Шенбруннський мир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шенбруннська мирна угода була укладена 14 жовтня 1809 року в Шенбруннському палаці у Відні. [1] Її підписали Франція та Австрія завершивши, тим самим, існування п'ятої коаліції. [2]

За цією угодою Австрія втратила вихід до Адріатичного моря. Також Австрія зобов'язалась передати Франції частину Каринтії й Хорватії. Франція отримала графство Гьорц (Горіца), Істрію з Трієстом, Крайну, Фіуме (сучасна Рієка). У подальшому Наполеон I утворить з них Іллірійські провінції. До герцоґства Варшавського переходила Західна Галіція, Баварії — Тироль та Зальцбурзька область, Росії — Тарнопольський округ (як компенсація за її участь у війні на боці Франції).

Загалом Австрія втратила 3 500 000 населення (з 21 100 000 підданих) та приблизно 100 000 км² своєї території (з первинних 700 000 км²). Австрія зобов'язувалась виплатити Франції 85 млн франків, скоротити свою армію до 150 000 солдат [3] та розірвати відношення з Великою Британією, долучившись до континентальної блокади проти неї. За Шенбруннською мирною угодою Наполеон I гарантував цілісність володінь, що залишились у Австрії. Австрія ж фактично перетворилась на залежну від Франції державу.

Угоду було юридично скасовано рішенням Віденського конгресу (1814—1815 рр.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шенбруннський мир 1809
  2. Війна п’ятої коаліції (1809).
  3. австрійці не виконали своєї обіцянки щодо скорочення армії

Див. також[ред.ред. код]