Рейсс Ігнатій Станіславович
| Ігнатій Станіславович Рейсс | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Натан Маркович Порецький |
| Псевдо | Людвіг, Ганс Еберхардт, Штеффі Брандт |
| Народився |
1899 Підволочиськ, Галичина, Австро-Угорщина |
| Помер |
4 вересня 1937 поблизу Лозанни, Швейцарія |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина, Польща |
| Діяльність | революціонер, шпигун |
| Знання мов | польська |
| Партія | ВКП (б) |
| У шлюбі з | Ельза Берно (1898–1976) |
| Діти | син Роман (н. близько 1926) |
| Нагороди |
 |
Ігнатій Станіславович Рейсс (справжнє ім'я — Натан Маркович Порецький) (1899 — 4 вересня 1937) — діяч ЧК-ОГПУ-НКВС, видатний розвідник, неповерненець, відкрито виступив проти сталінізму. Вбитий спецгрупою НКВС у Швейцарії.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився у містечку Підволочиськ в Австро-Угорщині в єврейській родині. Початкову освіту отримав разом зі старшим братом у Львові. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Віденського університету [1]. Зі львівських часів мав ряд друзів, які згодом стануть радянськими розвідниками. У роки Першої світової війни відвідав Лейпциг, де зустрічався з німецькими соціалістами. У 1918 р повернувся в рідне містечко, працював на залізниці. Старший брат Порецького був убитий в 1920 року під час радянсько-польської війни[2].
У 1919 році Порицький примкнув до комуністичного руху в Польщі, працював в Комінтерні. У 1920 році відвідав Москву, де одружився, вступив в РКП (б) і незабаром став співробітником ВЧК.
Кар'єра в ЧК-ОГПУ-НКВС[ред. | ред. код]
В 1920–1922 рр. працював у Львові, поширюючи нелегальну літературу. У 1922 році був заарештований та засуджений до 5 років в'язниці. Під час конвоювання втік і через Краків перебрався до Німеччини[3]. В 1922–1929 рр. працював переважно в Західній Європі — в Берліні, Відні, Амстердамі. Контактував з багатьма радянськими розвідниками-нелегалами, в тому числі Яковом Блюмкіним, Василем Зарубіним, Шандором Радо, а також Яном Берзіним. На прохання Ріхарда Зорге займався підготовкою нелегалки Хеди Массінг[4]. У 1927 році Порецькому було доручено створення розвідувальної мережі у Великій Британії[5].
В 1929–1932 рр. працював в Москві, офіційно в польській секції Комінтерну. Потім до 1937 р базувався в Парижі. В липні 1937 був відкликаний в СРСР, але, знаючи долю багатьох дипломатів, співробітників ІНО НКВС, військових аташе, які повернулися в СРСР, вважав за найкраще залишитися у Франції.
17 липня 1937 виступив у французьких газетах з відкритим листом, що викривав політику Сталіна (насамперед масові розстріли) з лівих позицій. «Тільки перемога соціалізму звільнить людство від капіталізму та Радянський Союз від сталінізму», — писав Рейсс[6]. Після цього він з дружиною та сином втік до глухого швейцарського села Фінот кантону Вале, де переховувався близько місяця. Потім сім'я Порецького вирушила до Терріте кантону Во, а Рейсс 4 вересня вирішив зустрітися з нелегалкою Елізабет Шільдбах, своєї знайомої ще по Лейпцигу, в Лозанні. Поворот Рейсса вітав Лев Троцький, який отримав від нього відомості про підготовлюваний замах.
Загибель[ред. | ред. код]
6 вересня дружина Порецького дізналася з газет, що вночі 4 вересня на дорозі з Лозанни в Пуллі був знайдений труп чоловіка з чехословацьким паспортом на ім'я Ганса Еберхарда. Це був Рейсс, убитий спеціально висланою з Москви групою агентів НКВС під керівництвом С. М. Шпігельгласа. За свідченням О. Орлова, «коли Сталіну доповіли про „зраду“ Рейсса, він наказав Єжову знищити зрадника, разом з його дружиною та дитиною. Це мало стати наочним застереженням усім потенційним неповерненцям»[7]. Рейсса вбив агент НКВС Борис Афанасьєв (Атанасов), у групі був і Володимир Сергійович Правдін.[8]
В 1960 році Рейсс був реабілітований.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоного Прапора (1927)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Reiss, Ignatius. Project Chronos. Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 8 вересня 2010.
- ↑ Poretsky, Elisabeth K. Our Own People: A Memoir of «Ignace Reiss» and His Friends. London: Oxford University Press, 1969. Pp. 7-26.
- ↑ Poretsky, Elisabeth K. Указ. соч. Pp. 27-36.
- ↑ Massing, Hede. This Deception. New York, 1951. P. 98.
- ↑ Ігнатій Станіславович Рейсс: біографія. Ігнас Процюк - Рейсс Битва за ущелині Кремптон. liveps.ru. Процитовано 8 березня 2023.
- ↑ Письмо Н.Рейсса в ЦК ВКП(б). Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ Орлов А. М. Тайная история сталинских преступлений. Ликвидация чекистов [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Alexander Orlov, The Secret History of Stalin's Crimes. Random House, 1953
Джерела[ред. | ред. код]
- Вальтер Кривицький «„Я был агентом Сталина“: записки советского разведчика» [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.] //Пер. з англ.-М.: «Терра-Terra», 1991. — 365с.
- Alexander Orlov,The Secret History of Stalin's Crimes. Random House, 1953.
- Elisabeth K. Poretsky,Our own people: A memoir of 'Ignace Reiss' and his friends, University of Michigan Press, 1969. 278 pages ISBN 0-472-73500-4
Посилання[ред. | ред. код]
- [[https://web.archive.org/web/20150806063659/http://www.hrono.info/biograf/reiss.html Архівовано 6 серпня 2015 у Wayback Machine.] Коротка біографія І. Рейсса] (рос.)