Ґазахський район
| Ґазахський район | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Адм. центр | Ґазах | ||
| Країна |  Азербайджан
| ||
| Номерний знак | 35 | ||
| Населення | |||
| - повне | 91 142 осіб (2013) | ||
| Площа | |||
| - повна | 701 км² | ||
| Висота | |||
| - максимальна | 396 м | ||
| - мінімальна | 396 м | ||
| Часовий пояс | UTC+4 | ||
| Дата заснування | 8 серпня 1930 | ||
| Вебсайт | qazax-ih.gov.az | ||
| Код ISO 3166-2 | AZ-QAZ | ||
| |||
| |||
| |||
Ґазахський район (азерб. Qazax rayonu) — адміністративна одиниця на північному заході Азербайджану. Адміністративний центр - місто Ґазах.
Географія[ред. | ред. код]
Район розташований у західній частині республіки, в східній частині широкої Гянджа-Ґазахської рівнини, що простяглася від гірських схилів Малого Кавказу до берега річки Кури. Територія району межує з Республікою Грузією на північному заході, Вірменською Республікою на півдні і південному заході. Колишні анклави Азербайджанської РСР на території Вірменської РСР Бархударли, Юхари Аскіпара і Софулу[en], а також прикордонні села Ашаги Аскіпара[en], Баганіс-Айрум[en] і Кизилгаджіли від початку 1990-х років фактично контролюються Вірменією.
Рельєф території району складний. По території протікають річки Агстафачай, Джогазчай, Інджасу. Висота над рівнем моря біля берега Кури 100 метрів, на заході поступово досягає 1 000 метрів. Найвища точка — гора Одундаг (1 316 м). Клімат району субтропічний, сухий, характеризується помірною зимою і жарким літом. Ґрунти бурі, світло-бурі, каштанові. Основна рослинність — чагарникові рослини, костриця, ковила, куничник, вівсюнець та інші злаки. На схилах гір і улоговинах ростуть ліси, що складаються здебільшого з дуба, клена і бука.
Історія[ред. | ред. код]
У 1480-ті рр. на південних кордонах Грузії — по річках Акстафі, Дебеду та ін. (області Ґазах, Памбак і Шурагель) оселилися тюркські племена[1].
Пізніше було утворено Ґазахський султанат[ru], який увійшов до складу Росії разом з Картлі-Кахетинським царством, приєднаним за маніфестом Олександра I від 12 вересня 1801 року[2][3][4]. Борчалінський, Ґазахський і Шамшадінський султанати стали татарськими дистанціями у складі Грузинської губернії[5].
На підставі закону про адміністративну реформу, затвердженого імператором Миколою I 10 квітня 1840 року під назвою «Установа для управління Закавказьким краєм» (рос. Учреждение для управления Закавказским краем)[6], колишня Ґазахська дистанція, перейменована на Ґазахську ділянку в складі Єлизаветпольського повіту[ru], увійшла до Грузино-Імеретинської губернії.
Указом від 14 грудня 1846 року[7] Ґазахська ділянка у складі Єлизаветпольського повіту увійшла до новоствореної Тифліської губернії.
Указом від 9 грудня 1867 року «Про перетворення управління Кавказького і Закавказького краю» (рос. О преобразовании управления Кавказского и Закавказского края)[8] створено Єлизаветпольську губернію, до складу якої увійшов Ґазахський повіт[ru], утворений замість скасованої Ґазахської ділянки.
Територія Ґазахського повіту становила 5 908,24 м2, а населення — 130 тисяч осіб. За даними 1913 року, в Ґазахському повіті було 232 промислові власності, магазин солодощів, 33 водні млини, 15 заводів червоної цегли, 1 завод дерева-колоди, 1 шкіряний завод, понад 17 винних і коньячних заводів, 1 бавовняний і 1 цементний завод. 1929 року Ґазахський повіт було скасовано.
8 серпня 1930 року створено Ґазахський район, 24 січня 1939 року частину його передано до складу новоутвореного Агстафинського району.
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
Станом на 1943 рік в районі була низка вірменських церков, і укріплених монастирів, хачкарів, руїн лазень і фортечних веж, а також залишки стародавніх поселень[9]
Серед історичних архітектурних пам'яток району виділяються Шекер-гала XV століття, група мавзолеїв у селі Пойлу XIX століття, мости Гатир, Гизил Хаджили, Кязим, Синих-керпен (XII століття), кругла ве жав селі Кирих Кесемен XVIII століття, Вірменська церква VII—X століття поблизу села Аскіпара [9]
-
Старовинні фортечні стіни на території району. Збереглася лише частина стін і веж, розкиданих по всьому схилу гори. -
-
Вигляд Геязенської фортеці.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
В районі знаходиться 1 місто і 21 село. Ґазахський міський муніципалітет охоплює місто Ґазах та населений пункт Н. Наріманов.
Сільські муніципалітети так:
- Ханлигларський сільський муніципалітет
- Аккойнецький сільський муніципалітет
- Карапапазький сільський муніципалітет
- Даш Салахлинський сільський муніципалітет
- Чайлинський сільський муніципалітет
- Коммунский сільський муніципалітет
- Уркмезлинский сільський муніципалітет
- Ашаги Салахлинський сільський муніципалітет
- Юхары Салахлинский сільський муніципалітет
- Демірчілерський сільський муніципалітет
- Алпоутський сільський муніципалітет
- Гусенбейлінський сільський муніципалітет
- Джаналлинський сільський муніципалітет
- Косаларський сільський муніципалітет
- Ґазахбейлінський сільський муніципалітет
- Орта Салахлінський сільський муніципалітет
- Асланбейлінський сільський муніципалітет
- Ґаймаглинський сільський муніципалітет
- Кемерлінський сільський муніципалітет
- Бірінджі Шихлинський сільський муніципалітет
- Ікінджі Шіхлинський сільський муніципалітет
Килимарство[ред. | ред. код]
Ґазах відомий як один із центрів азербайджанської школи килимарства. Величезна кількість килимів, витканих у Єлизаветпольскій губернії в 16-20-х століттях, поширені по всьому світу під загальною назвою «ґазахські килими» (Kazakh rugs, Kazak rugs).[1] [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. До початку XX століття були відомі і вірменські ґазахські килими.
-
Килим «Борчали». Ґазахська школа. Початок XX століття -
Килим «Салахли». Ґазахська школа. Кінець XIX століття -
Килим «Борчали». Ґазахська школа. Початок XX століття -
Килим «Шихли». Ґазахська школа. XIX століття -
Килим «Гарачоп». Ґазахська школа. XIX століття -
Килим «Фахрали». Ґазахська школа. XIX століття -
Килим з приватної колекції Грегорі Кімбла. Ґазахська школа. 1900 рік
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Утверждение русского владычества на Кавказе», т. XII. Тифлис, 1901, стр. 26. Цит. по изд.: Волкова Н. Г.. «Этнические процессы в Закавказье в XIX—XX веках», Кавказский Этнографический сборник, IV часть, Институт Этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, Москва, Наука, 1969.
- ↑ Полное собрание законов Российской империи, собрание 1-е, т. XXVI, ст. 20007
- ↑ Хаджи Мурат Ибрагимбеили. Россия и Азербайджан в первой трети XIX века. АН СССР, Москва, 1969 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Мустафаева С. О. Некоторые аспекты административно-территориальных реформ на Южном Кавказе в XIX—XX вв. Информационно-аналитический центр по изучению общественно-политических процессов на постсоветском пространстве. 29.10.2006 г. Архів оригіналу за 27 травня 2008.
- ↑ Мильман А. Ш. Политический строй Азербайджана в XIX—начале XX веков (административный аппарат и суд, формы и методы колониального управления). — Баку, 1966, с. 72
- ↑ Полное собрание законов Российской империи, собрание 2-е, т. XV, ст. 13368
- ↑ Полное собрание законов Российской империи, собрание 2-е, т. XXI, ст. 20701
- ↑ Полное собрание законов Российской империи, собрание 2-е, т. XLII, ст. 45260
- ↑ а б Щеблыкин, 1943, с. 71.
Література[ред. | ред. код]
- Мильман А. Ш. Политический строй Азербайджана в XIX—начале XX веков (административный аппарат и суд, формы и методы колониального управления). — Баку, 1966
- Щеблыкин И. П. Памятники азербайджанского зодчества эпохи Низами (материалы) / Под ред. И. Джафарзаде. — Б. : Издательство АзФАН, 1943.
- Казахский район // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- На сайте Azerbaijan. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018.
|
