Єлизавета Ярославна

Фреска ХІ ст. у Соборі Святої Софії у Києві. Дочки Ярослава Мудрого. Анна — наймолодша. Єлизавета — третя зліва.

Єлизаве́та Яросла́вна (близько 1022 — після 1067) — найстарша донька Ярослава Мудрого, віддана 1045 року за норвезького князя (конунга) Гаральда Суворого (старонорвезькою: Harald Harðráði).

Загальні відомості

На сватанні Ярослав завважив, що молодий, який не мав ні держави, ні грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб не був нерівний. Гаральд пустився тоді світами добувати слави і склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гаральдом»:

...
Past Sicily's wide plains we flew,
A dauntless, never-wearied crew;
Our viking steed rushed through the sea,
As viking-like fast, fast sailed we.
Never, I think, along this shore
Did Norsemen ever sail before;
Yet to the Rus' queen, I fear,
My gold-adorned, I am not dear.

Вікінги називали Єлизавету Еллісіф (Ellisif), скальд Стуф Сліпий співав про Гаральдову дружину, що той привіз на батьківщину у 1046 році:

Agder's chief now got the queen
Who long his secret love had been.
Of gold, no doubt, a mighty store
The princess to her husband bore.

Гаральд став співправителем конунга Магнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим (1047–1066). Син Гаральда та Єлизавети Олаф Спокійний (Олаф Бонд) правив у Норвегії у 1066—1093 роках. Щоб підкріпити становище сина, Єлизавета 1067 року вийшла за данського конунга Свена II Естрідсена. Вона була третьою дружиною Свена II і, можливо, матір'ю його наймолодшої дочки Олени-Гунхільди. Син Свена Олаф І (король Данії у 1086–1095) одружився з дочкою Гаральда III та Єлизавети — Інґіґердою, що ще міцніше скріпило норвезько-данський союз.

Королева Норвегії та Данії

Ярослав Мудрий свою дочку Єлизавету видав заміж за норвежця Гарольда. Щоправда, шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Закохався молодий норвежець у Єлизавету під час своїх перших відвідин Києва. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. Він вступив на службу до візантійського імператора, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Іще Гарольд устигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одружився з нею. Проте їхнє подружнє життя було нетривалим. Уже в ранзі норвезького короля Гарольд вирушив на війну до Англії, де в одному з боїв 1066 року наклав головою… По його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж удруге і стала королевою Данії.

Джерела

• Сага про Ярославових доньок. Юрій Хорунжий, Юрій Якимів.- К.: Видавництво «Бібліотека українця»,2004.
• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
• «Історія України», М.Грушевський, Частина 2 ^{[недоступне посилання]}
• «Heimskringla or The Chronicle of the Kings of Norway», Saga of Harald Hardrade: Part I. (англ.), із Berkeley Digital Library
• «Князівські династії Східної Європи», Леонтій ВОЙТОВИЧ — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1

Література

• «Імена твої, Україно» — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007.
• Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.