Єрн Андерсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерсен.
Ф
Єрн Андерсен
Єрн Андерсен
Єрн Андерсен
Особисті дані
Народження 3 лютого 1963(1963-02-03)[1][2][3] (61 рік)
  Фредрікстад, Естфолл, Норвегія
Зріст 185 см
Вага 80 кг
Громадянство  Норвегія
 Німеччина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982–1984 Норвегія «Фредрікстад» 64 (25)
1985 Норвегія «Волеренга» 22 (23)
1985–1988 Німеччина «Нюрнберг» 78 (28)
1988–1990 Німеччина «Айнтрахт» 54 (20)
1990–1991 Німеччина «Фортуна» 42 (5)
1991–1994 Німеччина «Айнтрахт» 44 (13)
1994–1995 Німеччина «Гамбург» 18 (1)
1995 Німеччина «Динамо» Д 7 (0)
1995–1997 Швейцарія «Цюрих» 53 (2)
1997–1999 Швейцарія «Лугано» 21 (0)
1999–2001 Швейцарія «Локарно» 29 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985–1990 Норвегія Норегія 27 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2001–2003 Швейцарія «Люцерн»
2003–2004 Німеччина «Рот Вайс» (Обергаузен)
2005–2006 Німеччина «Боруссія» М (помічник)
2007 Греція «Шкода Ксанті»
2007–2008 Німеччина «Кікерс» (Оффенбах)
2008–2009 Німеччина «Майнц 05»
2010–2011 Греція «Лариса»
2011–2012 Німеччина «Карлсруе СК»
2015 Австрія «Аустрія» (Зальцбург)
2016–2018 Північна Корея Північна Корея
2018–2019 Південна Корея «Інчхон Юнайтед»
2021– Гонконг Гонконг

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Єрн Андерсен (норв. Jørn Andersen; нар. 3 лютого 1963, Фредрікстад) — колишній норвезький футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за норвезькі, німецькі та швейцарські клуби, а також національну збірну Норвегії. Найкращий бомбардир чемпіонатів Норвегії (1985) та ФРН (1990).

Як тренер працював зі швейцарськими, німецькими, грецькими та австрійськими клубами, а також збірними КНДР та Гонконгу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Андерсен народився в місті Фредрікстад, його кар'єра почалася в місцевій команді «Остсіден», де він грав до 1982 року. Згодом він перейшов в «Фредрікстад» і забив 25 голів в 64 матчах норвезької Прем'єр-ліги. Перед сезоном 1985 року нападник за грошову компенсацію перейшов до «Волеренги», де Андерсен зміг забити 23 голи всього за 22 матчі в столичній команді і став найкращим бомбардиром чемпіонату Норвегії.

У 1985 році норвежця підписав німецький «Нюрнберг». У 78 матчах Єрн забив 28 голів, потім він перейшов в «Айнтрахт» з Франкфурта. У 1990 році Андерсен став першим іноземним гравцем, який став найкращим бомбардиром Бундесліги з 18 голами в сезоні[4].

У сезоні 1990/91 Андерсен грав за «Фортуну» з Дюссельдорфа, а згодом повернувся у Франкфурт-на-Майні. Після цього він приєднався до «Гамбурга», де провів сезон 1994/95, а його останнім клубом у Німеччині став «Динамо» з Дрездена[5].

З Дрездена Андерсен переїхав у Швейцарію і в 1995 році став гравцем «Цюриха». Перехід не був успішним і він забив лише двічі в 53 матчах чемпіонату. Потім він грав за «Лугано» та «Локарно», в складі яких взагалі не забивав.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Локарно», за команду якого виступав протягом 1999—2001 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1985 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Норвегії. Його останній міжнародний матч пройшов в рамках відбору на чемпіонат Європи 1992 року проти збірної Угорщини 17 жовтня 1990 року, в якому Андерсен вийшов на заміну замість Яна Івара Якобсена. Гра завершилася безгольовою нічиєю.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 27 матчів, забивши 5 голів[6].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри Андерсен став тренером молодіжного складу «Люцерна», потім повернувся до Німеччини, де тренував «Рот Вайс» (Обергаузен) з Другої Бундесліги з 2003 по 2004 рік. Після цього він був помічником Горста Кеппеля у «Боруссії» (Менхенгладбах).

Єрн Андерсен під час роботи з «Аустрією» (Зальцбург). 2 жовтня 2015 року.

У вересні 2006 року в інтерв'ю норвезькій газеті «Verdens Gang» Андерсен стверджував, що кілька разів розмовляв з Йоахімом Левом щодо посади помічника тренера збірної Німеччини. Лев підтвердив, що переговори мали місце. Андерсен говорив, що він не отримав посади у зв'язку з його національністю.

У травні 2007 року Андерсен підписав контракт з грецькою командою з Суперліги «Ксанті». Він провів з клубом лише один рік, так як в червні 2007 року контракт був розірваний з особистих причин.

В кінці 2007 року норвезький фахівець підписав контракт з клубом Другої Бундесліги, «Кікерс» (Оффенбах), але не зміг врятувати команду від вильоту.

20 травня 2008 року Андерсен підписав дворічний контракт з іншим клубом Другої Бундесліги, «Майнцем». При ньому команда досягла підвищення в Бундеслігу. Незважаючи на успіх команди, Андерсен був звільнений 3 серпня 2009 року.

У середині грудня 2010 року Єрн був призначений тренером команди чемпіонату Греції, «Лариса»[7]. Після всього 24 днів на посаді, за які команда програла три матчі ліги і вилетіла з кубку Греції, не забивши жодного гола, він був звільнений[8].

Шість місяців потому, 6 листопада 2011 року, Андерсен повернувся в Німеччину і став тренером клубу другого дивізіону, «Карлсруе»[9]. Проте вже в березні наступного року норвежець був звільнений через незадовільні результати.

З 2 січня 2015 року очолює тренерський штаб команди третього австрійського дивізіону «Аустрія» (Зальцбург)[10], яку того ж року вивів до другого дивізіону. Втім у грудні 2015 року контракт був розірваний через фінансові проблеми клубу[11].

Єрн Андерсен під час роботи зі збірною Північної Кореї. 2017 рік.

У травні 2016 року Андерсен очолив збірну Північної Кореї[12]. Це стало першим випадком, коли Північна Корея призначила іноземного менеджера з 1993 року. Під його керівництвом команда провела 15 ігор (8 перемог, 4 нічиї, 3 поразки), після чого 27 березня 2018 року Андерсен звільнився з посади з фінансових причин[13].

У червні 2018 року він був оголошений новим тренером південнокорейської команди «Інчхон Юнайтед»[14]. Його звільнили 15 квітня 2019 року, коли «Інчхон» опинився в нижній частині таблиці, набравши лише чотири очки в останнії семи матчах[15].

У грудні 2021 року Андерсен був призначений головним тренером збірної Гонконгу[16]. У червні 2022 року він вивів команду на Кубок Азії 2023 року, що сталося вперше з 1968 року[17]. Втім на самому турнірі гонконзці програли усі три матчі і стали другою найгіршою командою турніру. Андерсен також очолював збірну Гонконгу до 23 років під час Азійських ігор 2022 року, де вони посіли 4 місце, що є найкращим результатом в історії команди[18].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Єрн є сином гандболістки Б'єрг Андерсен (норв. Bjørg Andersen), яка представляла збірну Норвегії на трьох чемпіонатах світу[19].

1993 року Андерсен став громадянином Німеччини. Його син Ніклас — також футболіст, виступав за молодіжну збірну Німеччини.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ Salzburgwiki
  4. ↑ Ballesteros, Frank; Arnhold, Matthias (21 April 2011). (West) Germany - Top Scorers. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 8 лютого 2011. Процитовано 5 February 2011.
  5. ↑ Arnhold, Matthias (21 April 2011). Jørn Andersen - Matches Goals and in Bundesliga. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 5 February 2011.
  6. ↑ Norway – Record Players International. RSSSF. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 17 January 2010.
  7. ↑ Jørn Andersen fikk trenerjobb i Hellas (Norwegian) . aftenposten.no. 21 December 2010. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 21 December 2010.
  8. ↑ Jörn Andersen nach 24 Tagen entlassen (German) . spiegel.de. 9 January 2010. Архів оригіналу за 10 листопада 2011. Процитовано 1 July 2011.
  9. ↑ Andersen übernimmt den KSC [Andersen takes over KSC] (German) . DFL. 6 листопада 2011. Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 6 листопада 2011.
  10. ↑ Jørn Andersen neuer Trainer der Salzburger Austria [Архівовано 2015-01-02 у Wayback Machine.] austria-salzburg.at, abgerufen am 2. Januar 2015
  11. ↑ Jørn Andersen verlässt die Salzburger Austria [Архівовано 2016-03-31 у Wayback Machine.] austria-salzburg.at, abgerufen am 3. Dezember 2015
  12. ↑ NRK: Jørn Andersen ny landslagstrener for Nord-Korea. vg.no (норв.). VG. 11 May 2016. Процитовано 11 May 2016.
  13. ↑ As economic sanctions bite, North Korea football coach Jorn Andersen departs. 31 March 2018.
  14. ↑ 인천유나이티드. 12 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 4 липня 2023.
  15. ↑ Incheon United terminate contract of Norwegian coach Andersen. Yonhap News Agency. 15 April 2019. Процитовано 15 April 2019.
  16. ↑ HKFA appoints Mr. Jörn Andersen as Head Coach. HKFA. Процитовано 18 December 2021.
  17. ↑ Hong Kong can dare to dream after reaching Asian Cup for first time since 1968. 14 June 2022.
  18. ↑ Hong Kong men's football team rewarded HK$850,000 for best-ever finish at Asiad. The Standard (англ.). Процитовано 18 грудня 2023.
  19. ↑ Henriksen, Petter (ред.). Jørn Andersen. Store norske leksikon (Norwegian) . Oslo: Kunnskapsforlaget. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 21 грудня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єрн Андерсен
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
1964: Зеелер  | 1965: Брунненмаєр  | 1966: Еммеріх  | 1967: Еммеріх, Г. Мюллер  | 1968: Лер  | 1969: Г. Мюллер  | 1970: Г. Мюллер  | 1971: Коблун  | 1972: Г. Мюллер  | 1973: Г. Мюллер  | 1974: Гайнкес, Г. Мюллер  | 1975: Гайнкес  | 1976: Фішер  | 1977: Д. Мюллер  | 1978: Д. Мюллер, Г. Мюллер  | 1979: К. Аллофс  | 1980: Румменігге  | 1981: Румменігге  | 1982: Хрубеш  | 1983: Феллер  | 1984: Румменігге  | 1985: К. Аллофс  | 1986: Кунц  | 1987: Ран  | 1988: Клінсманн  | 1989: Т. Аллофс, Вольфарт  | 1990: Андерсен  | 1991: Вольфарт  | 1992: Вальтер  | 1993: Кірстен, Єбоа  | 1994: Кунц, Єбоа  | 1995: Баслер, Геррліх  | 1996: Бобич  | 1997: Кірстен  | 1998: Кірстен  | 1999: Претц  | 2000: Макс  | 2001: Барбарез, Санд  | 2002: Аморозо, Макс  | 2003: Крістіансен, Елбер  | 2004: Аїлтон  | 2005: Мінтал  | 2006: Клозе  | 2007: Гекас  | 2008: Тоні  | 2009: Графіте  | 2010: Джеко  | 2011: Гомес  | 2012: Гунтелар  | 2013: Кіслінг  | 2014: Левандовський  | 2015: Меєр  | 2016: Левандовський  | 2017: Обамеянг  | 2018: Левандовський  | 2019: Левандовський  | 2020: Левандовський  | 2021: Левандовський  | 2022: Левандовський  | 2023: Фюллькруг, Нкунку

Лорант (2003–2004) · Чан Ве Рюн (2004–2007) · Пак Лі Чхун (2007) · Чан Ве Рюн (2007–2008) · Петкович (2009–2010) · Кім Бон Ґіль (2010) · Хо Джон Му (2010–2012) · Кім Бон Ґіль (2012–2014) · Кім До Хун (2015–2016) · Лі Кі Хьон (2016–2018) · Пак Сон Чхоль (2018) · Кім Сон Дже (2016–2016) · Андерсен (2018–2019) · Лім Чон Йон (2019) · Ю Сан Чхоль (2019) · Лім Ван Соп (2020) · Лім Чон Йон (2020) · Чо Сон Хван (2021–)

Гонконг
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрн_Андерсен&oldid=42112380