Якуб Лоренц-Залеський
| Якуб Лоренц-Залеський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 липня 1874[1] Радібор, Баутцен, Саксонія[1] |
| Помер |
18 лютого 1939[1] (64 роки) Берлін, Третій Рейх[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Лужицька семінарія[d] |
| Знання мов | німецька і верхньолужицька |
| Членство | Матиця серболужицька |
| Родичі | Кіто Лоренц і Michael Lorenzd |
Якуб Лоренц-Залеський (Залеський — псевдонім) (в. -луж. Jakub Lorenc-Zalěski, нар. 18 липня 1874, Радібор, Німеччина — 18 лютого 1939, Берлін, Німеччина) — лужицький письменник, публіцист і антифашистський громадський діяч. Дід лужицького письменника Кіто Лоренца.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 лютого 1874 року в лужицькому селі Радібор в багатодітній родині. У 1887 році вступив в католицьку семінарію в Баутцені, з якої пішов рік по тому. У 1889 році вступив в німецьку школу в празькому районі Мала Страна. Після закінчення школи вступив до Лужицької семінарії, де навчався протягом двох років. Під час свого навчання був членом лужицького студентського братства «Сербовка».
З 1891 року навчався в ремісничому училищі разом зі своїм старшим братом. Відслуживши в армії, став працювати з 1885 року лісником в Західній Німеччині. В кінці Першої світової війни повернувся в Лужицю, де купив лісопилку, яка розташовувалася недалеко від станції на залізничній лінії Берлін-Герліц. Дохід від лісопилки дозволив Якубу Лоренц-Залеському займатися літературною діяльністю. В цей час він публікував свої літературні твори та публіцистику в лужицьких газетах «Serbski Dźenik».
У 1924 році був одним із засновників лужицької політичної партії «Serbska ludowa strona» (Лужицька народна партія, сьогодні — регіональна партія «Лужицкий альянс»). Був головою цієї партії до 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти. У 1925 році взяв участь в Конгресі національних меншин в Женеві. У Цьому ж році взяв собі псевдонім свого польського друга польського політика Аугуста Залеського, який в той час був послом Польщі в Швейцарії. Брав участь в конференціях Ліги націй, представляючи інтереси європейських національних меншин Німеччини.
З 1924 року по 1934 рік був головою Сербського літературного товариства. У 1933 році після приходу до влади націонал-соціалістів був заарештований за свою діяльність на короткий час. Дав обіцянку не займатися політичною діяльністю, після чого емігрував до Чехословаччини. У 1938 році в зв'язку з хворобою повернувся разом з дочкою в Німеччину, де помер в Берліні 18 лютого 1939 року.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
У 1892 році вперше опублікував свій перший твір у літературному журналі «Łužica». Після повернення в Лужицю в кінці Першої світової війни писав оповідання та повісті, які публікував у лужицьких літературних журналах. У 1931 році опублікував роман "Kupa zabytych. Roman jedneje pytaceje duše ", який вважається першим твором сучасного лужицького роману. У 1932 році почав писати роман «W putach wosuda» (В оковах долі), який не був закінчений.
Основні твори[ред. | ред. код]
- «Острів забутих» («Kupa zabytych. Roman jedneje pytaceje duše»), 1931.
- «Wostašan. Powědańcko ze starych serbskich stawiznow», Budyšin 1937.
- «Serbscy rjekowje. Zběrka wubranych spisow» Volk und Wissen, Berlin 1957.
- «Kifko», посмертне видання. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118729039 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ DOMOWINSKA ŽUPA JAKUB LORENC-ZALĚSKI ZAŁOŽENA[недоступне посилання з Май 2019]
Література[ред. | ред. код]
- Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 122, 128—130, 132, 137—138, 145, 147—150, 153, 155, 162—163, 179, ISBN 5-7576-0063-2
- Jurij Młynk, Franc Šěn: Lorenc-Zalěski, Jakub/Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, s. 352
- Landratsamt des Niederschlesischen Oberlausitzkreises (Hrsg.): Persönlichkeiten des Oberlausitzer Lebens. Teil 1: Muskauer Heide. In: Heimatkundliche Beiträge für den Niederschlesischen Oberlausitzkreis. 12, Görlitz 1995 року, S. 62-69.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бібліографія [недоступне посилання з Июль 2018]
- Бібліографія [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
