Пістолет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ИЖ-35М, спортивний пістолет
Травматичні пістолети Форт-12Р та ПСМ-Р
Пістоль XVII століття для стрільби дробом

Пістолет (фр. pistolet, від чеськ. píšťala — пищаль, дудка)  — вид ручної вогнепальної зброї для стрільби однією рукою. Пістолет походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що характеризується коротшим стволом і ложем, котре мало своєрідне завершення у вигляді нахиленого до низу руків’я. Для зручності утримування та витягання з кобури руків’я закінчувалось утовщенням “яблуком”.

Поширені за козацької доби були як колісчаті, так і кремневі (пізніше) замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до пострілу.

Сам пістолет умовно можемо поділити на руків’я, казенну частину та ствол. Головною складовою казенної частини є замок, кремневий тип якого має такі складові деталі:

  • 1 — замочна дошка, на котрій все кріпиться;
  • 2 — курок (гачок), який складається з близько 5 елементів;
  • 3 — бойова пружина, що має два “пера”;
  • 4 — підогнивна двоперова пружина;
  • 5 — поличка для пороху;
  • 6 — кресало;
  • 7 — бічна планка для кріплення полички—огнива—курка;
  • 8 — пластинчата спускова пружина;
  • 9 — угольник жорсткості куркової осі;
  • 10 — спуск (2 — колінчастий).

У ранній вогнепальній зброї використовувались гноти, що були відомі ще й у 17 ст.

Ствол пістолета міг мати як круглу, так і багатогранну поверхню (як правило — 8 граней). Кріпився ствол до дерев’яного (іноді залізного) ложа за допомогою металевих обіймиць (колець чи пластин). На стволі, як правило, мав бути приціл (але це не було обов’язковим), котрий складається з мушки і намушника. Мушка розміщається поблизу ствольного отвору на горі стволу, а намушник — на хвостовику. Іноді мушка могла бути відсутньою і її заміщав верхній край отвору ствола.

Товщина ствола є різною і коливається у межах 20-35 мм (казенна частина) та 15-20 мм (ствольний отвір). Іноді зустрічаються різновиди пістолів, у котрих навпаки ширшою є кінцівка ствольного отвору (майже у двічі), прототипом котрих є “мушкетон”. Такі пістолі застосовували для стрільби картеччю (як і відповідні рушниці).

Довжина ствола також є різноманітною і коливається в межах 200-400 мм. Вага пістолета коливалась у межах 1 кг (вага ствола 300-600 гр).

Ствол виробляли з високоякісної сталі. Особливо користувались попитом сталеві вироби із Німеччини та Дамаску.

Пістолет як повноцінний різновид ручної вогнепальної зброї розвинувся в Західній Європі, звідки і походила значна частина стволів, котрими користувались козаки. Поряд із цим значного поширення набули пістолети східного походження (Турецького, кримського, кавказького тощо).

Розвивалось зброярство і в Україні. Окрім бойового призначення пістолети носили характер військово-парадної зброї, задля чого багато прикрашались. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравірування, черніння, насікання та інкрустацію золотом і сріблом та коштовними каміннями. Прикрашали як руків'я, так і люфи (в окремих випадках всю зовнішню поверхню, включаючи і замок). Особливо багато оздоблені пістолети вироблені Кубачинськими майстрами з Дагестану. Такими пістолетами часто користувались кубанські старшини і козаки протягом майже цілого 19 ст.

Щодо стрілецької амуніції запорожців, то вони як правило, носили за поясом по 2 пістолети і ще 2 — у “кобурах” при сідлі. Така кількість пістолетів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістолета виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1. — С. 165;
  • Аствацатурян Э. Оружие народов Кавказа. — М., 1995. — С. 46-50, 130-133.