Ліна Біленька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енгеліна Тимофіївна Студецька
Ім'я при народженні Ангеліна (Енгеліна) Григор'єва
Псевдо Ліна Біленька
Народилася 10 січня 1925(1925-01-10) (99 років)
с. Некрасове (Вінницький район) Вінницька область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Місце проживання Пуща-Водиця Київ
Діяльність Українська література
Відома завдяки поетеса
Alma mater ВДПУ
Членство Національна спілка письменників України
У шлюбі з Скеля-Студецький Микола Миколайович (1921–2002)

Ангелі́на Тимофі́ївна Григо́р'єва, у шлюбі Студе́цька (10 січня 1925 р., с. Некрасове, Вінницький район, Вінницька область), псевдонім Лі́на Біле́нька — українська дитяча поетеса, членкиня Національної спілки письменників України (1995).[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 10 січня 1925 р. в с. Юзвин (тепер — Некрасове Вінницького району) на Вінниччині. Закінчила Вінницький педагогічний інститут. Учасник Другої світової війни. Працювала лаборанткою в альма-матер, коректоркою в обласній друкарні, редакторкою реклами, інспекторкою архівного відділу при облвиконкомі, старшим техніком на заводі радіоелектроапаратури. У 1982–1984 рр. була секретаркою і літконсультанткою Вінницької письменницької організації. У 1995 р. разом з чоловіком — письменником Миколою Студецьким переїжджає на Київщину. Згодом оселяється у Будинку ветеранів сцени в Пущі-Водиці (Київ).[2]

Творчість[ред. | ред. код]

Пише переважно для дітей. Перша публікація — у 1945 р. в газеті «Вінницька правда». Згодом її ліричні поезії і твори для дітей публікуються в українській періодиці.

Її поезії притамання природність образного мислення, простота висловлення. Домінуючим у творчості є змалювання природи. Притаманний сатиричний жанр з відтінком гумору, також інтимна лірика.

Авторка книжок: «Українським дітям у всьому світі» (1990), «Три зошити» (1991), «Весела книжечка для малят» (1991, у співавторстві з Петром Головатюком), «Цок, цок — іде цапок» (1992), «Арфа» (1996), «Сонячний букварик» (2000), "Казка про камінець і його друзів" (2011), "Казка про мишку-мандрівницю" (2011), "Заметіль" (2011), "Жаб'ячий концерт" (2011), "Заєць і зайченя" (2011), "Горобець" (2011).

Твори перекладені балкарською, кабардинською і російською мовами.

Джерела і література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.. — С. 31.
  2. Чернова, Олександра. Коли скінчилася вистава… // Сайт «День». — 2013. — 10 серпня. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]