Килидж (шабля)

Килидж
Тип	шабля
Походження	Османська імперія
Історія використання
На озброєнні	1750—1850 рр.
Оператори	Османське військо феодальна кіннота мамлюцького Єгипту, Ірану, держави Моголів
Характеристики
Довжина корпусу	70—75 см 60—90 см
Ширина	4 см 5—5,5 см
Тип клинка	вигнутий, однолезвийний
Тип ефеса	відкритий
Килидж (шабля) у Вікісховищі

Килидж (килич, кіліч, клич — тур. дослівно «меч», «шабля»)— тип шаблі турецького походження, що має сильно викривлений клинок та масивну єлмань. Клинок виготовляли з булату. Руків'я складалося з двох частин, виготовлених з дерева або рогу. Воно закінчувалося набалдашником — верхів'ям великого розміру. В набалдашнику був отвір для темляка. Гарду, як правило, виготовляли з латуні або срібла. Вона мала хрестоподібну форму, кільйони були, як правило, оливкоподібної форми.

Килиджи були на озброєнні у козаків. Для козацьких килиджів притаманне верхів'я, що своєю формою нагадує равлика. Килиджи виготовляли задунайським козакам за замовленням османського уряду. До власників килиджу належав Йосип Гладкий, шабля якого зберігається в Харківському історичному музеї.

Зображення

• Види ефесів килиджів
• 
  Турецький
• 
  Турецький (варіант)
• 
  Перський
• 
  Карабела
• 
  Індо-мусульманський
• 
  Зооморфний (варіант)
• 
  Зооморфний (варіант)
• 
  Пулюар

Килидж в Україні

• 
  Килидж, Чернівецький обласний краєзнавчий музей.

Література

• Аствацатурян Э. Г. Турецкое оружие в собрании Государственного исторического музея. — СПб. : Атлант, 2002. — 336 с.
• Тоїчкін Д. В. Клинкова зброя козацької старшини XVI — першої половини ХІХ ст.: проблеми атрибуції та класифікації. — К. : Ін-т історії України НАНУ, 2013. — 464 с.