Балабан: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.6.4) (робот додав: rue:Балабан |
|||
| Рядок 73: | Рядок 73: | ||
* В. Кваша. Балобан // {{ТЕС1}} — стор. 71 |
* В. Кваша. Балобан // {{ТЕС1}} — стор. 71 |
||
* [http://raptors.org.ua/ru/122 Міграції балабанів за даними супутникової телеметрії] |
* [http://raptors.org.ua/ru/122 Міграції балабанів за даними супутникової телеметрії] |
||
* [http://dema |
* [http://dema.com.ua/Countries_Krause/Hungary.html Зображення сокола балабана на монеті Угорщини з колекції Деми Ю.В.] |
||
== Література == |
== Література == |
||
Версія за 11:12, 19 листопада 2011
| Балабан | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Falco cherrug J. E. Gray, 1834 | ||||||||||||||||
 Ареал балабана: Літній ареал / гніздування
Розмноження / постійне мешкання
Зимовий ареал
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Falco altaicus (Menzbier, 1891) Hierofalco altaicus Menzbier, 1891 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Балабан (Falco cherrug) — рідкісний вид великих соколів, із ряду Соколоподібні, родини Соколові. Один з 37-ми видів роду у світовій фауні, один з 8-ми видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.
Поширення та чисельність
Цей вид гніздиться в районі від Східної Європи до Манчжурії. Це переважно перелітний птах, крім південної частини ареалу, що перелітає на зиму до Ефіопії, Аравійського півострова, північної Індії та західного Китаю. Протягом останнього льодовикового періоду біля 40 — 10 тис. років тому, його ареал включав і Центральну Європу.
В Україні протягом ХІХ — першої половини ХХ ст. вважався досить звичайним. Упродовж другої половини ХХ ст. чисельність скорочувалась, у деякі роки складала не більше 50 пар. Відновлення чисельності у степовій смузі почалося з 1980-х рр. Станом на 2009 р. чисельність на території України сягала не менше 250–300 пар. У Європі популяцію оцінено у 650–800 пар. На більшій частині світового ареалу чисельність виду зменшується через різке скорочення кормової бази, нелегальний відлов самиць та вилучення з гнізд пташенят з метою контрабандного вивезення за кордон[1].
Зовнішній вигляд
Трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800-1300 г при довжині крила у самиць, які звичайно більші за самців — 413 мм. Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні «вуса» у вигляді темних смужок по боках голови. Після линяння на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.
Особливості екології
Біля гнізд з'являється у кінці лютого — на початку березня. Гніздові ділянки постійні. Гніздиться переважно на опорах магістральних ліній ЛЕП, у Криму також на важкодоступних скелях і глиняних та вапнякових урвищах, головним чином на висоті 10–25 м. Гніздування на деревах спостерігається рідко. Займає гнізда інших птахів, найчастіше круків, або робить кладку на уступах скель. Яйця відкладає у кінці березня — на початку квітня. У кладці 2–5 яєць. Насиджування триває біля 30 діб. У виводках 1–5 пташенят, які вилітають з гнізд у червні. Осіння міграція у жовтні — листопаді. У природі балабан харчується переважно різноманітними видами гризунів. Зникнення балабанів в деяких країнах Європи пов'язують зі скороченням степових цілинних земель внаслідок розорювання. Результатом цього є зникнення ховрахів — основного елементу в харчовому спектрі виду. Полюють балабани також на птахів (граків, шпаків, голубів, жайворонків), а подекуди навіть на зайців, беручи їх при самій землі.
Охорона
Охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннською (Додаток ІІ) та Бернською (Додаток ІІ) конвенціями. У 2010 р. МСОП змінило охоронну категорію виду з «близького до загрозливих» на «уразливий» [2]. Балабано занесено до Червоної книги України (1994, 2009). В Україні на заповідних територіях гніздиться не більше 1% української популяції виду.
Балабан та людина
Балабанів здавна використовують для соколиного полювання, тому він користується повагою у культурі багатьох народів.
-
Балабан, якого тримають для соколиного полювання -
Балабан на поштовій марці Азербайджана -
Балабан на поштовій марці Казахстана -
Сокіл балабан на угорській монеті 50 форинтів 1996 р.
Примітки
- ↑ Милобог Ю. В. Балабан // Червона книга України. Тваринний світ. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 436.
- ↑ (2010) Species factsheet: Falco cherrug. Downloaded from http://www.birdlife.org on 19/02/2011. (англ.)
Посилання
- Сайт «Хижі птахи України»
- В. Кваша. Балобан // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — стор. 71
- Міграції балабанів за даними супутникової телеметрії
- Зображення сокола балабана на монеті Угорщини з колекції Деми Ю.В.
Література
- Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.