Елеонора I (графиня Понтьє)
| Елеонора ісп. Leonor фр. Éléonore англ. Eleanor | |||
 | |||
.svg) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 16 листопада 1272 — 28 листопада 1290 | |||
| Коронація: | 19 серпня 1274 | ||
| Монарх: | Едуард І | ||
| Попередник: | Елеонора Прованська | ||
| Наступник: | Маргарита Капет | ||
| |||
| 16 березня 1279 — 28 листопада 1290 | |||
| (під іменем Елеонора І) | |||
| Попередник: | Іоанна І | ||
| Наступник: | Едуард І | ||
| Народження: |
осінь 1241 м. Бургос, Кастилія | ||
| Смерть: |
28 листопада 1290 (49 років) м. Харбі, Лінкольншир | ||
| Поховання: | Вестмінстерське абатство і Лінкольнський собор | ||
| Країна: | Кастилія, Франція, Англія | ||
| Релігія: | Християнство (Католицтво) | ||
| Рід: | Івреї | ||
| Батько: | Фердинанд III (король Кастилії) | ||
| Мати: | Іоанна I (графиня Омаля) | ||
| Шлюб: | Едуард I (король Англії) | ||
| Діти: |
Дочка Катерина Іоанна Іоанн Генріх Елеонора Юліана Іоанна Альфонсо Маргарита Беренгарія Дочка Марія Син Єлизавета Едуард | ||
Елеонора Кастильська (осінь 1241 — 28 листопада 1290) — графиня Понтьє, королева-консорт Англії. Перша дружина короля Англії Едуарда І.
Біографія[ред. | ред. код]
Елеонора була дочкою короля Кастилії та Леону Фердинанда ІІІ і його другої дружини, графині Понтьє та Омаля[1][2] Іоанни І. Дата народження встановлена згідно опису церемонії роковин: 49 свічок вказували на тривалість життя, оскільки її батько повернувся з війни в Андалузії в лютому 1241, скоріш за все Елеонора народилась в жовтні/листопаді 1241 (до 28 листопада).
Була заручена з майбутнім королем Наварри Теобальдом ІІ, але його мати Маргарита Бурбонська розірвала заручини в 1252 році.
В 1254 році єдинокровний брат Елеонори Альфонсо X уклав договір з королем Англії Генріхом ІІІ, згідно якого Елеонора мала вийти заміж за старшого сина Генріха Едуарда. В придане надавались сумнівні права кастильських королів на південно-французьке герцогство Гасконь.
Весілля Елеонори і Едуарда відбулось 18 жовтня 1254 в Бургосі.
Про перші роки життя Елеонори в Англії практично нічого не відомо. Під час баронської смути 1260-х вона активно підтримувала інтереси чоловіка, викликавши зі свого графства Понтье (успадкованого від матері) загін лучників. Під час полону Едуарда була під охороною в Вестмінстерському палаці.
З 1266 року, коли повсталі барони були розбиті в битві при Івшемі, Едуард почав відігравати значну роль в управлінні державою, і Елеонора як його дружина стала вважатися однією з важливих політичних фігур. У 1270 супроводжувала чоловіка в хрестовий похід. Під час облоги Акра Едуард був поранений кинджалом і вирішив повертатися додому. Подружжя покинули Палестину в вересні 1272 року і по дорозі в Англію дізналися про смерть короля Генріха III.
Ставши королевою, Елеонора супроводжувала чоловіка у всіх військових походах. Під час одного з них, в Уельсі, в 1284 році народила сина Едуарда, який там же був коронований як принц Уельський.
Елеонора померла 28 листопада 1290 року і була похована в Вестмінстерському абатстві. На згадку про неї Едуард наказав спорудити 12 хрестів, кожен було зведено у місцях нічних зупинок поховального кортежу[3], в тому числі знаменитий Чарінг-кросс.
Сім'я[ред. | ред. код]
Чоловік[ред. | ред. код]
- Едуард I (король Англії) (17 червня 1239 — 7 липня 1307) — король Англії з династії Плантагенетів, який правив між 1272 та 1307 роками і приєднав до Англії Уельс. Едуард I був четвертим королем Англії з таким ім'ям (більш того, названий на честь попереднього, Едуарда Сповідника), але прийняв номер I, вважаючи початком сучасної йому англійській монархії норманське завоювання 1066 року. Таким чином, три англосакських Едуарди залишилися в історії без номерів, але з прізвиськами (Старший, Мученик і Сповідник).
Діти[ред. | ред. код]
- Дочка (29 травня 1255) — померла одразу після народження. Похована в домініканській церкві в м. Бордо, Франція.
- Катерина (до 17 червня 1264 — 5 вересня 1264) — померла в дитинстві. Похована в Вестмінстерському абатстві.
- Іоанна (січень/літо 1265 — до 7 вересня 1265) — померла немовлям. Похована в Вестмінстерському абатстві.
- Іоанн (13 липня 1266 — 3 серпня 1271) — помер в дитинстві, в Воллінгфорді, перебував під опікою Річарда (графа Корнуолла). Похований в Вестмінстерському абатстві.
- Генріх (6 травня 1268 — 16 жовтня 1274) — помер в дитинстві, кронпринц Англії з 16 листопада 1272. Похований в Вестмінстерському абатстві.
- Елеонора (18 червня 1269 — 29 серпня 1298) — перша дитина Едуарда та Елеонори, яка дожила до зрілого віку. Була заручена з королем Арагону Альфонсо ІІІ до його смерті в 1291. 20 вересня 1293 вийшла заміж за графа Бара Генріха ІІІ. Мати графа Бара Едуарда І.
- Юліана (травень — 5 вересня 1271) — народилась та померла в Палестині.
- Іоанна (квітень 1272 — 23 квітня 1307)
- Альфонсо (24 листопада 1273 — 19 серпня 1284) — граф Честер, кронпринц Англії з 16 жовтня 1274. Народився в м. Байонна, герцогство Гасконь. Помер у віці десяти років. Похований в Вестмінстерському абатстві.
- Маргарита (15 березня 1275 — після 11 березня 1333) — герцогиня-консорт Брабанту (з 3 травня 1294 по 27 жлвтня 1312), дружина герцога Іоанна ІІ з 8 липня 1290. Мати герцога Брабанту Іоанна ІІІ, який народився через 10 років подружнього життя і був єдиною дитиною пари.
- Беренгарія (травень 1276 — 7 червня 1277/1278) — померла немовлям. Похована в Вестмінстерському абатстві.
- Дочка (січень 1277 — січень 1278) — померла немовлям. Похована в Вестмінстерському абатстві.
- Марія (11 березня 1278[4] — до 8 липня 1332[5]) — народилась у Вудстоку. Бабуся Марії Елеонора Прованська ще до народження принцеси вирішила віддалитись в монастир Еймсбері у Вілтширі. Вона виступала за те, щоб Марія і інша її внучка Елеонора Бретонська, присвятили життя служінню Богу в якості бенедиктинок. Незважаючи на опір матері принцеси[6][7], Марія була присвячена в День Вознесіння в 1285 році в Еймсбері поряд з тринадцятьма дочками англійської дворянства, кузина принцеси Елеонора Бретонська пішла в монастир чотирма роками раніше, а їхня бабуся - в червні 1286 року[8]. Формально черницею Марія стала тільки в грудні 1291 року, коли дівчинці виповнилося дванадцять років[9][10][11]. Незважаючи на те що Марія стала монахинею вона багато подорожувала по країні в якості представника монастиря, до кінця життя.
- Син (1280/81) — помер немовлям.
- Єлизавета (7 серпня 1282 — 5 травня 1316) — за першим шлюбом графиня-консорт Голландії (з 8 січня 1297 по 10 листопада 1299), дружина Іоанна І, дітей не мали. За другим шлюбом графиня-консорт Герефорда (з 14 листопада 1302 по 5 травня 1316), дружина Гемфрі III.
- Едуард (25 квітня 1284 — 21 вересня 1327) — король Англії (з 7 липня 1307 по 20 січня 1327).
Генеалогія[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hamilton, 1996, с. 92.
- ↑ Powicke, 1991, с. 235.
- ↑ (Morris, 2008, с. 230–1)
- ↑ Burke's guide to the Royal Family (вид. 1). London, Burke's Peerage. 1973. с. 197. ISBN 9780220662226.
- ↑ Weir, Alison (1999). Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. London, U.K.: The Bodley Head. с. 85. ISBN 978-0099539735.
- ↑ Prestwich, 2004.
- ↑ Parsons, 1997, с. 3—4.
- ↑ Howell, 2001, с. 300.
- ↑ Kerr, 1999, с. 240.
- ↑ Everett Green, 1857, с. 409.
- ↑ Trivet, 1845, с. 310.
Джерела[ред. | ред. код]
- Parsons, John Carmi. Eleanor of Castile: Queen and Society in Thirteenth Century England, 1995.
- Parsons, John Carmi, " The Year of Eleanor of Castile’s Birth and Her Children by Edward I ", Mediaeval Studies 46 (1984): 245—265, esp. 246 n. 3.
- Parsons, John Carmi, " 'Que nos lactauit in infancia': The Impact of Childhood Care-givers on Plantagenet Family Relationships in the Thirteenth and Early Fourteenth Centuries ", in Women, Marriage, and Family in Medieval Christendom: Essays in Memory of Michael M. Sheehan, C.S.B, ed. Constance M. Rousseau and Joel T. Rosenthal (Kalamazoo, 1998), pp. 289–324.
|
