Mare Nostrum
Mare Nostrum (з лат. — «наше море») — назва Середземного моря у стародавніх римлян.
Невдовзі після об'єднання Італії термін відродили італійські націоналісти та фашисти, які вважали, що Італія є державою-правонаступницею Римської імперії та має прагнути управляти колишніми римськими територіями в Середземномор'ї[1]. Беніто Муссоліні використовував цей термін у пропагандистських цілях, подібно до поняття «життєвий простір» Гітлера[2].
Історія[ред. | ред. код]
Спочатку римляни так називали Тірренське море, але уже до 30 року до нашої ери, коли римські володіння простягалися від Піренейського півострова до Єгипту, термін почали вживати для Середземного[3]. Серед інших вживаних назв було Mare Internum («внутрішнє море»), але не було пізньолатинського Mare Mediterraneum («середземне»), яке з'явилося лише після Падіння Римської імперії[4].
У роки після об'єднання Італії термін відродили італійські націоналісти, які вважали Італію державою-наступницею Римської імперії[1]. Особливо заклики створити італійську колоніальну імперію посилились у 1880-ті, під час підйому націоналізму протягом «бійки за Африку». Саме в цей час утворилася нова концепція Mare Nostrum[5].
За термін для фашистської пропаганди знову взявся Беніто Муссоліні. У його вжитку він нагадував поняття «життєвий простір» Гітлера[2]. Він хотів відновити «велич Римської імперії» та вважав Італію найсильнішою державою Середземномор'я[6]. Муссоліні хотів створити Велику Італію, зокрема казав, що Середземне море треба зробити «італійським озером». Концепція була однією з причин італійського вторгнення в Албанію, італо-грецької війни, югославської операції, італійського вторгнення в Єгипет та облоги Мальти. Кампанія союзників кинула виклик спробам установити панування Осі у цьому морі, зрештою Союзники перемогли в битві на Середземному морі.
Mare Nostrum є назвою книги Вісенте Бласко Ібаньєса, написаної 1918 та екранізованої 1948 року. Сучасне вживання терміну призначене прийняти різноманіття середземноморських культур та зосередитись на співпраці між ними[7], як наприклад у темі інавгураційної конференції Товариства середземноморського права та культури[7]. Після аварії корабля мігрантів на Лампедузі у 2013 році, італійська влада запустила операцію Mare Nostrum, яка є військовою та гуманітарною спробою врятувати мігрантів та арештувати контрабандистів[8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lowe (2002), p.34
- ↑ а б Fleming, Thomas. The New Dealers' War. Perseus Books,2001
- ↑ Couperus (1993), p.32
- ↑ mediterranean | Etymology, origin and meaning of the name mediterranean by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- ↑ Raymond F. Betts (1975). The False Dawn: European Imperialism in the Nineteenth Century. Univ. of Minnesota Pr. p. 12.
- ↑ Anthony Rhodes, Propaganda: The art of persuasion: World War II, p70 1976, Chelsea House Publishers, New York
- ↑ а б International Law Prof Blog: Society for Mediterranean Law and Culture. lawprofessors.typepad.com (англ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- ↑ L’OPERAZIONE MARE NOSTRUM | eurasia-rivista.org. web.archive.org. 18 липня 2014. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 4 серпня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Lowe, C.J. (2002). Italian Foreign Policy 1870–1940. Routledge. ISBN 0-415-27372-2.
- Tellegen-Couperus, Olga (1993). Short History of Roman Law. Routledge. ISBN 0-415-07251-4.
- Talbert, R., M. E. Downs, M. Joann McDaniel, B. Z. Lund, T. Elliott, S. Gillies. Places: 1043 (Internum Mare). Pleiades. Процитовано 7 грудня 2011.