30)
с. Саджава, Богородчанський район, Івано-Франківська область
Смерть 20 березня 1945(1945-03-20) (32 роки)
с. Лесівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область
Громадянство  Українська держава (1941)
ОУН
Національність українець
Псевдо «Благий»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Формування ВО-4 «Говерла»
Командування
Сотенний «Месники» ТВ-22 «Чорний ліс»
серпень 1943 — 1946
Курінний «Смертоносці» ТВ-22 «Чорний ліс»
вересень 1944 — 20 березня 1945
Нагороди та відзнаки
Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 25.04.1945

Олексі́й Семе́нович Химине́ць (псевдо: Благий, Олесь Надрага) (нар. 30 березня 1912, с. Саджава, Богородчанський район, Станіславська область — пом. 20 березня 1945, с. Лесівка, Богородчанський район, Станіславська область) — український військовик, учасник Визвольних змагань, поручник УПА, командир сотні «Месники» із куреня «Скажені», курінний куреня «Смертоносці» Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс» ВО-4 «Говерла».

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.

Становлення[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї селян. Освіта — початкова: закінчив народну школу. Член товариства «Пласт» у рідному селі з 1926 р., активний діяч 89-го куреня Українського уладу пластунів-юнаків імені І. Франка. Співзасновник товариств «Сокіл» та «Просвіта» у Саджаві, член товариства «Відродження». Пройшов строкову військову службу у Польській армії. Член ОУН із 1939 р. Восени 1939 р., остерігаючись арешту органами НКВС, виїхав за кордон. Проживав у м. Брауншвейґ (Німеччина). Взимку 1940 р. переїхав на Холмщину, де на пропозицію Ярослава Старуха вступив до німецького «Веркшуцу». Вояк батальйону «Нахтіґаль» (04.-08.1941), а відтак 201-го батальйону охоронної поліції «Шуцманшафт» (10.1941-12.1942). Службовець української допомогової поліції (весна 1943 — 07.1943). У липні 1943 р. перейшов в УНС.

Початок боротьби в УНС[ред. | ред. код]

Навесні 1943 року на противагу підтримуваній мельниківцями німецькій мобілізації в дивізію Ваффен-СС «Галичина» бандерівці розпочали формування Української Народної Самооборони[1]. Наприкінці травня 1943 року в лісі поблизу с. Грушка була сформована сотня «Козака», в якій чотовим став «Благий».[2]

Наступним поштовхом для активізації руху Опору в Галичині став Карпатський рейд Сумського партизанського з'єднання під командуванням С. Ковпака у липні 1943 р., які ставили собі за мету створити у Карпатах свій партизанський край і звідти проводити підпільно-партизанську діяльність.

Небезпека з радянського боку підштовхнула керівництво ОУН(Б) до рішучих дій, оскільки в Галичині функціонувала розгалужена мережа ОУН(Б), у складі якої були Самооборонні Кущові Відділи (СКВ) ще з 1941 р. Тому було ухвалено рішення, щоб щойно змобілізовані збройні відділи під назвою УНС з кількох областей попрямували у Карпати для вчинення спротиву червоним партизанам.

Формування УНС у Карпатах було завершено до 15 серпня 1943 р. у складі п'яти куренів, у яких налічувалося до 2 тис. козаків. Перший курінь «Чорні чорти» (курінний — «Липей» (Ілля Рачок) у складі 400—450 козаків дислокувався в околицях сіл Микуличі і Березин Яремчанського району. В курені були три сотні: 1) вишкільна, 2) бойова, 3) будівельна. Сотенним бойової сотні був «Козак» (Микола Яворський), чотовим другої чоти — «Благий» (Олекса Химинець). Вишколом керували «Гуцул» (Іван Бутковський) та сотенні «Липей», «Дон» (Михайло Дарабан) і «Козак».

29 листопада 1943 року сотня «Месники» під командуванням вже Олекси Химинця-«Благого», вирушила у рейд по Солотвинщині. Під час рейду коло села Пороги повстанці захопили склад, у якому були кулемети ЦКМ-1 і З РКМ, 20 гвинтівок, 6 пістолетів, гранати, патрони, обмундирування. Також було арештовано 7 поляків, які вели антиукраїнську роботу, та передано їх до СБ.

1 січня 1944 року сотня «Месники» повернулася до Чорного лісу і приєдналася до куреня «Різуна» (Андрусяк Василь). Цього ж дня о 10-й годині німці розпочали наступ на табір куреня «Скажені». Вони обстрілювали табір польовими гарматами із сіл Завій, Грабівка, Посіч. Курінь відступив без втрат.

Боротьба в лавах УПА[ред. | ред. код]

В кінці квітня в селі Пациків сотня „Благого“ вбила шістьох німців і спалила Liegenschaft (приватну власність)[3].

У квітні 1944 у Чорному лісі з'явилися червоні партизани. В Карпати вирушило з'єднання М. Шукаєва чисельністю 2000 осіб у складі загонів ім. Суворова, «Іскра», «Смерть фашизму» і «За Родіну». Хоч декларативно завданням для цих загонів ставилася боротьба із німцями, насправді їх діяльність була спрямована більше проти українських повстанців. Адже для поборювання вояків вермахту на цих теренах достатньо було частин Червоної армії, натомість повстанцям ефективніше могли протистояти саме партизанські відділи. Повстанці не збиралися пускати червоних у Карпати, і командування УПА вирішило обороняти 30-кілометровий відтинок фронту своїми силами. Тим часом з'єднання майора М. Шукаєва пробилося через німецький фронт у Галичині і поділилося на загони. Три загони чисельністю 700 осіб під командуванням капітана Кулагіна вирушили до Чорного лісу, а четвертий, на чолі з М. Шукаєвим, пішов на Сколівщину у Майданські ліси. З 23 квітня до 7 травня партизани періодично атакували позиції куреня «Скажені» та сотні «Дружинники» (командир «Черник»), що прийшла на допомогу з Галицького району. Разом з куренем «Скажені» сотня створила оборонну лінію довжиною близько 20 кілометрів. «Дружинники» зайняли села Мислів і Ріп'янку. А «Скажені»- Яворівку, Завій і Грабівку. Після неодноразових боїв і намагань знищити упівців червоні партизани втратили активність та войовничий порив. Старалися не вступати в бої із відділами УПА і подальші їхні дії мали виключно грабіжницький характер. Після цього командування ВО-4 «Говерла» опрацювало план блокади Чорного лісу. Згідно з цим планом сотні куреня «Скажені» — «Дружинники» (командир «Черник»), «Змії» (командир «Різун»), «Довбуш» (командир «Гамалія»), «Месники» (командир «Благий») — створили лінію оборони довжиною понад 50 км. Вона проходила по лінії Мислів-Ріп'янка-Яворівка-Завій-Грабівка-Хмелівка-Глибоке-Лесівка-Гринівка-Новочин-Посіч-Майдан. Сотня «Верховинці» підійшла з Гуцульщини й отримала завдання тримати оборону в околиці села Пороги та закрити вхід до Чорного лісу з гір. Таким чином з'єднання Кулагіна чисельністю 700 вояків взяли в оточення.

24 липня 1944 року між селами Тур'є і Жданно на Дрогобиччині відділ із сотні «Благого» роззброїв роту угорців[4].

Сотня «Месники» у складі 280 вояків під командуванням «Благого» входила до тимчасової спеціальної військової округи УПА-Захід-Карпати, яка існувала протягом серпня-вересня 1944 року. А з вересня 1944 сотня стала основою для формування Станиславівського куреня «Смертоносці», який очолив сам «Благий», одночасно командуючи сотнею «Месники».

24 листопада 1944 сотня «Месники» здійснила напад на м. Богородчани Станіславської області.

21 січня 1945 чекістсько-військова група в складі оперативників райвідділу НКВД і бійців 27-го прикордонного загону військ НКВД Прикарпатського округу при проведенні операції в районі села Глибоке Богородчанського району Станіславської області була обстріляна бійцями із куреня «Благого». За даними радянської сторони, після 4-х годинного бою група упівців була розбита, загинуло 96 бійців, 1 взятий в полон.[5]

Загибель куреня і курінного[ред. | ред. код]

Протягом 19-22 березня 1945 була проведена чекістсько-військова операція по ліквідації куреня «Благого». За даними чекістів було вбито 278 і захоплено живими 97 упівців. Серед убитих були опізнані: помічник курінного з постачання «Довбуш», сотенний «Шум», командир охорони польової жандармерії Станіславської округи ОУН «Бурлак» і сам курінний «Благий», який загинув 20 березня 1945 в с. Лесівка[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Зіновій Бойчук. Олександр Луцький — Беркут — командир УПА «Захід». — Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2019. — С. 12-13. — ISBN 978-966-668-483-0
  2. ↑ Паливода В. І. Спогади українського повстанця і багаторічного в'язня таборів ГУЛАГу. [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] / Підгот. Б. В. Паливода. — К.: Смолоскип, 2001. — с. 33. — ISBN 966-7332-70-5
  3. ↑ Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942—1960. Dzialalnosc organizacji ukrainskich nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii. Warszawa, 2006. — s. 222
  4. ↑ Літопис УПА. Т. 7. УПА в Світлі німецькіх документів. Кн. 2: червень 1944 - квітень 1945 / Зібрав та впорядкував Т. Гунчак. - Торонто: Літопис УПА, 1983. - С. 42.
  5. ↑ * «Особые папки» Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944—1948 рр./Упоряд.: Ярослав Дашкевич, Василь Кук — Львів: ЛА «Піраміда», 2010—594 с. — ISBN 978-966-441-169-8, С. 168
  6. ↑ * «Особые папки» Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944—1948 рр./Упоряд.: Ярослав Дашкевич, Василь Кук — Львів: ЛА «Піраміда», 2010—594 с. — ISBN 978-966-441-169-8, С. 222.
  7. ↑ ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ

Література[ред. | ред. код]

  • П.Арсенич, «ОУН і УПА». Наукова конференція Івано-Франківськ 16-17.01.1993, Стрий 1993.
  • П. Содоль, Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. Нью-Йорк, «Пролог» 1994.
  • «Особые папки» Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944—1948 рр./Упоряд.: Ярослав Дашкевич, Василь Кук — Львів: ЛА «Піраміда», 2010—594 с. — ISBN 978-966-441-169-8, С. 168, 199, 222, 258.
  • П.Арсенич. За Україну, за її волю. — «Галичина», 2, 22, 28 серпня 1992 р.
  • Вісті з терену. З документів підпілля ОУН—УПА на Станіславщині. — «Новий час», 1992.
  • Літопис УПА. — Торонто. Т. З, 4, 8, 18.
  • Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія 1942—1952. Документи і матеріяли. — Львів, 1991.
  • Володимир Гавяк (Чорнота). Стрілецька школа. — Галич, 1992.
  • Лев Шанковський. Тринадцять літ… (Дії УПА й збройного підпілля ОУН на території Військової округи ч.4 «Говерля» в 1943—1953 pp.). — * Альманах Станіславівської землі. НТШ, український архів. Т. XXVIII. — Нью-Йорк—Торонто—Мюнхен, 1975, стор. 163—193.
  • Лев Шанковський. Українська Повстанська Армія. В кн.: Історія Українського війська. — К., 1991.
  • Чемеринський Андрій. Химинець Олекса-«Благий» (1912—1945)
  • Коретчук Я., Ганцюк П. Командири відділів ТВ 22 УПА «Чорний ліс». — Торонто; Львів: Видавництво «Літопис УПА», 2014. — С. 19-20.

Посилання[ред. | ред. код]

УПА на Західних Українських Землях (ЗУЗ) (липень 1943 — осінь 1949)
(Галичина, Буковина, Закарпаття, Закерзоння)
 
1.1. (травень-листопад 1943) Українська Народна Самооборона – командир «Андрієнко» (Луцький Олександр)
Тернопільська область
Командири: «Чугайстер» (Лютий Ілярій)
; «Остап» (Омелян Польовий)
.
Станиславівська область
Командир: «Дзвінчук» (Белейович Іван)

Курінь УНС «Гайдамаки» – кур. «Хмель» (Фрасуляк Степан)
Курінь УНС «Чорні чорти» – кур. «Липей» (Рачок Ілля), «Гуцул» (Бутковський Іван)

Відділ особливого призначення УНС «Змії» – чот. «Різун» (Василь Андрусяк)
Дрогобицька область
Командири: «Вовк» (Павлишин Лука);
«Орел» (Богдан Вільшинський)
Курінь УНС "ім. Кривоноса" – кур. «Омелян» (Шкітак Антін)
 
1.2. (грудень 1943-1944) УПА-Захід – командир групи «Андрієнко»(Луцький Олександр) (грудень 1943-серпень 1944, з перервою);
командир групи «Іван Чорнота» (Гасин-Лицар Олекса)(початок 1944);
командир групи «Шелест» (Сидор-Шелест Василь)(з вересня 1944)
ВО-1 «Башта» (м. Львів, Розточчя, полігон) –
Командир: «Хмара» (Харків Віктор)

Львівський курінь «Холодноярці» – кур. «Град» (Маговський Олександр)

Яворівський курінь «Переяслави» – кур. «Бахмач»
ВО-2 «Буг» (Львівська область і Холмщина) –
Командири:
«Ярема» (Линда Остап) (12.1943 - 06.1944);
«Вороний» (Левкович Василь) (06.1944 - арешт 17.12.1946);

Грубешівський курінь «Гайдамаки» – кур. «Юрченко»
Золочівський курінь «Дружинники» – кур. «Шугай» (Котельницький Григорій)
Золочівський курінь «Романовичі» – кур. «Вартовий», кур. «Ткаченко»
Любачівський курінь «Месники» – кур. «Залізняк» (Шпонтак Іван)
Миколаївський курінь «Журби» – кур. «Дир»?

Рава-Руський курінь «Галайда» – кур. «Євшан» (Пелип Дмитро) († 07.11.1944), кур. «Перемога» (Василяшко Василь)
ВО-3 «Лисоня» (Тернопільська область) –
Командири:
«Остап» (Омелян Польовий) (до поранення 27.09.1944);
«Бондаренко» (Якубовський Володимир)

Бережанський курінь – кур. «Остап» (Омелян Польовий)
Бережанський курінь – кур. «Бондаренко» (Якубовський Володимир), кур. «Крук» (Богдан Федик)
Рогатинський курінь – кур. «Роман», кур. «Яструб» (Карпенко Дмитро) († 17.12.1944)
Тернопільський курінь – кур. «Чугайстер» (Лютий Ілярій)

Чортківський курінь – кур. «Гордієнко» (Твердохліб Іван), кур. «Бистрий» (Хамчук Петро)
ВО-4 «Говерла» (Станиславівська обл.) –
Командири:
«Гуцул» (Бутковський Іван);
(з другої половини 1944) КГ «Грім» (Твердохліб Микола)

Буковинський курінь «?» – кур. «Перебийніс» (Данилюк Назарій)
Калуський курінь «Загроза»? – кур. «Ромко» (Мончаківський Роман)
Калуський курінь «Промінь» – кур. «Журавель» (Юсип Ярослав)
Коломийський курінь «Гайдамаки» – кур. «Скуба» (Гах Дмитро), кур. «Чорногора» (Скляновський-Гордієнко Іван)
Коломийський курінь «Гуцульський» – кур. «Книш» (Горнякевич Дмитро)
Коломийський курінь «Карпатський» – кур. «Лісовий»
Коломийський курінь «Перемога» – кур. «Степовий»

Станиславівський курінь «Бескид» – кур. «Довбуш-1» (Гринішак Лука)
Станиславівський курінь «Довбуш» – кур. «Гамалія» (Ґонта Іван)
Станиславівський курінь «Сивуля» – кур. «Іскра» (Дячишин Ігор)
Станиславівський курінь «Скажені» – кур. «Різун» (Андрусяк Василь)

Станиславівський курінь «Смертоносці» – сот. «Благий» (Химинець Олекса)
ВО-5 «Маківка» (Дрогобицька обл.)
Командири: «Орел» (Богдан Вільшинський), «Дзвінчук» (Белейович Іван)
.
ВО-6 «Сян»(Перемиська область і Лемківщина)

Командир: «Ударник» (Чорній Яків) (†23.12.1944)
Нач.штабу:

«Пік» (Павлик Володимир) (03.1944 — 12.1944)

Лемківський курінь «Лемківщина» – кур. «Рен» (Мізерний Василь)

Перемиський курінь «Лютий»? – кур. «Євген»
ВО7/Група «Сучава» (Буковина) – не призначено КГ
.
ВО8/Група «Срібна» (Закарпаття) – не призначено КГ
.
 
1.3. (1945-1949) УПА-Захід – крайовий командир полк. «Шелест» (Сидор Василь) († 14(17).04.1949)
ВО-2 «Буг»(Львівський край)
Командири:
«Вороний» (Левкович Василь) (полон 17.12.1946);
«Червень» (Тершаковець Зиновій) — в.о.(поч.1947 - †4.11.1948)

(До складу ввійшла ВО1)
Тактичні відтинки ВО-2 «Буг» (літо 1945 — літо 1947):

ТВ-11 «Пліснисько» (Золочівський) – Командири: «Шугай» (Котельницький Григорій) (осінь 1944 — 09.1945); «Чайчук» (Грицина Михайло) (09.1945 — †19.12.1945); «Іванко» (Котула Іван) (1946)

  • Відділ ?? «Витязі» – сот. «Оверко» (Федорків Володимир)
  • Відд. ?? «Дружинники» – сот. «Свобода», сот. «Козак»
  • Відд. ?? «Непоборні» – сот. «Малиновий»
  • Відд. ?? «Русичі» – сот. «Павленко»; сот. «Оверко» (Федорків Володимир)

ТВ-12 «Климів» (Сокальський) – Командири: «Летун» (Сенюк Василь), «Лис» (Хвалібота Михайло); «Перемога» (Василяшко Василь) († 16.02.1946)

ТВ-13 «Розточчя» (Львівський) – Командири: «Град» (Маговський Олександр); «Тиміш» (Саляк Юліян); «Угринович»

  • 1-ий курінь «Холодноярці» – кур. «Град» (Маговський Олександр), кур. «Тиміш» (Саляк Юліян), кур. «Глухий» (Гуль Володимир)
    • Відд. ?? «Холодноярці-1» – сот. «Кобзаренко», сот. «Мрія», сот. «Сагайдачний» (Боднар Роман)
    • Відд. ?? «Холодноярці-2» – сот. «Глухий» (Гуль Володимир), сот. «Чорнота»
    • Відд. ?? «Холодноярці-3» – сот. «Грізний», сот. «Дон», сот. «Гонта», сот. «Довбня», сот. «Зорян»
  • 2-й курінь «Переяслави» – кур...?, кур. «Угринович»
    • Відд. ?? «Переяслави-1» – сот. «Бриль» (Гамела Ярослав), сот. «Сагайдачний» (Боднар Роман)
    • Відд. ?? «Переяслави-2» – сот. «Петренко», сот. «Гамалія»
    • Відд. ?? «Переяслави-3» – сот. «Сян»

ТВ-14 «Асфальт» (Городоцький) – Командири: ..?; «Грабенко» (Сколоздра Василь)

  • Відд. ?? «Жубри-1» – сот. «Крутіж», сот. «Осика» (Коростіль Володимир)
  • Відд. ?? «Жубри-2» – сот. «Громовий» (Лагода Петро), сот. «Стрибожич», сот. «Гайдук»
  • Відд. ?? «Наддніпрянці» – сот. ?
  • Відд. ?? «Наддністрянці» – сот. ?

ТВ-15 «Яструб» (Рогатинський) – Командири: ..?; «Білоус» (Шульган Мар’ян), «Шугай» (Котельницький Григорій), «Буря» (Браницький Мирон)

ВО-3 «Лисоня» (Подільський край) –
Командири:
«Бондаренко» (Якубовський Володимир) († 17.06.1947);
«Остап» (Безпалько Осип) (17.06.1947 - †3.08.1947)

Тактичні відтинки ВО-3 «Лисоня» (літо 1945 – літо 1947):

ТВ-16 «Серет» (Тернопільський) – Командири: «Крук» (Федик Іван), «Чорний» (Шепета Василь)

ТВ-17 «Бережани» (Бережанський) – Командир: «Левко»

ТВ-18 «Стрипа» (Чортківський) ? – Командири: «Крук» (Богдан Федик) (01.05.1945 — †7.05.1945); «Бистрий» (Хамчук Петро) (05.1945 — †21.01.1947)

  • Відд. ?? «Сірі вовки» – сот. «Хмель»
  • Відд. ?? «Чорноморці» – сот. «Ростислав»; сот. «Чародій» (Щикульський Іван) (05.1945-09.1945)

ТВ-19 «Камінець» (Кам'янець-Подільський) – Командир: «Довбня» (Кедюлич Іван) (01.1945 - †1.08.1945)

ВО-4 «Говерла»(Карпатський край)

Командир:
«Грім» (Твердохліб Микола) († 17.05.1954)
Нач.штабу:

«Хмель» (Фрасуляк Степан) (15.05.1944 — до 1948)

(До складу ввійшли ВО5,ВО7,ВО8)
Тактичні відтинки ВО-4 «Говерла» (літо 1945 – осінь 1949):

ТВ-20 «Чернівці» (Чернівецький) – Командир: «Недобитий»? (Матвіїв Юліан)

  • (без відділів)

ТВ-21 «Гуцульщина» (Коломийський) – Командири: «Степовий» (коротко — †17.01.1945); «Козак» (Яворський Микола) (01.1945 — †01.1946); «Хмара-1» (Мельник Петро) (01.1946 - 09.1949)(†27.04.1953)

ТВ-22 «Чорний ліс» (Станіславський) – Командири: «Грегіт» (Андрусяк Василь) (25.04.1945 — †24.02.1946); «Дунай» (Трач Богдан) (09.1946 - демобілізація 09.1949)

ТВ-23 «Магура» (Калуський) – Командири: «Вухо»; «Хмель» (Фрасуляк Степан); «Сокіл» (Костянтин Петер); «Колчак» (Королюс Федір); «Байрак» (Ярослав Косарчин)

ТВ-24 «Маківка» (Дрогобицький) – Командири: «Андрієнко» (Дмитро Вітовський) (05.1945 — полон 28.03.1946); «Богдан»; «Хрін» (Стебельський Степан)(15.08.1947 - † 9.09.1949)

  • Курінь «Бойки» – кур. «Трясило» (Бобанич Михайло)
    • Відд. 89 «імені Вітовського» – сот. «Моряк», сот. «Бродич»
    • Відд. 90 «імені Хмельницького» – сот. «Буйтур», сот. «Грузин» (Горчин Михайло)
  • Самостійні сотні?
    • Відд. 91 «Басейн» – сот. «Біль», сот. «Мирон», сот. «Тараско» (Ступка Василь), сот. «Ромко», сот. «Чорняк», сот. «Оріх» (Ґудзик Василь)
    • Відд. 92 «Булава» – сот. «Павук» (Фединський Василь), сот. «Зелений», сот. «Мирон», сот. «Орленко»
    • Відд. 93 «Вовки» – сот. «Кармелюк»

ТВ-25 «Закарпаття» (Закарпатський) — Командир: «Довбня» (Кедюлич Іван) (призначений 07.1945 - не заступив †1.08.1945)

  • (без відділів)
ВО-6 «Сян» (Закерзонський край)
Командир: «Орест» (Онишкевич Мирослав (†6.07.1950)

(від листопада 1944 до квітня 1945 входила до ВО2)
Тактичні відтинки ВО-6 «Сян» (осінь 1945 – літо 1947):

ТВ-26 «Лемко» (Лемківський) – Командир: «Рен» (Мізерний Василь) (11.1945 - літо 1947)(†24.08.1949)

ТВ-27 «Бастіон» (Любачівський) – Командир: «Залізняк» (Шпонтак Іван) (осінь 1945 - літо 1947)

ТВ-28 «Данилів» (Холмський) – Командири: «Ягода» (Лукасевич Мар'ян ); «Прірва» (Штендера Євген); «Беркут» (Володимир Сорочак)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Химинець_Олексій_Семенович&oldid=41805820