Яйло Леонід Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Яйло
Особисті дані
Повне ім'я Леонід Олександрович Яйло
Дата народження 31 серпня 1973 (50 років)(19730831)
Місце народження Маріуполь, УРСР
Зріст 203 см
Вага 109 кг
Інформація про клуби
Позиція Важкий форвард
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (очки)
1992
1993-1997
1997/1998
1998/1999
1999/2000
2000/2001
2001-2002
2002-2005
2005-2007
2007-2008
2008-2012		 Україна Азовмаш
Україна Будівельник
Україна Одеса
Росія ЦСК ВВС-Самара
Італія Віола Реджіо Калабрія
Росія УНІКС
Туреччина Даруссафака
Україна Азовмаш
Україна Київ
Україна Будівельник
Україна Миколаїв		 ?
?
?
37 (549)
12 (84)
40 (568)
?
?
44 (301)
20 (158)
152 (1091)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (очки)
1994—2003 Україна Україна

* Ігри та очки за професіональні клуби
враховуються лише в регулярному чемпіонаті.


Леоні́д Олекса́ндрович Яйло (нар.31 серпня 1973, Маріуполь, Донецька область, УРСР)  — колишній український баскетболіст, важкий форвард, майстер спорту. Має грецьке походження[1].

Біографія[ред. | ред. код]

У дитячому віці Леоніда запросили в групу баскетболу ДЮСШ Маріуполя. У 17 років він не був найвищим у юнацькій команді, але продовжував додавати у зрості ще не один рік. Тоді ж Яйла включили до складу одеської команди, яка тоді була чемпіоном України і в її складі грали Олександр Чаусов та Віталій Усенко, для участі в юнацькому чемпіонаті СРСР, який проходив в Алма-Аті. Згідно з положенням турніру в команду можна було включати гравців з інших команд. Одесити тоді виграли призове місце[2].

Яйло демонстрував хорошу гру у «Азовмаші». У домашньому матчі проти «Будівельника» Леонід набрав 32 очка і одразу ж отримав пропозицію перейти в стан киян. У той же час він мав більш вигідну у фінансовому плані пропозицію від донецького «Шахтаря». Тодішній тренер азовців Валентин Романець порадив гравцю перейти до складу саме столичної команди[3] і влітку 1993 року, після молодіжного чемпіонату Європи, Яйло перейшов до київського «Будівельника». У столичному клубі він тричі виграв чемпіонат і двічі Кубок України.

Одразу по закінченню Євробаскету-97 Яйло перейшов у «БІПА-Моду», яку тоді очолив відомий російський фахівець Юрій Селіхов[3]. Після сезону в Одесі, Леонід вирішив спробувати свої сили закордоном і наступний сезон відіграв в російському клубі «ЦСК ВВС-Самара».

Влітку 1999 брав участь у літньому таборі в Тревізо, після чого отримав пропозицію від головного тренера «Реджіо Калабрії». Пробувши місяць на перегляді, Яйло підписав контракт, але не грав через те, що представляв країну, яка не є членом Євросоюзу. В кінці сезону один з легіонерів команди отримав травму і Яйло, зайнявши його місце, зіграв декілька матчів в кінці регулярного чемпіонату, а також усі матчі плей-оф. По закінченні сезону тренер команди Гаетано Джеббіа пропонував подовжити контракт ще на рік, але Леонід відмовився, оскільки не було гарантій того, що він би зайняв «легіонерське» місце[3].

Сезон 2000/2001 провів в казаньському «УНІКСі», з яким дійшов до фінальної серії чемпіонату Росії, але там казанці поступилися пермському «Урал-Грейту» з рахунком 0:3. Наступний сезон провів у Туреччині у складі «Даруссафаки».

Після трьох років проведених закордоном, у 2002 році відгукнувся на пропозицію «Азовмаша» і повернувся на Батьківщину. У складі «азовців» провів три сезони, за які встиг двічі стати чемпіоном України. В цей же час поїхав на перегляд в пірейський «Олімпіакос», але не підійшов і повернувся в розташування азовської команди[2]. В сезоні 2004/2005 «Азовмаш» програв у фінальній серії БК «Київ» і після цього стосунки Леоніда з президентом клубу Олександром Савчуком розладналися, тож гравець перейшов у стан «вовків», з якими пробився у «Фінал чотирьох» Кубку Виклику ФІБА[3].

У вересні 2007 року перейшов в інший київський клуб «Будівельник»[4], в який повернувся через 10 років. В той же час розмірковував про завершення кар'єри, але прийняв пропозицію Валентина Берестнева і перейшов в МБК «Миколаїв». 19 грудня 2011 року у матчі МБК «Миколаїв» — «Ферро-ЗНТУ» Леонід Яйло досягнув позначки у 500 зібраних відскоків у Суперлізі[5]. По завершенні сезону 2011/2012 оголосив про завершення кар'єри гравця[6] і почав тренувати дітей[7], а також став асистентом головного тренера команди. Влітку 2013 року увійшов до тренерського штабу «Будівельнику»[8].

Леонід Яйло дебютував за збірну України у матчі з Боснією і Герцеговиною у 1994 році у відборі до Євробаскету-95 і набрав 15 очок[3].

У липні 2013 року зіграв на чемпіонаті світу серед ветеранів за збірну України (40+)[9], де виграв бронзову медаль, причому в кожному матчі ставав найрезультативнішим гравцем української дружини[10].

Статистика кар'єри[ред. | ред. код]

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд

Регулярний сезон[ред. | ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1999–00 Італія Віола Реджіо Калабрія 4 4 33:25 57,7 0,0 77,8 2,5 1,5 1,0 0,5 9,25
2004–05 Україна Азовмаш 30 27 23:14 62,9 42,9 69,7 4,2 1,6 0,6 0,1 11,1
2005–06 Україна Київ 34 14 16:25 56,3 55,3 82,6 2,6 1,8 0,2 0,2 6,8
2006–07 Україна Київ 10 1 12:17 48,0 45,0 78,3 2,4 0,7 0,6 0,0 6,9
2007–08 Україна Будівельник 20 ? 22:38 54,0 27,0 79,0 4,8 1,4 0,3 0,3 7,9
2008–09 Україна Миколаїв 25 ? 18:45 51,0 26,0 72,0 4,0 1,1 0,5 0,2 6,2
2009–10 Україна Миколаїв 26 15 22:26 57,3 42,2 79,2 5,1 1,7 0,3 0,8 9,0
2009–10 (Кубок Суперліги) Україна Миколаїв 10 5 20:35 59,1 14,3 75,0 4,2 1,5 0,2 0,8 7,3
2010–11 Україна Миколаїв 48 39 20:43 48,4 20,3 63,7 3,9 1,9 0,6 0,8 5,9
2010–11 (Кубок Суперліги) Україна Миколаїв 2 1 16:49 28,6 0,0 83,3 1,5 3,0 0,0 1,0 4,5
2011–12 Україна Миколаїв 38 18 19:38 55,6 25,6 70,4 4,3 1,6 0,2 0,5 6,1

Плей-оф[ред. | ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1999–00 Італія Віола Реджіо Калабрія 8 8 23:25 33,3 60,0 72,7 4,4 0,5 1,25 0,75 5,9
2009-10 Україна Миколаїв 10 8 29:15 57,1 37,1 75,9 7,5 2,2 0,7 0,4 15,2
2009–10 (Кубок Суперліги) Україна Миколаїв 4 2 22:14 44,4 0,0 61,5 5,5 2,0 0,25 0,5 6,0
2010-11 Україна Миколаїв 5 3 18:18 66,7 0,0 60,0 4,4 1,6 0,4 0,4 7,0

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Цікаві факти[12][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 39-річний Леонід Яйло знову одягне футболку київського «Будівельника» і спробує згадати минулі часи.
  2. ↑ а б Леонід Яйло: «Лише сьогодні у вітчизняному баскетболі відновлюється спадкоємність». Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 4 вересня 2013.
  3. ↑ а б в г д Украинское двадцатилетие. Леонид Яйло [Архівовано 2013-08-23 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Тяжелые форварды (рос.)
  5. ↑ «Миколаїв» здолав «Ферро-ЗНТУ». Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  6. ↑ Трансферні новини зі стану МБК «Миколаїв». Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  7. ↑ Микола Жук: «Будемо поступово покращувати умови для команди й уболівальників». Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  8. ↑ «Будівельник» вийшов із відпустки
  9. ↑ Представники Суперліги на чемпіонаті світу серед ветеранів 17/07/13. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  10. ↑ Представники Суперліги на чемпіонаті світу серед ветеранів 22/07/13. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 4 вересня 2013.
  11. ↑ На чемпіонаті Європи з максібаскетболу п'ять українських команд здобули медалі. Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 7 липня 2014.
  12. ↑ Профіль Леоніда Яйла на старому сайті ФБУ. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 22 вересня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яйло_Леонід_Олександрович&oldid=40209038