Dr. Dre

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Dr. Dre
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Андре Ромелль Янг
Дата народження 18 лютого 1965(1965-02-18) (49 років)
Країна США США
Національність Американець
Професія репер, актор, продюсер
Жанр хіп-хоп, реп, Гангста-реп
Лейбл Epic Records, Ruthless Records, Priority Records, Death Row Records, Aftermath Entertainment, Interscope

Андре Ромелль Янг (англ. Andre Romell Young), відоміший під сценічним ім'ям Dr. Dre (нар. 18 лютого 1965 року[1]) — відомий американський репер і продюсер, один з найуспішніших бітмейкерів в реп-музиці. Вважається найважливішою фігурою в популяризації Джі-фанку — одного із стилів реп-музики, який з'явився в середині 80-х в Лос-Анджелесі.

Крім сольної творчості, Dr. Dre продюсував альбоми численних реперів, серед яких були Snoop Dogg, Eminem, 50 Cent, Xzibit, 2Pac, The Game и Busta Rhymes. [2]

Дре починав музичну кар'єру в якості учасника групи World Class Wreckin' Cru. Широку популярність придбав на рубежі 1980-х і 1990-х як учасник реп-групи NWA, що стояла біля витоків ґанґста-репу.[2] Після розпаду N.W.A. Дре почав сольну кар'єру. У 1992 році випустив свій перший альбом, що отримав назву «Chronic». Він став бестселером і приніс авторові премію Греммі за сингл «Let Me Ride». У 1996 році Дре покинув Death Row Records і заснував власний лейбл Aftermath Entertainment. За другий альбом 2001, що вийшов у 1999 році, Дре отримав Греммі як «Найкращий продюсер року».[2]

Протягом 2000-х Dr. Dre займався, в основному, продюсуванням сторонніх проектів, іноді записуючи дуети з різними виконавцями. В 2001[3] и 2004[4] роках називався журналом Rolling Stone серед найбільш високооплачуваних представників шоу-бізнесу. Крім музичної кар'єри, Дре знявся в трьох фільмах: «Set It Off», «The Wash» і Тренувальний день.[5]

Молодість[ред.ред. код]

Андре Роммель Янг, перша дитина Вірні і Теодора Янгів, з'явився на світ 18 лютого 1965, коли Верне було всього лише 16 років. Після цього мати Андре вийшла за його батька, Теодора Янга. Своє друге ім'я — Ромеллу — Дре отримав завдяки батьку, який любив групу The Romells. У 1968 Верна розлучилася з Теодором Янгом і пізніше вийшла заміж за Кертіса Крейона.

У 1976 році Янг почав відвідувати школу «Vanguard Junior High School», але через активність злочинних банд в околицях школи, її довелося змінити на «Roosevelt Junior High School».[6] Мати Дре пізніше вийшла заміж за Уоррена Гріффіна, якого вона зустріла на своїй новій роботі в Лонг-Біч. Згодом у Уоррена і Вірні народилося декілька дітей. Таким чином, у Дре з'явилося три зведених сестри й один зведений брат, який згодом теж став популярним репером, відомим під ім'ям Warren G.[7]

Протягом всього 1979 року Дре навчався в Комптонській школі «Centennial High School». Незабаром через погані оцінки він був переведений у «Fremont High School». Після невдалої спроби влаштуватися на роботу в авіакомпанію Андре провів решту своїх шкільних років, працюючи диск-жокеєм на вечірках. 15 грудня 1981, у 16-річного Дре і Лізи Джонсон народився син, названий Кертісом. Кертіс виховувався матір'ю, і не бачив батька протягом двадцяти років.[8]

Музична кар'єра[ред.ред. код]

N.W.A (1986–1991)[ред.ред. код]

В 1986 Дре зустрів репера Ice Cube, з яким записав кілька пісень для Ruthless Records — реп-лейблу, що належав Eazy-E. Пізніше Dr. Dre, Ice Cube і Eazy-E об'єдналися в групу, якій дали назву «Niggas Wit Attitude» (Нігери з поняттями) або, скорочено, N.W.A.. Група працювала в новому тоді жанрі «гангстерського репу», записуючи агресивну музику, доповнену нецензурними текстами про насильство, бідності, секс, наркотики і сутички з поліцією. Їхні пісні сильно відрізнялися від творчості попередників, і NWA швидко прославилися, ставши першими справжніми зірками гангста-репу. Їх перший повноформатний альбом Straight Outta Compton і особливо увійшовша до нього пісня «Fuck the Police», став вельми популярним незважаючи на повну відсутність просування у вигляді ефірів на радіо чи телебаченні.[2]

Згодом Ice Cube покинув N.W.A. через фінансові розбіжності, і Дре майже сам спродюсував і видав другий альбом групи — «Efil4zaggin», що при прочитанні навпаки читається як «Niggaz4Life».

«The Chronic» и Death Row Records[ред.ред. код]

Після конфлікту з Eazy-E Дре покинув групу на піку її популярності і за порадою друга став співпрацювати з Шугом Найтом — відомим гангстером, бізнесменом і власником лейблу Death Row Records. В 1991 Дре выпускає свій перший сингл. Це був дует із Snoop Dogg'ом, увійшовший у саундтрек фільму «Deep Cover».[2] Дебютний сольний альбом Дре The Chronic був випущений на студії Death Row Records наступного року. Цим альбомом Дре дав початок новому стилю реп-музики, як з точки зору інструментальної, так і текстової складових.[9]

Завдяки синглам «Nuthin' but a 'G' Thang», «Let Me Ride» і «Fuck wit Dre Day», записаних дуетом зі Снупп Доггом, альбом став феноменом хіп-хопу свого часу, а новий стиль G-funk домінував в реп-музиці протягом усіх 1990-х.[2]

Крім роботи над власними альбомом, Дре продюсує дебютний альбом Снуп Догга «Doggystyle», який відразу ж потрапив на перший рядок чарту Billboard.[10] У 1994 Дре також спродюсував саундтреки до фільмів «Above the Rim» та «Murder Was the Case».

В 1995, як тільки Death Row уклали контракт з Тупаком, Дре покинув лейбл, аргументуючи своє рішення тим, що Шуг Найт став корумпованим, нечесним і неконтрольованим. Після цього Дре організував свій власний лейбл Aftermath Entertainment, став дочірньою організацією по відношенню до Interscope Records.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ro, Ronin (2007), Dr. Dre: The Biography, New York, New York, United States: Thunder's Mouth Press, ISBN 1-56025-921-3
  2. а б в г д е ж «Dr.Dre. Biography». Allmusic. 22. Архів оригіналу за 2012-06-02.  Текст «09» проігноровано (довідка); Текст «2007» проігноровано (довідка)
  3. LaFranco, Robert; Binelli, Mark; Goodman, Fred (2002-06-13). «U2, Dre Highest Earning Artists». Rolling Stone. Архів оригіналу за 2012-02-15. Процитовано 2006-12-08. 
  4. LaFranco, Robert (2005-02-10). «Money Makers». Архів оригіналу за 2012-02-15. Процитовано 2006-12-08. 
  5. Moss, Corey (2002-04-03). «Dr. Dre's Final Album Will Be Hip-Hop Musical». MTV News. Процитовано 2007-08-09. 
  6. Ro 2007, p. 9
  7. Kenyatta 2000, p. 14
  8. Ro 2007, p. 11
  9. Huey, Steve. «"The Chronic" — Overview». Allmusic. Архів оригіналу за 2012-02-15. Процитовано 2007-09-22. 
  10. Erlewine, Stephen Thomas. «"Doggystyle" — Overview». Allmusic. Архів оригіналу за 2012-02-15. Процитовано 2008-02-15. 

Посилання[ред.ред. код]