Польські чечуги з піхвами 17 століття з музею Ліврусткаммарен, Стокгольм, Швеція
Чечуга (також "татарська шабля"[1], "вірменська шабля"[2], "смичок"[3]; пол. Czeczuga) — це тип шаблі східного походження, що характеризується ефесом відкритого типу з маленькою хрестоподібною гардою; з дерев'яним руків'ям, обтягнутим, як правило, шкірою ящера або акули[4]. Верхів'я цієї шаблі виготовлене з латуні, багатогранне, нахилене в бік клинка під тупим кутом. Клинок цієї шаблі малої кривини.
Дослідники відносять назву цього типу шабель до риби стерляді (інша назва риби — чечуга), з якою шаблі мали деяку зовнішню схожість. Проте, в старопольських текстах йшлося про те, що «чечуга, чечега — шабля татарська залізна, коротше корду, названа від народу татарського Чечан, що мешкає на Кавказі».
Шаблон містить історичну зброю до XIX сторіччя включно
* — залежно від довжини клинка могла також належати до ножів або тесаків
** — частина шпаг є виключно колольною зброєю, без леза
*** — тип ефеса, який міг також іноді комбінуватися з клинками рапір і палашів
