Рієка
| Рієка хорв. Grad Rijeka |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Панорама Рієки | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна | ||||
| Регіон | Приморсько-Ґоранська жупанія | |||
| Населення | 144 043 (2001) | |||
| Агломерація | 270,000 | |||
| Площа міста | 44 км² | |||
| Поштові індекси | 51 000 | |||
| Географічні координати | 45°19′47″ пн. ш. 14°25′56″ сх. д. / 45.32972° пн. ш. 14.43222° сх. д.Координати: 45°19′47″ пн. ш. 14°25′56″ сх. д. / 45.32972° пн. ш. 14.43222° сх. д. | |||
| Висота над рівнем моря | 0 м | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | rijeka.hr | |||
| Мер міста | Войко Оберснель | |||
Ріє́ка або Ріка (хорв. Rijeka або Rika, італ. Fiume, угор. Fiume нім. Flaum, словен. Reka) — місто в Хорватії, третє за розмірами місто держави після столиці — Загреба і Спліта. Знаходиться в північній частині Далмації, біля півострова Істрія. Населення 144 043 осіб (2001). 80% населення — хорвати. Назва міста перекладається на українську як ріка.[1]
Рієка є центром жупанії Примор'є-Горські Котар
Зміст |
Загальні дані [ред.]
Місто розташоване при впадінні річки Р'єчини (або Фіумари) в Речську (або Фіумську) затоку, що є частиною затоки Кварнер Адріатичного моря. Історично і досі Рієка — найбільший хорватський порт, як вантажний, так і пасажирський.
Головний прибуток міста — порти, судобудування (верфі належать 3. Maj) і туризм.
Транспорт [ред.]
Рієка пов'язана постійним автобусним сполученням з усіма найбільшими містами Хорватії, Словенії, Італії і деякими європейськими столицями. Місто пов'язано шосе зі столицею, Істрією, Словенією, островом Крк, а також далматинськими містами. Місто має паромне сполучення з найближчими островами, а також із Задаром, Сплітом і Дубровником вздовж далматинського узбережжя.
Через Рієку проходить залізниця Загреб-Рієка-Пула.
Рієка є найбільшим портом в Хорватії. У 2006 році було перевантаженно близько 11 млн. тонн вантажів.
Будівництво автобану A6 Загреб-Рієка було завершено в 2004 році, скорочення шляху до Словенії завдяки автобану A7, було завершено в тому ж році. Рієка має доступ до A8/A9 Істрійський Y завдяки Учкинському тунелю. Важкий проект з високою пропускною здатністю майже готовий до експлуатації. Східна половина цього проекту була здана 15 липня 2006 року, і більш важка західна половина має відкритись у 2008.
За 30 км від міста на острові Крк розташован міждународний аеропорт. У 2005 році він прийняв 130000 пасажирів, у 2008 має прийняти 250000 осіб. З островом Крк далматинське узбережжя біля Рієки пов'язано мостом завдовжки 1430 метров.
Рієка має добре залізничне сполучення з усією Хорватією та міжнародними залізницями. Повністю електрифікована лінія з'єднує Рієку з Загребом, а далі з Копривницею, на угорському кордоні, в рамках міжднародного коридора 5b. Рієка також з'єднана з Трієстом і Любляною окремою електрофікованою залізницею, яка йде на північ від міста. Транспортний законопроект прийнятий парламентом Хорватії в липні 2006 року, передбачав, початок будівництва вздовж коридора 5b, першої в Хорватії високошвидкісної залізниці, зі швидкістю потяга до 250 км/год. Будівництво нової залізниці розпочалось в 2007 году і має завершитись до 2013 року. Мандрівка із Загреба до Рієки, після закінчення будівництва, має тривати 1 годину, замість сьогоднішніх 2 годин. Рієка з'єднана прямим потягом з Мюнхеном в Німеччині та з австрійським Зальцбургом.
Історія [ред.]
Античні часи і середньовіччя [ред.]
В районі міста розташовані багаточисельні неолітичні поселення. В доримський період були зосновані кельтське поселення Тарсатика (сучасний Трсат, частина Рієки) і поселення моряків Либурні. Довгий час місто зберігало свій подвійний статус.
В I сторіччі до Р. Х. ці поселення з околицями були завойовані римлянами.
Післе падіння Західної Римської імперії місто захопили готи і лангобарди, пізніше воно приєдналося до франкського королівства.
В VII сторіччі сюди прийшли слов'яни, змішавшися з місцевим романським населенням. Місто входить до складу хорватського королівства, а пізніше до об'єднаної хорватсько-угорської держави, а в 1466 році увійшло до складу австрійських Габсбургів, де він називався Фіуме, або Ф'юме (італійцями і угорцями) або Флаум (австрійцями).
Средньовічне місто Рієка було оточено муром і, таким чином, було феодальною фортецею. Фортеця була в центрі міста, на своїй найвищий точці.
Під владою Габсбургів [ред.]
В складі габсбурзької імперії, а на далі в Австро-Угорщині, місто пребувало до Першої Світової війни, за виключенням періоду 1805—1813 рр., коли місто було окуповано наполеонівськими військами.
В XV — XVIII сторіччях Фіуме мав велике значення для габсбурзької імперії, і був єдиним портом на Адриатиці, в той час як Істрія і майже вся Далмація належали венеціанській республиці. Всі спроби венеціанців захопити Фіуме скінчились нічим.
Місто і порт не втратили своїх провідних позицій і після закінчення наполеонівських війн, коли до імперії були приєднанні колишні венеціанські володіння. В складі Австро-Угорщини за місто, в силу його важливості, йшла уперта боротьба. Він багато раз переходив від Австрії до Угорщини і Хорватії (що мала конституційну автономію в складі Угорщини). В 1870 р. Фіуме остаточно перейшов до Угорщини, став єдиним угорським морським портом. Між Трієстом, що належав Австрії і угорським Фіуме розгорнулось принципіальна конкуренція.
Великий розвиток порту, загальне розширення міждународної торгівлі і зв'язок міста(1873) з угорською і австрійською залізницею сприяло швидкому зростанню населення, з 21000 в 1880 році до 50000 в 1910 році.
Фіуме-Рієка в XX ст. [ред.]
Після першої світової війни місто стало приводом суперечки між Італією (до якої відійшла Істрія) і Королівством сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівством Югославія, до складу якої увійшла Далмація. Обидві держави вважали Рієку-Фіуме власною територією. Паризькі мирні переговори про майбутнє міста, що тривали перші 9 місяців 1919 року були перервані у вересні несподіваним захопленням міста нерегулярними частинами італійського націоналіста і відомого поета Габріеле д'Аннунціо, який проголосив Фіуме вільною державою і затвердив утопічно-соціалістичну (з елементами фашизму) конституцію нової республіки.
Надалі Фіуме-Рієка по Рапалльському договору було оголошено вільним містом (1920—1924), на нього претендували Італія та ЮгославіяВ в 1921 д'Аннунціо поновив військові дії і знов захопив Фіуме; в 1924 місто було анексовано фашистською Італією. Слов'янське населення міста в цей час зазнало переслідувань і асиміляції.
В 1945 Рієка була окупована югославськими військами і офіційно була приєднана до СФРЮ в 1947; на цей раз більшість італійського населення залишило місто, а ті що залишились зазнали утисків.
З 1991 в складі Хорватії.
Пам'ятки [ред.]
- Міська вежа над входом в старе місто. Прикрашена старовинними барочними годинниками
- Стара міська брама — залишки старовинного муру, колись оточуючого місто.
- Церква св. Віда (1638) — церков в стилі бароко,освячена на честь заступника Рієки.
- Церков св. Ієроніма (готика, 1408 р.), перебудована в 1768 р. в стилі бароко.
- Пішоходна вулиця Корзо.
- Замок Трсат, побудований на пагорбі на місці старовинного поселення. Церква Богоматері Трсатської (XV століття).
Освіта, наука і культура [ред.]
Міста—побратими [ред.]
Македонія, Бітола
Італія, Фаенца
Італія, Есте
Італія, Генуя
Німеччина, Кельн
Німеччина, Нойс
Німеччина, Росток
Словенія, Любляна
Україна, Ялта
Японія, Кавасакі
Японія, Хіросіма
Персоналії [ред.]
- Алваро Начинович (хорв. Alvaro Načinović, 22 березня 1966) — хорватський гандболіст, олімпійський чемпіон.
- Еціо Лоїк (італ. Ezio Loik, 26 вересня 1919 — 4 травня 1949) — італійський футболіст, п'ятиразовий чемпіон Італії.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Rijeka |
- MacMullen, Ramsay, 2000. Romanization in the Time of Augustus, Yale University Press
- City of Rijeka
- Port of Rijeka Authority
- Old Postcards of Fiume
|
||||||||
|
|||||||||||||
