Щербінін Євдоким Олексійович
| Щербінін Євдоким Олексійович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1765 — 1775 | ||
| Попередник: | губернія створена | |
| Наступник: | Дмитро Норов | |
| ||
| 1779 — 1782 | ||
| Попередник: | Петро Рум'янцев-Задунайський | |
| Наступник: | Василій Чертков | |
| ||
| 1778 | ||
| Попередник: | намісництво створене | |
| Наступник: | Микола Репнін | |
| ||
| 1779 — 1782 | ||
| Попередник: | Федір Апраксін | |
| Наступник: | Василій Чертков | |
| ||
| 1778 — 1779 | ||
| Попередник: | Дмитрій Волков | |
| Наступник: | Микола Репнін | |
| Народження: |
1728 Харків, Російська імперія | |
| Смерть: | 1783 | |
| Рід: | Щербініни | |
| Шлюб: | Олександра Осипівна Барятинська[1] | |
| Діти: | Андрій, Сергій, Олена, Катерина | |
| Нагороди: |   | |
Євдоким Олексійович Щербінін (1728, Харків, Харківський полк — 1783) — державний діяч Російської імперії, перший губернатор Слобідсько-Української губернії (1765—1775), генерал-аншеф, сенатор, генерал-губернатор Харківського, Воронізького, Орловського, Смоленського намісництв. Дід російського поета Дениса Давидова.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив із російського роду Щербініних, що вів родовід від тверських бояр. Освіту здобув удома.
У 1762-1765 роках очолював Комісію про Слобідські полки, де безпосередньо від імені імператриці Катерини II керував процесом ліквідації козацьких полків Слобідської України та впровадженням на цих землях губернського поділу[2].
Унаслідок ліквідації слобідських полків 18 січня 1765 року імператриця Катерина II видала указ про створення на їхньому місці Слобідсько-Української губернії. Першим губернатором цієї адміністративної одиниці було призначено Євдокима Щербініна[3].
Керував зведенням фортець Дніпровської лінії.
Історик Дмитро Багалій пише, що Євдоким Щербінін домігся від білгородського єпископа Самуїла (Миславського) у 1769 році початку проповідей у харківських церквах. Губернатор писав єпископу[4]:
|
П'ятий рік тече, як місто Харків стало губернським, одначе ж весь цей час у високоторжественні, господні, богородичні й храмові свята не чути було ні одного разу проповідницького голосу... | 
|
На вимогу Щербініна єпископ Самуїл поділив Харківську протополію на Харківську та Валківську. Було налагоджено проведення проповідей на церковні свята у Харкові[4].
Євдоким Щербінін зустрічався з українським філософом Григорієм Сковородою. Губернатор пропонував Сковороді зайнятися «поважною справою», а не «дрібницями», на що отримав відмову[5][6].
Щербінін брав активну участь у дипломатичному оформленні перемоги Росії у війні проти Османської імперії 1768—1774 років. Розробляв та підписав у 1772 році від імені Російської імперії (разом з Василем Долгоруковим) Карасубазарський трактат, що закріплював незалежність Кримського ханства від Османської імперії[7][8].
У 1775 році звільнений з посади губернатора Слобідської України. Замість Щербініна на посаду призначено Дмитра Норова.
У 1778 році був генерал-губернатором Орловського намісництва, 1778—1779 — Смоленського, 1779—1782 — Воронізького та Харківського намісництв.
На території Харківського намісництва був головним постачальником горілки до непривілейованих, тобто таких, що не мають права самостійно виготовляти напій, міст і сіл. У 1779—1783 роках щороку постачав у середньому по 1971 відро (по 12,3 літра) горілки за 64 копійки/відро в Чугуїв і 625 відер за 68 копійок/відро в Старий Салтів. За ці роки Щербінін продав усього 150 тисяч літрів горілки[9][10].
Помер 1783 року.
Сім'я[ред. | ред. код]
Був одружений з Олександрою Осипівною Барятинською[1]. У шлюбі народилися:
- сини:
- Андрій — бригадир, у 1775 році одружився з дочкою подруги Катерини II Катерини Дашкової Анастасією;
- Сергій — підпоручник гвардії Ізмайловського полку, смертельно поранений османською армією під Сілістрою 18 червня 1773 року.
- дочки:
- Олена — дружина бригадира і дійсного статського радника Василія Давидова, мати поета Дениса Давидова;
- Катерина — дружина бригадира Петра Бібікова.
Нагороди[ред. | ред. код]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
20 серпня 2004 року в Харкові біля будівлі Харківської ОДА, на вулиці Сумській, 60, було відкрито пам'ятник Євдокимові Щербініну. 28 серпня 2022 року внаслідок обстрілу Харкова російськими військами в ході російського вторгнення в Україну пам'ятник був частково пошкоджений: від нього відірвало бюст Євдокима Щербініна[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Евдоким Алексеевич Щербинин р. 1728 ум. 1783 — Родовод. ru.rodovid.org. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ Маслійчук В.Л. Щербінінська Комісія та скасування слобідських полків 1762 – 1764 рр (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Полное собрание Законов Российской империи XVI, № 12342, 12344, 12356, 12357 и 12430. Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ а б Багалей Д. И., Миллер Д. П. (1905). История города Харькова за 250 лет его существования ( с 1655-го по 1905-й год): Историческая монография. ‒ Т. 1: XVII‒XVIII века (PDF). Харків. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Неспійманий світом. Сковорода ловив кайф від мандрів. Історична правда. Процитовано 6 вересня 2022.
- ↑ У Харкові московити ракетним ударом знесли пам’ятник царському генералу, який винищував козацтво. fakty.ua (укр.). Процитовано 6 вересня 2022.
- ↑ А. Р. Андреев. Князь Василий Михайлович Долгоруков-Крымский. Документальное жизнеописание. Историческая хроника XVIII века. Москва, 1997.
- ↑ ред. кол. Г. Папакін (голова); за ред. Д. Гордієнка та В. Корнієнка, ред. (2016). Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qırımımız (PDF). — Вип. II: Збірка ста- тей за матеріалами Другої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 160-й річниці капітуляції Росії у Кримській війні 1853–1856 рр. К. с. 239. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2022.
- ↑ Євдоким Олексійович Щербінін біографія, Сім'я, Увічнення пам'яті. www.people.su. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ «Ведомости по Харьковскому наместничеству о нижеписанных материях», декабрь 1781. ч.5: «О подрядном вине в непривилегированные города и селения, и кто оному поставщики». // Описания Харьковского наместничества конца XVIII века: Описательно-статистические источники / АН УССР, Археологическая комиссия и др. / Составители: В.Пирко, А.Гуржий. Ред.: П. Сохань, В. Смолий и др. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0.
- ↑ Yevdokim Shcherbinin. www.wikidata.org (англ.). Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Рязанцева, Альона (29 серпня). Ракета РФ пошкодила пам'ятник діячу Російської імперії у Харкові. suspilne.media. Суспільне.