Гольдштейн Михайло Еммануїлович

Гольдштейн Михайло Еммануїлович
Основна інформація
Дата народження	8 листопада 1917(1917-11-08)[…]
Місце народження	Одеса, Херсонська губернія, УНР, Російська республіка
Дата смерті	7 вересня 1989(1989-09-07) (71 рік)
Місце смерті	Гамбург, ФРН
Громадянство	СРСР і Німеччина
Професії	скрипаль, композитор, диригент, музикознавець, викладач університету
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти	скрипка
Жанри	класична музика
Заклад	Гамбурзька вища школа музики і театру
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Могила М. Гольдштейна на Ольсдорфському кладовищі в Гамбурзі

Миха́йло Еммануї́лович Гольдште́йн (псевдонім Михайло Михайловський; 8 листопада 1917, Одеса — 7 вересня 1989, Гамбург) — український, пізніше німецький композитор і скрипаль-віртуоз, диригент, музичний педагог, музикознавець; майстер музичних стилізацій. Брат відомого скрипаля Бориса Гольдштейна.

Біографія

Народився в сім'ї вчителя математики. Перші уроки гри на скрипці отримав у чотирирічному віці. В п'ять років — перший концертний виступ на сцені, у вісім років він дебютував як соліст у супроводі симфонічного оркестру. Він навчається музиці в школі Петра Столярського, згодом в Одеській та Московській консерваторіях — у професорів A. I. Ямпольського, Миколи Мясковського (композиції) та К. С. Сараджева (диригентському мистецтву).

З 1936 року працював викладачем у школі Столярського в Одесі. З 1948 року викладав у різних музичних вишах Москви.

Після травми лівої руки схиляється до педагогічної діяльності та композиторської творчості. М.Гольдштейн є автором численних симфонічних та інструментальних творів, також видавав себе за автора такого уславленого музикального твору як «21-а симфонія композитора М. Д. Овсянико-Куликовського» (Українська симфонія g-moll в старому стилі М.Куликовського), а також автора музичної містифікації «Експромт Балакірєва» та інших.

У 1957 році проти нього було розпочато карну справу з боку слідчих органів МВС СРСР з приводу авторства вищезгаданих музичних творів, зокрема Гольдштейн давав пояснення щодо появи у нього рукопису згаданої симфонії, на якому стояв інвентарний номер Одеської опери.

В 1963 р. Михайло Гольдштейн виграв під псевдонімами три нагороди на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів за свої твори для скрипки та віолончелі. Він подав усі твори під різними псевдонімами («Советская Культура» 1/12/1963). Після розкриття свого авторства він одержав серйозні неприємності з боку Радянської влади. В 1964 р. був вимушений емігрувати із СРСР.

• В 1964—1967 рр. він був професором консерваторії у Східному Берліні;
• 1967 переїхав до Відня і згодом до Ізраїлю, де викладав в «Rubin-Academy of Music» в Єрусалимі;
• 1968—1969 був гість-доцентом в школі Йєгуді Менухіна в Лондоні;
• З 1969 по 1988 рік — був професором консерваторії Гамбурга.

Гольдштейн часто друкував статті на українську музичну тематику в українських діаспорних газетах (особливо у Мюнхенській газеті ОУН(б) «Шлях Перемоги») під псевдонімом Михайло Михайловський.

Життєвим і професійним гаслом Гольдштейна було: «Музика допомагає перетинати державні кордони». За свою музично-педагогічну діяльність та суспільну активність в справі підтримки іммігрантів та інвалідів його в 1984 р. було відзначено Орденом ФРН «Хрест за заслуги».

Першим шлюбом Михайло Гольдштейн був одружений з Мар'яною Рабін. Його дочка Лідія Маркович (Гольдштейн) — концертмейстер, скрипаль, та музичний педагог. Онук — Олександр Маркович (Alexander Markovich) — піаніст.

Поховано М.Гольдштейна 1989 року в Гамбурзі на Ольсдорфському кладовищі.

Симфонія Овсянико-Куликовського

Найвідомішою музичною містифікацією Гольдштейна була «Симфонія № 21 Миколи Овсянико-Куликовського». За спогадами Гольдштейна, на написання цього твору його наштовхнули бесіди з Ісааком Дунаєвським і театрознавцем Всеволодом Чаговцем. Написавши стилізацію під музику рубежу XVIII–XIX століть, Гольдштейн приписав її поміщику Овсянико-Куликовському, дідові філолога Дмитра Овсянико-Куликовського, який тримав в Одесі кріпацький оркестр і 1810 року подарував його оперному театру.

Твір Овсянико-Куликовського, як стверджує Гольдштейн, стався в нагоді на рубежі 1940-1950-х років, коли радянська культурна політика була спрямована на утвердження власних оригінальних джерел. Симфонія виконувалася провідними радянськими музичними колективами — зокрема, її записав Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії під керівництвом Євгена Мравінського. За наполегливими вимогами музикознавця Валеріана Довженка, що опублікував про Овсянико-Куликівському статтю і мав намір написати книгу, Гольдштейн навіть вигадав більш детальну біографію — зокрема, роки життя (1768—1846). Стаття про Овсянико-Куликовського була включена в друге видання Великої радянської енциклопедії.

1959 року містифікація була публічно викрита у фейлетоні Яна Поліщука в «Літературній газеті».

Бібліографія

• Гольдштейн М. Записки музыканта. Франкфурт-на-Майне, 1970. (рос.)
• Allan Ho, Dmitry Feofanov. Biographical Dictionary of Russian/Soviet Composers. Greenwood Press, 1989, pp. 182–183.
• Сорокер Я. Л. Євреї в музиці України. — Сучасність, № 2 (286), лютий 1995; с. 54-65.
• Полищук Ян. Гений или злодей. — Литературная газета, 5 января 1959 г. (рос.)
• Музыкальная подделка. В кн.: Энциклопедический музыкальный словарь. Изд. Москва, 1966 г., С. 331. (рос.)

Посилання

• Спогади М. Гольднштейна (Фрагмент)
• М. Гольдштейн. Музика в кіно. // Кіно. Журнал української кінематографії. 1926. № 4. С.7.