Шишабангма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шишабангма
Гора Шишабангма (Головна вершина — ліворуч)
Гора Шишабангма (Головна вершина — ліворуч)
Шишабангма (Непал)
Шишабангма
Шишабангма
Координати: 28°21′ пн. ш. 85°47′ сх. д. / 28.350° пн. ш. 85.783° сх. д. / 28.350; 85.783Координати: 28°21′ пн. ш. 85°47′ сх. д. / 28.350° пн. ш. 85.783° сх. д. / 28.350; 85.783
Висота 8027 м[1 1][1][2]
Розташування Китай
Система Гімалаї
Сходження 2 травня 1964 року

Шишабангма (кит. 希夏邦马峰, Xīxiàbāngmǎ Fēng) — чотирнадцята за висотою гора світу, найнижча серед восьмитисячників (8027 м[3]).

З тибетської мови назва гори перекладається, як «вершина над трав'яною долиною». Китайська назва фонетично повторює тибетську. Назва гори на санскриті — Ґосаінтан, що означає «священне місце».

Шишабангма розташована у Тибеті, за кілька кілометрів від кордону з Непалом. Це єдиний восьмитисячник, який повністю розташований на території Китаю. Доступ іноземців у цей район тривалий час був дуже обмеженим.

Перше сходження на вершину здійснила 2 травня 1964 року китайська експедиція на чолі з Сю Цзином. Таким чином, Шишабангма стала останім восьмитисячником, що підкорився альпіністам. Перше зимове сходження здійснили Пйотр Моравскі та Сімоне Моро 14 січня 2005 року.

Гора вважається найпростішою серед восьмитисячників: її базовий табір найвищий (5000 м) і до нього можна дістатися на машинах. Однак під час спроб її підкорення загинуло 22 альпіністи[1 2].


  1. Гора має дві вершини. Добре відома Центральна (8013 м), на яку здійснюється більшість сходжень. Однак до заліку «14 восьмитисячників» альпіністам враховують лише сходження на Головну вершину (8027 м)
  2. за станом на 2009 рік

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Шиша-Пангма 8013 м». Памяти Терзыула. Архів оригіналу за 2013-06-30. (рос.)(англ.)
  2. «8000er Geographical Table». Explorersweb.com. Архів оригіналу за 2013-06-30. (англ.)
  3. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 336 с. ISBN 978-966-361-642-1. , с. 267

Література[ред.ред. код]