Єлизавета Рудланська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Рудланська
англ. Elizabeth of Rhuddlan
 
Народження: 7 серпня 1282
Рудлан, Rhuddland, Денбігшир, Уельс
Смерть: 5 травня 1316 (33 роки)
Quendond, Quendon and Ricklingd, Атлсфордd, Ессекс[d], Ессекс, Англія
Причина смерті: післяпологові ускладнення
Поховання: Waltham Abbey Churchd
Країна: Уельс
Рід: Плантагенети
Батько: Едуард I Довгоногий[1]
Мати: Елеонора I (графиня Понтьє)[1]
Шлюб: Ян I (граф Голландії) і Гамфрі VII де Богунd[1]
Діти: Елеонора де Богун, графиня Ормонд[1], John de Bohun, 5th Earl of Herefordd, Humphrey de Bohun, 6th Earl of Herefordd, Margaret de Bohun, Countess of Devond[1], Вільям де Богунd[1], Edward de Bohund, Hugh de Bohund[2], Mary de Bohund[2], Edmund de Bohund[2], Isabella de Bohund[2] і Eneas de Bohund[2]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Єлизавета (Елізабет) Рудланська (англ. Elizabeth of Rhuddlan; 7 серпня 1282, Рудлан, Денбігшир, Уельс — 5 травня 1316, Квендон, Ессекс, Королівство Англія) — молодша дочка короля Англії Едуарда I й Елеонори Кастильської. Була одруженою з графом Голландії Яном I, а після його смерті в 1299 році — з англійським магнатом Гамфрі де Богуном, 4-м графом Герефордом[ru]. У другому шлюбі народила 11 дітей.

Життєпис[ред. | ред. код]

Єлизавета народилася в замку Рудлан у Денбігширі 7 серпня 1282 року[3] — в той час, коли її батько, король Англії Едуард I, завойовував Уельс[4]. Остання дочка і передостання (п'ятнадцята) дитина Едуарда I та його першої дружини Елеонори Кастильської, котрі перебували на той час у шлюбі 27 років. Вже у квітні 1285 року король домовився з графом Голландії Флорісом V про шлюб Елізабет із сином та спадкоємцем графа Яном; було укладено заручини, і Ян приїхав до Англії, щоб отримати виховання на батьківщині нареченої[5] . За допомогою династичного шлюбу Едуард розраховував укласти антифранцузький союз. Після вбивства Флоріса V змовниками (1296) Ян став графом Голландії, а 18 січня 1297 року в Іпсвічі (Саффолк) повінчався з Єлизаветою[6][3].

Відразу після весілля Ян вирушив до свого графства. Його юна дружина на вимогу батька залишилася на батьківщині; тільки восени 1297 року, після низки прохань чоловіка, вона теж поїхала до Голландії. Вже 10 листопада 1299 року п'ятнадцятирічний Ян I раптово помер. Єлизавета, що залишилася бездітною вдовою, повернулася до Англії і знову оселилася при дворі батька, який призначив їй утримання[7].

14 листопада 1302 року у Вестмінстерському абатстві вона вступила в другий шлюб — з Гамфрі де Богуном, графом Герефорда і Ессекса, верховним констеблем Англії[en]. Так само, як перед шлюбом сестри Єлизавети, Джоанни Акрської, Едуард I уклав із майбутнім зятем угоду, за якою отримував усі володіння Богуна, а після весілля повертав їх — але вже Богуну та його дружині. Якби Єлизавета пережила і другого чоловіка, вона мала стати єдиною власницею всього його майна. На відміну від ситуації з Джоанною, землі королівського зятя не могли перейти до дітей принцеси від гіпотетичного третього шлюбу[8].

Після весілля Єлизавета продовжувала жити при королівському дворі. Тільки 1307 року, після смерті батька, вона переїхала в маєтки чоловіка[9]. В одному з цих маєтків, Квендоне в Ессексі, графиня й померла 5 травня 1316 року, відразу після одинадцятих пологів. Її поховали в родовій усипальниці Богунів в Уолденському абатстві (Ессекс)[10].

Нащадки[ред. | ред. код]

Перший шлюб Єлизавети Рудланської залишився бездітним. Від другого чоловіка вона народила 11 дітей, з яких до дорослого віку дожили семеро[11]:

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Panton K. Historical Dictionary of the British Monarchy. — Scarecrow Press, 2011.
  • Prestwich M. Edward I. — Berkeley : University of California Press, 1988. — ISBN 0-520-06266-3.
  • Turner T. Manners and Household Expenses of England in the Thirteenth and Fifteenth Centuries. — London : William Nicol/Shakspeare Press, 1841.
  • Weir A. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — London : The Bodley Head, 1999.