Елеонора I (графиня Понтьє)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора
ісп. Leonor
фр. Éléonore
англ. Eleanor
Елеонора
прижиттєвий портрет Елеонори із мініатюри 13 ст.
Arms of Eleanor of Castile, Queen of England (Attributed).svg
Прапор
королева-консорт Англії
16 листопада 1272 — 28 листопада 1290
Коронація: 19 серпня 1274
Монарх: Едуард І
Попередник: Елеонора Прованська
Наступник: Маргарита Капет
Прапор
графиня Понтьє
16 березня 1279 — 28 листопада 1290
(під іменем Елеонора І)
Попередник: Іоанна І
Наступник: Едуард І
 
Народження: осінь 1241
м. Бургос, Кастилія
Смерть: 28 листопада 1290 (49 років)
м. Харбі, Лінкольншир
Поховання:
Країна: Кастилія, Франція, Англія
Релігія: Християнство (Католицтво)
Рід: Івреї
Батько: Фердинанд III (король Кастилії)
Мати: Іоанна I (графиня Омаля)
Шлюб: Едуард I (король Англії)
Діти: Дочка
Катерина
Іоанна
Іоанн
Генріх
Елеонора
Юліана
Іоанна
Альфонсо
Маргарита
Беренгарія
Дочка
Марія
Син
Єлизавета
Едуард

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Елеонора Кастильська (осінь 124128 листопада 1290) — графиня Понтьє, королева-консорт Англії. Перша дружина короля Англії Едуарда І.

Біографія[ред. | ред. код]

Елеонора була дочкою короля Кастилії та Леону Фердинанда ІІІ і його другої дружини, графині Понтьє та Омаля[1][2] Іоанни І. Дата народження встановлена згідно опису церемонії роковин: 49 свічок вказували на тривалість життя, оскільки її батько повенувся з війни в Андалузіїї в лютому 1241, скоріш за все Елеонора народилась в жовтні/листопаді 1241 (до 28 листопада).

Була заручена з майбутнім королем Наварри Теобальдом ІІ, але його матір Маргарита Бурбонська розірвала заручини в 1252 році.

В 1254 році єдинокровний брат Елеонори Альфонсо X заключив договір з королем Англії Генріхом ІІІ, згідно якого Елеонора мала вийти заміж за старшого сина Генріха Едуарда. В придане надавались сумнівні права кастильських королів на південо-французьке герцогство Гасконь.

Весілля Елеонори і Едуарда відбулось 18 жовтня 1254 в Бургосі.

Про перші роки життя Елеонори в Англії практично нічого не відомо. Під час баронської смути 1260-х вона активно підтримувала інтереси чоловіка, викликавши зі свого графства Понтье (успадкованого від матері) загін лучників. Під час полону Едуарда була під охороною в Вестмінстерському палаці.

З 1266 року, коли повсталі барони були розбиті в битві при Івшемі, Едуард почав відігравати значну роль в управлінні державою, і Елеонора як його дружина стала вважатися однією з важливих політичних фігур. У 1270 супроводжувала чоловіка в хрестовий похід. Під час облоги Акра Едуард був поранений кинджалом і вирішив повертатися додому. Подружжя покинули Палестину в вересні 1272 року і по дорозі в Англію дізналися про смерть короля Генріха III.

Ставши королевою, Елеонора супроводжувала чоловіка у всіх військових походах. Під час одного з них, в Уельсі, в 1284 році народила сина Едуарда, який там же був коронований як принц Уельський.

Елеонора померла 28 листопада 1290 року і була похована в Вестмінстерському абатстві. На згадку про неї Едуард наказав спорудити 12 хрестів, кожен було зведено у місцях нічних зупинок поховального кортежу[3], в тому числі знаменитий Чарінг-кросс.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

  • Едуард I (король Англії) (17 червня 1239(12390617)7 липня 1307) — король Англії з династії Плантагенетів, який правив між 1272 та 1307 роками і приєднав до Англії Уельс. Едуард I був четвертим королем Англії з таким ім'ям (більш того, названий на честь попереднього, Едуарда Сповідника), але прийняв номер I, вважаючи початком сучасної йому англійській монархії норманське завоювання 1066 року. Таким чином, три англосакських Едуарди залишилися в історії без номерів, але з прізвиськами (Старший, Мученик і Сповідник).

Діти[ред. | ред. код]

  1. Дочка (29 травня 1255) — померла одразу після народження. Похована в домініканській церкві в м. Бордо, Франція.
  2. Катерина (до 17 червня 1264(12640617)5 вересня 1264) — померла в дитинстві. Похована в Вестмінстерському абатстві.
  3. Іоанна (січень/літо 1265 — до 7 вересня 1265) — померла немовлям. Похована в Вестмінстерському абатстві.
  4. Іоанн (13 липня 1266(12660713)3 серпня 1271) — помер в дитинстві, в Воллінгфорді, перебував під опікою Річарда (графа Корнуолла). Похований в Вестмінстерському абатстві.
  5. Генріх (6 травня 1268(12680506)16 жовтня 1274) — помер в дитинстві, кронпринц Англії з 16 листопада 1272. Похований в Вестмінстерському абатстві.
  6. Елеонора (18 червня 1269(12690618)29 серпня 1298) — перша дитина Едуарда та Елеонори, яка дожила до зрілого віку. Була заручена з королем Арагону Альфонсо ІІІ до його смерті в 1291. 20 вересня 1293 вийшла заміж за графа Бара Генріха ІІІ. Матір графа Бара Едуарда І.
  7. Юліана (травень5 вересня 1271) — народилась та померла в Палестині.
  8. Іоанна (квітень 127223 квітня 1307)
  9. Альфонсо (24 листопада 1273(12731124)19 серпня 1284) — граф Честер, кронпринц Англії з 16 жовтня 1274. Народився в м. Байонна, герцогство Гасконь. Помер у віці десяти років. Похований в Вестмінстерському абатстві.
  10. Маргарита (15 березня 1275(12750315) — після 11 березня 1333) — герцогиня-консорт Брабанту (з 3 травня 1294 по 27 жовтня 1312), дружина герцога Іоанна ІІ з 8 липня 1290. Матір герцога Брабанту Іоанна ІІІ, який народився через 10 років подружнього життя і був єдиною дитиною пари.
  11. Беренгарія (травень 12767 червня 1277/1278) — померла немовлям. Похована в Вестмінстерському абатстві.
  12. Дочка (січень 1277січень 1278) — померла немовлям. Похована в Вестмінстерському абатстві.
  13. Марія (11 березня 1278(12780311)[4] — до 8 липня 1332[5]) — народилась у Вудстоку. Бабуся Марії Елеонора Прованська ще до народження принцеси вирішила віддалитись в монастир Еймсбері у Вілтширі. Вона виступала за те, щоб Марія і інша її внучка Елеонора Бретонська, присвятили життя служінню Богу в якості бенедиктинок. Незважаючи на опір матері принцеси[6][7], Марія була присвячена в День Вознесіння в 1285 році в Еймсбері поряд з тринадцятьма дочками англійської дворянства, кузина принцеси Елеонора Бретонська пішла в монастир чотирма роками раніше, а їхня бабуся - в червні 1286 року[8]. Формально черницею Марія стала тільки в грудні 1291 року, коли дівчинці виповнилося дванадцять років[9][10][11]. Незважаючи на те що Марія стала монахинею вона багато подорожувала по країні в якості представника монастиря, до кінця життя.
  14. Син (1280/81) — помер немовлям.
  15. Єлизавета (7 серпня 1282(12820807)5 травня 1316) — за першим шлюбом графиня-консорт Голландії (з 8 січня 1297 по 10 листопада 1299), дружина Іоанна І, дітей не мали. За другим шлюбом графиня-консорт Герефорда (з 14 листопада 1302 по 5 травня 1316), дружина Гемфрі III.
  16. Едуард (25 квітня 1284(12840425)21 вересня 1327) — король Англії7 липня 1307 по 20 січня 1327).

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hamilton, 1996, с. 92
  2. Powicke, 1991, с. 235
  3. Morris, 2008, pp. 230–1
  4. Burke's guide to the Royal Family (вид. 1). London, Burke's Peerage. 1973. с. 197. ISBN 9780220662226. 
  5. Weir, Alison (1999). Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. London, U.K.: The Bodley Head. с. 85. ISBN 978-0099539735. 
  6. Prestwich, 2004
  7. Parsons, 1997, с. 3—4
  8. Howell, 2001, с. 300
  9. Kerr, 1999, с. 240
  10. Everett Green, 1857, с. 409
  11. Trivet, 1845, с. 310

Джерела[ред. | ред. код]

  • Parsons, John Carmi. Eleanor of Castile: Queen and Society in Thirteenth Century England, 1995.
  • Parsons, John Carmi, " The Year of Eleanor of Castile’s Birth and Her Children by Edward I ", Mediaeval Studies 46 (1984): 245—265, esp. 246 n. 3.
  • Parsons, John Carmi, " 'Que nos lactauit in infancia': The Impact of Childhood Care-givers on Plantagenet Family Relationships in the Thirteenth and Early Fourteenth Centuries ", in Women, Marriage, and Family in Medieval Christendom: Essays in Memory of Michael M. Sheehan, C.S.B, ed. Constance M. Rousseau and Joel T. Rosenthal (Kalamazoo, 1998), pp. 289—324.