Старий Салтів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Старий Салтів
Staryi Saltiv gerb.png Staryi Saltiv prapor.png
Герб Прапор
Staryi Saltiv Town Sign (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Громада Старосалтівська селищна громада
Код КОАТУУ: 6321655800
Основні дані
Засноване 1705
Статус із 2000 року
Площа  км²
Населення 3522 (01.01.2017)[1]
Густота 949,42 осіб/км²
Поштовий індекс 62560
Телефонний код +380 5741
Географічні координати 50°04′52″ пн. ш. 36°47′35″ сх. д. / 50.08111° пн. ш. 36.79306° сх. д. / 50.08111; 36.79306Координати: 50°04′52″ пн. ш. 36°47′35″ сх. д. / 50.08111° пн. ш. 36.79306° сх. д. / 50.08111; 36.79306
Висота над рівнем моря 163 м
Водойма Печенізьке водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція: Вовчанськ
До станції: 28 км
До обл. центру:
 - залізницею: 131 км
 - автошляхами: 44 км
Селищна влада
Адреса 62560, Харківська обл., Вовчанський р-н, смт Старий Салтів, вул. Перемоги, 15, тел. 6-12-76
Голова селищної ради Коновалов Едуард Павлович
Карта
Старий Салтів. Карта розташування: Україна
Старий Салтів
Старий Салтів
Старий Салтів. Карта розташування: Харківська область
Старий Салтів
Старий Салтів
Старий Салтів. Карта розташування: Вовчанський район
Старий Салтів
Старий Салтів

Commons-logo.svg Старий Салтів у Вікісховищі

Стари́й Са́лтів — селище міського типу в Україні, центр Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Старий Салтів знаходиться на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), через яке є дамба і міст.

Селище складається з двох частин, рознесених на 1 км і розділених великим лісовим масивом (дуб). Через селище проходить автомобільна дорога Т 2104 на Вовчанськ, за 2 км нижче за течією розташоване село Молодова.

Назва[ред. | ред. код]

Назва села епонімно виходить від фольклорного слова тюркського походження «салтанъ»: султан, володар, цар. Саме тут, неподалік, на правому березі у ранньому середньовіччі знаходилося протомісто із місцем проживання та керування місцевістю ставлеником Хазарського каганату. Розкопки, розпочаті у 1900 році на правому березі Сіверського Дінця, виявили спочатку могильник, а пізніше селище та городище VIII-Х століть. Матеріали розкопок дали назву особливій салтівській культурі, залишеній племенами аланів та протоболгар, що входили до складу поліетнічного племінного об’єднання — Хозарського каганату.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Із Салтівською культурою пов'язують предків сучасних жителів Північного Кавказу та Дагестану. Серед давньосалтівського населення VIII-Х століть були навіть металурги-ремісники, які займалися видобутком і обробкою металів. Про це свідчать знахідки, знайдені неподалік від селища, розташованого біля села Старий Салтів, де були виявлені залишки сиродутного горна для отримання заліза. Він був виліплений з глини з великою домішкою піску і встановлений в неглибокій прямокутної ямі.[2]

Хозари, алани, скіфи[ред. | ред. код]

Знаходять тут і сліди трипільської культури, а також скіфів і хозар. Оскільки ці місця у VI столітті н. е. були основним північним форпостом Хазарського царства, сюди везли данину хазарам з Києва і князівств Київської Русі[3].

Заснування села[ред. | ред. код]

Містечко Салтів вперше згадується як старе городище в Книзі Великому Кресленню у 1627 році, а в 1639 р. його заселили козаки гетьмана Якова Остряниці. З їх відходом у 1641 р. Салтів знову згадується як городище на високому правому березі річки Сіверський Донець, і тільки у 1650 р. тут починають нести службу чугуївські станичники. У 1652 р. царський указом тут поселені 19 дітей боярських.

У 1660 році на старому городищі і старих кам'яних підставах ще древньої хозарської фортеці, тут зводиться новий дерев'яний острог.

Батьківщина донського отамана[ред. | ред. код]

Одним з перших жителів слободи Салтів був Опанас Абакумович Булавін, що також походив з дітей боярських і з 1659 року був записаний в рейтари. На 1660-й рік він вже значився у Салтові «з пищаллю»[4]. У сім'ї в Опанасу Булавіна було троє синів, старший Федір народився близько 1653 року і, швидше за все, не в Салтові. А ось брати його Іван (1660 р.н.) і Кіндрат Булавін (1667 р.н.) однозначно народилися у Салтові.

Відсутність земельного наділу змусило Панаса Булавіна 1675 року просити у царя Олексія Михайловича виділити йому землю[5]. В якому точно році поки невідомо, але земля при селі Салтів йому була нарізана. Проте, на 1686 рік Опанас Булавін вже втік з сім'єю на Дон, де був обраний отаманом у станиці Трьохізбянській[6] — звідти і починається «зарахування» Булавіних до донського козацтва[7].

Кіндрат Булавін у 1703 році буде обраний отаманом у місті Бахмуті[8], а у жовтні 1707 року очолить повстання проти московського уряду.[9]

Ст. Салтів у XIX-XX столітті[ред. | ред. код]

За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Старосалтівської волості Вовчанського повіту, мешкало 2544 особи (1254 чоловічої статі та 1290 — жіночої), налічувалось 448 дворових господарств, існували православна церква, винокурний та цегельний заводи, відбувалось 4 щорічних ярмарки[10].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6538 осіб[11].

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 219 людей[12].

У 2000 році селищу присвоєно статус смт. У 2016 році було створено ОТГ із центром у смт.

Економіка[ред. | ред. код]

  • У Старому Салтові є молочно-товарна ферма, машинно-тракторні майстерні, сільгосптехніка.
  • Лісництво.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Салтівський пташиний заповідник.
  • Печенізьке водосховище.
  • Салтівська дамба.
  • Салтівський яхт-клуб.
  • Братська могила радянських воїнів.

Туризм[ред. | ред. код]

Салтівська культура є своєрідним брендом Харківської області, що притягає до себе все нових і нових шанувальників старовини. У ранньому середньовіччі неподалік від селища на березі Сіверського Дінця був протогород, де жили і управляли навколишньою територією ставленики Хазарського каганату. Величезне, за мірками того часу, салтівське городище площею бл. 120 гектарів, розташоване неподалік, в південній частині Верхнього Салтова, археологи вважають стародавнім містом Сарада.[13] Городище, що було населене аланами, болгарами і хозарами, складається з фортеці і прилеглого до нього великого селища. З трьох сторін їх оточували земляні вали та рови, східний схил через велику крутизни був практично недоступний. могильники.

Разом з могильниками VIII-Х століть, що розташовані по берегах ярів, городище належить до археологічних цінностей світового значення. За останні 120 років після перших розкопок археологи дослідили більше трьох сотень катакомбних та ямних поховань і кінських могил. Велика частина знахідок - кераміки, кінської збруї, зброї, прикрас - зберігається зараз у Музеї археології та етнографії Слобідської України при Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна та в Харківському історичному музеї.

«Печенізьке море»[ред. | ред. код]

Водосховище, назване на честь стародавніх племен, які жили в цих краях, було створено в 1964 р. та заповнювалося водою кілька років. Його облаштували на місці невеликого водоймища — Кочетоцького водосховища. Зараз водна гладь цього штучного моря — улюблене місце відпочинку багатьох харків'ян. Оскільки Печенізьке водосховище розташоване поблизу селища Старий Салтів, то друга його назва — Салтівське море.

Згідно Повісті временних літ, в 968 році печеніги вперше вторглися на Русь і взяли в облогу Київ. Князь Святослав у цей час воював проти Болгарського царства, але повернувся, дізнавшись про лихо в столиці, і прогнав завойовників.

Протяжність «Печенізького моря» від гирла річки Стариці, що впадає в Сіверський Донець, до греблі біля села Печеніги — 70 кілометрів. Ширина штучного моря в окремих місцях три кілометри, глибина місцями досягає 20 метрів. Площа водної поверхні — понад 86 квадратних кілометрів, а ємність — понад 500 мільйонів кубометрів. Водосховище зайняло заплавну і частково піщану тераси. У величезній чаші води утворилася своєрідна берегова лінія. Західний берег крутий, порослий листяним лісом, східний — низький, з переважанням соснових лісів. Взимку водосховище промерзає на глибину до 40 сантиметрів.[13]

На мальовничих берегах Салтівського моря розташовано безліч великих санаторіїв і будинків відпочинку. Колишні бази відпочинку заводів ім. Малишева, «Комунар», «Серп і молот», підприємства «Міськелектротранс» і Харківського державного авіаційного підприємства[14] зараз перейшли у приватну власність. Працює п'ять яхт-клубів (перший і основний — «Фрегат» ЗТМ ім. Малишева, відкритий наприкінці 1960-х років), є кілька пляжів по обох берегах водосховища.

Спадщина Колокольцова[ред. | ред. код]

Мало хто, милуючись чудовими сосновими лісами на берегах водосховища, знають, що це — результат багаторічного титанічної праці Василя Яковича Колокольцова - місцевого поміщика, який очолював Вовчанську повітову управу на початку XX століття. Саме він став ініціатором проведення лісових насаджень на піщаних берегах уздовж Сіверського Донця.

Високоосвічена людина (закінчив Петровсько-Разумовську сільськогосподарську і лісову академію), він особисто очолював роботи: їздив до Франції переймати досвід, закуповував саджанці, контролював хід проведення робіт, вів спостереження за молодими насадженнями. У Верхній Писарівці зберігся будинок - родовий маєток В. Колокольцова, в якому багато років знаходиться будинок відпочинку[15].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Топонімічна назва «Старий Салтів» історично невірна. Старим якраз є просто село Салтів, званий зараз Верхній Салтів. Він як мінімум на 550 (з урахуванням аланского поселення — більш ніж на 900 років) древніший як населений пункт, ніж заснований тільки у XVIII столітті новий Салтів, наразі званий Старим.

Галерея[ред. | ред. код]

Видатні постаті[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Харьков - Салтовское городище | История. tvoj.kharkov.ua. Процитовано 2020-05-07. 
  3. Салтовчанам возили дань из Киева. www.segodnya.ua (ru). Процитовано 2020-05-07. 
  4. РГАДА. Ф. 210, оп. 6-д, ед. хр. 44. Л. 242 об. 
  5. Там же. оп. 12, ед. хр. 907. – Л. 263. 
  6. Там же. оп. 12, ед. хр. 132. – Л. 608 об. 
  7. БЕЛГОРОДСКИЙ ИСТОРИЧЕСКИЙ КАНАЛ (2019-02-08). Конференция «Южное Порубежье XVI-XVIII вв. Анти-фейк». Часть 2. Процитовано 2019-04-05. 
  8. Там же. оп. 12, ед. хр. 132. – Л. 608 об. 
  9. Салтов или Трехизбянка: где родился Кондратий Булавин | Городской Дозор. Андрей Парамонов. Процитовано 2020-04-19. 
  10. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  11. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  12. Мартиролог. Харківська область, ст. 641—646
  13. а б Воздушные обзорные экскурсии по Харьковской области на самолете // Харьковский аэроклуб им. В.С. Гризодубовой ОСОУ. Харьковский аэроклуб им. В.С. Гризодубовой ОСОУ (ru). Процитовано 2020-05-07. 
  14. с. Старый Салтов | путеводитель по Харькову. guide.kharkov.ua. Процитовано 2020-05-07. 
  15. с. Верхний Салтов | путеводитель по Харькову. guide.kharkov.ua. Процитовано 2020-05-07.