Єллоустоун (кальдера)
| Єллоустоун | ||||
 | ||||
|
44°24′ пн. ш. 110°42′ зх. д. / 44.400° пн. ш. 110.700° зх. д.Координати: 44°24′ пн. ш. 110°42′ зх. д. / 44.400° пн. ш. 110.700° зх. д. | ||||
| Країна |
 США | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Вайомінг Айдахо | |||
| Тип | Кальдера і Супервулкани | |||
| Висота | 2810 м і 2805 м | |||
  Єллоустоун Єллоустоун (США) | ||||
 | ||||
 Єллоустоун у Вікісховищі | ||||
Єллоустоунська кальдера — вулканічна кальдера в Єллоустоунському національному парку в США. Одна з найбільших кальдер на Землі. Вона розташована на північному заході штату Вайомінг. Розмір кальдери — 55 км на 72 км. Після того як у науково-популярному документальному телесеріалі «Горизонт[en]» на телеканалі BBC в 2000 році було використано термін «супервулкан», цю кальдеру часто називають Єллоустоунським супервулканом.
Останні 17 млн років супервулкан час від часу прокидався. Як мінімум 12 вивержень класифікуються як супервиверження з найвищим Індексом вулканічної активності 8. Загалом же за останні 17 млн років сталося мінімум 142 виверження вулкана, які і сформували кальдеру.[1].
Розташування[ред. | ред. код]
Єллоустоун, подібно до Гаваїв, розташований над Єллоустоунською гарячою точкою, де гаряча розплавлена порода мантії рухається в бік поверхні. Сьогодні Єллоустоунська гаряча точка вкрита Єллоустоунським плато[en], а в минулому вона допомогла створити східну частину низовини річки Снейк (на захід від Єллоустоуна) шляхом серії великих вулканічних вивержень. Ймовірний напрямок руху гарячої точки — ENE, при цьому Північно-Американська плита рухається у напрямку WSW над нерухомим «дном» гарячої точки[2].
Будова супервулкана[ред. | ред. код]
Залишки кратера Єллоустоунського супервулкана були виявлені лише в 1960-х роках — за супутниковими знімками. Виявилося, що під кратером до наших днів зберігається величезний міхур магми. Глибина міхура — понад 8000 метрів. Температура розплаву всередині перевищує 800 °C; цього вистачає, щоб підігрівати термальні джерела, гнати з-під землі пари води, сірководень та вуглекислоту[3].
Живлення вулкана Єллоустоун забезпечує плюм — гігантський вертикальний потік твердої мантійної породи, розпечений до 1600 °C. Ближче до поверхні Землі частина плюму розплавляється в магму, що призводить до утворення гейзерів і грязьових котлів. У розрізі плюм являє собою 660-кілометровий стовп з бічними здуттями, що розширюється догори у формі лійки. Два його верхні відгалуження знаходяться безпосередньо під територією національного парку, утворюючи магматичну камеру (її глибина — 8-16 км від поверхні Землі). Протягом мільйонів років Північно-Американська континентальна плита рухалася відносно плюму, а він раз по раз «пропалював» нові кальдери, викликаючи чергові виверження[4].
Велетенські виверження супервулкана[ред. | ред. код]
Перше з трьох гігантських вивержень супервулкана Єллоустоун відбулося 2,1 млн років тому і сформувало кальдеру Айленд-Парк, а також утворило туфові відкладення Гаклберрі-Рідж. Тоді від вибухів руйнувались гірські пасма, викиди піднялися на висоту 50 км — до верхньої межі стратосфери; вулканічний попіл вкрив понад чверть території Північної Америки. Катаклізм такого масштабу може бути порівняний з виверженням супервулкана Тоба близько 75 тисяч років тому, коли було викинуто близько 2800 км³ магми (при першому виверженні Єллоустоуна обсяг викиду становив 2500 км³)[5].
Друге виверження супервулкана відбулося 1,3 млн років тому; тоді обсяг викидів Єллоустоуна склав 280 км³. У результаті сформувалася велика кальдера Генрис-Форк.
Третє виверження відбулося 640 тисяч років тому; воно було вдвічі слабше, ніж уперше. В результаті виверження вершина вулкана провалилася, утворивши кальдеру — величезну круглу западину завдовжки 150 км[3]. Крім того, виверження сформувало туфові відкладення Лава-Крік.
Імовірність гігантського виверження в сучасний період оцінюється вченими як 0,00014% на рік. Дане обчислення базується на двох часових інтервалах між трьома відомими гігантськими виверженнями, але самі вчені говорять, що подібні геологічні процеси не є регулярними і передбачити їх неможливо[6].
Виверження за останні 17 мільйонів років[ред. | ред. код]
Останні приблизно 17 мільйонів років Єллоустоунська гаряча точка здійснювала безперервні інтенсивні виверження і менш інтенсивні виверження базальтової лави. Разом ці виверження створили східну частину низовини річки Снейк з колись гористого регіону. Як мінімум близько дюжини таких вивержень були настільки масивними, що вони класифікуються як супервиверження. Вулканічне виверження іноді призводить до спустошення підземного сховища магми (магматичної камери). А це, в свою чергу, може викликати обвалення породи що знаходиться над нею, створюючи геологічне осідання — кальдеру.
Найдавніший виявлений залишок кальдери розташований на межі штатів Невада і Орегон біля Макдермітта. Молодші залишки кальдери, в основному зібрані в перетнуті вулканічні області, що починаються з межі між Невадою і Орегоном через східну низовину річки Снейк і закінчуються на Єллоустоунському плато. Одна з таких кальдер, кальдера Бруно-Джарбідж[en] у південному Айдахо, утворилася від 10 до 12 млн років тому. В результаті цього явища попіл був викинутий на відстань 1600 км у бік північно-східної Небраски і вбив велике стадо носорогів, верблюдів та інших тварин на місцевості, де зараз розташований державний історичний парк Ешфолл-Фоссі-Бедс[en]. За останні 17 мільйонів років із Єллоустоунської гарячої точки відбулось 142 або навіть більше вивержень, що формували кальдеру[1].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Breining, Greg, Super Volcano: The Ticking Time Bomb beneath Yellowstone National Park (St. Paul, MN: Voyageur Press, 2007). ISBN 978-0-7603-2925-2
- ↑ Yellowstone Caldera, Wyoming - USGS. Cascade Volcano Observatory. United States Geological Survey. 22 січня 2003. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
- ↑ а б Ауф дем Кампе, 2013, с. 49.
- ↑ Ауф дем Кампе, 2013, с. 51.
- ↑ Ауф дем Кампе, 2013, с. 48—49.
- ↑ Earthquake rattles Yellowstone National Park. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ Yellowstone National Park Earthquake listings. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 1 лютого 2010.
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
- The Snake River Plain and the Yellowstone Hot Spot
- Yellowstone Volcano Observatory [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- YVO FAQ relating to Supervolcano [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Supervolcano documentary [Архівовано 9 грудня 2007 у Wayback Machine.] from BBC
- Interactive: When Yellowstone Explodes [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.] from National Geographic