Рісорджименто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Об'єднання Італії у 1829—1871
 Історія Італії
Flag of Italy
Стародавній світ
Доісторична Італія
Етруски (XII—–VI ст. до н.е.)
Велика Греція (VIII—–VII ст. до н.е.)
Стародавній Рим (VIII ст. до н.е. — V ст. н.е.)
Італія під владою остготів (V—VI ст.)
Середньовіччя
Середньовічна Італія
Італія під владою Візантії (VI—VIII ст.)
Лангобардське королівство (VI—VIII ст.)
Середньовічне королівство Італія
Іслам та нормани у південній Італії
Морські республіки та Італійські міста-держави
Новий час
Італійський ренесанс (XIV—XVI ст.)
Італійські війни (1494—1559)
Італія у нові часи (1559—1814)
Рісорджименто (1815—1861)
Нова історія
Королівство Італія (1861–1945)
Італія у Першій світовій війні (1914—1918)
Фашизм та колоніальна імперія (1918—1945)
Італія у Другій світовій війні (1940—1945)
Новітня історія Італії (1945—теперішній час)
Свинцеві роки (1970-і—1980-і)
Окремі теми
Історичні держави Італії
Військова історія Італії
Економічна історія Італії
Генетична історія Італії
Виборча історія
Історія моди в Італії
Поштова історія
Залізнична історія
Історія грошей в Італії
Історія музики в Італії

Портал «Італія»

Рісорджименто (італ. il risorgimento — відродження, оновлення) — історіографічний термін, що означає період боротьби за політичне об'єднання Італії.

Термін[ред.ред. код]

Спочатку слово вживалось за аналогією з Il Rinascimento (Епоха відродження) та використовувалось виключно в культурно-літературному контексті. І лише у подальшому за посередництва Вітторіо Альф'єрі (17491803) його значення стало поступово розширюватись у бік припустимого об'єднання Італії у політичному, культурному й національному плані.

Ідеологія[ред.ред. код]

Ідеологічні передумови Рісорджименто досить різноманітні: це й просвітницькі, і ліберальні ідеї, романтично-націоналістичні, республіканські, соціалістичні або антиклерикальні, світські та церковні. Експансіоністські амбіції Савойського дому поєднувались із антиавстрійськими настроями.

Чималу роль відігравала й національна ідея. Вона була доволі своєрідною: Франко Вальсеккі у своїй роботі про Рісорджименто в контексті європейського націоналізму бачить в основі націоналізму італійського деякі первинні концепції: ідеалістичну — Джузеппе Мадзіні, релігійну — Джоберті, раціоналістичну — Каттанео, реалістичну — Дурандо. Всі вони лягли в основу розробки Романьозі, який поєднав національну ідею та принцип легітимності, розробивши концепцію Етнікархії. Нація для нього — це населення, якому природою задано деяку географічну та духовну єдність. Таким чином, разом з Манчіні, який у своїх лекціях підкреслював безсмертя національної держави, що базується на безсмерті національної ідеї, вони сформували уявлення про юридичну роздрібненість Італії як про явище суто тимчасове, у той час як в реальності справжня держава — національна.

«Італію ми створили, тепер слід створювати італійців» (Камілло Кавур).

Хронологія[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Джорджо Канделоро. Історія сучасної Італії. Т. 4. М., 1966.
  • Історія Італії. Т. 2. М., 1970.
  • Giuseppe Berti. Russia e stati italiani nel Risorgimento. Torino, 1957.
  • Indro Montanelli. L'Italia del Risorgimento. Milano, 1972.
  • Franco Valsecchi. L'Italia del Risorgimento e l'Europa delle nazionalità. Roma, 1978.
  • Walter Maturi. Interpetazioni del Risorgimento. Torino, 1962.

Посилання[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.