Іванишин Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванишин.
Іванишин Василь Петрович
Народився 23 березня 1944(1944-03-23)
с. Зелений гай Городоцький район
Львівська область
Помер 8 травня 2007(2007-05-08) (63 роки)
Дрогобич
Львівська область
·аневризма аорти
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Дрогобич
Діяльність філолог, українознавець, літературознавець, історик літератури, літературний теоретик, літературний критик, публіцист, політолог, літературознавець
Галузь українознавство[1], літературознавство[1], історія літератури[1], теорія літератури[1], літературна критика[1], публіцистика[1], політична діяльність[1] і політологія[1]
Alma mater Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Військове звання полковник
Наступник Ярош Дмитро Анатолійович
Партія ВО «Тризуб» імені Степана Бандери
Діти Петро, Тетяна, Андрій

Васи́ль Петр́ович Івани́шин (*23 березня 1944, Зелений Гай — 8 травня 2007) — доцент Дрогобицького державного педагогічного університету, Провідник всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери, один із засновників та головний редактор "Видавничої фірми «Відродження». Літератор, політолог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Василь Іванишин народився у 1944 році у с. Зелений Гай Городоцького району Львівської області. Батько — Іванишин Петро Васильович (1905) цеховий столяр, керівник кущового відділу служби безпеки ОУН(б). Мати — Іванишин Катерина Миколаївна (1917) зв'язкова ОУН(б). У 1958 із відзнакою закінчив семирічну школу у с. Милятин. Згодом закінчив вечірню школу у м. Рудки. З 14 років працював будівельником у Львові. Три роки служив в армії, закінчив службу у званні старший сержант. У 1972 р. закінчив філологічний факультет Дрогобицького державного педінституту імені Івана Франка, де з 1973 р. працював викладачем української мови, згодом — доцентом кафедри української літератури. Сфера наукових інтересів — філологічні й епістемологічні питання, зокрема проблеми теорії літератури, літературної критики, історії літератури ХІХ—ХХ ст., лінгвістики, загальногуманітарної методології. Одружився у 1974 році, дружина Світлана (1954). У 1975 році народився син Петро, у 1976 — донька Тетяна, у 1980 — син Андрій.

У 80-х активно включився у національно-визвольну боротьбу, зокрема виступав за відновлення Української Греко-Католицької Церкви та за утвердження української мови. Короткотривало був членом Руху. Утверджував і розвивав ідеї українського націоналізму. В 1990 був співзасновником видавничої фірми «Відродження» на посаді головний редактор, а потім президент фірми. У 1993 році створив націоналістичну організацію орденського типу — «Тризуб» імені С.Бандери. Перший головний командир у званні полковника, а також довічний Провідник цієї всеукраїнської організації.

Помер Василь Іванишин від аневризми аорти 8 травня 2007 року у міській лікарні м. Дрогобича[2].

ВО «Тризуб» імені Степана Бандери[ред. | ред. код]

Засновник і ідеолог «Тризуба» імені Степана Бандери — дієвої всеукраїнської організації з орденським типом мислення і чину, яка в умовах повної ідейної дезорієнтації суспільства взялася за продовження незавершеної справи української нації — довершення української національної революції для здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Ним закладено основні принципи цієї організації — не на основі чиїхось особистих прагнень, не на власному баченні проблеми будь-ким із її керівництва, а на рятівній для української нації основі — ідеології українського націоналізму з його християнським принципом вищості духовного над тлінним.

Враховуючи досвід своїх попередників, Василь Іванишин у щоденній боротьбі навчив своїх соратників практичного сприйняття й осмислення будь-якої події, явища чи особи в політиці виключно з позицій добра чи шкоди для української нації, а не за допомогою мірила приватних уподобань та антипатій. Тому створена ним організація вже стільки часу живе і діє, незважаючи на жодні матеріальні труднощі та політичні перешкоди.

Василеві Іванишину належить авторство «Програми реалізації української національної ідеї у процесі державотворення» (2003). Усі його праці й практична діяльність витримані в рамках однієї генеральної лінії: «Без вирішення головного політичного питання — створення української національної держави (УССД) — жодна інша (соціальна, економічна, політична, освітня, культурна, релігійна тощо) проблема ніколи не буде вирішуватися на користь народу».

23 липня 1997 року Тернопільський обласний суд засудив одного з керівників «Тризубу» Івана Суту до двох років позбавлення волі умовно за статтею 187-6 за створення незаконного воєнізованого формування. Одночасно ухвалою суду сам «Тризуб» був визнаний незаконним воєнізованим формуванням, що підлягає ліквідації. Однак 23 лютого 1999 року Верховний суд, переглядав справу, залишивши в силі вирок «активістів», відправив на дослідування рішення про визнання «Тризуба» незаконним і воєнізованим

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Світлана (1954), сини: Іванишин Петро Васильович — український філолог, шевченкознавець, доктор філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету та Іванишин Андрій Васильович. Дочка Іванишин Тетяна Василівна — філолог;викладач української мови та літератури у Дрогобицькому педагогічному ліцеї. У Василя Іванишина чотири внучки: Катруся (2000), Галинка (2004), Юстинка (2004), Марта (2014).

Пам'ять[ред. | ред. код]

З нагоди 70-річчя засновника «Тризубу» імені Степана Бандери Василя Іванишина, відкрили меморіальну дошку у місті Дрогобич[3].

Книги
  • Олег Баган, Петро Іванишин. Василь Іванишин: інтелектуальна біографія. — Тернопіль: Крила, 2023. — 240 с.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Українська Церква і процес національного відродження» (1990),
  • «Мова і нація» співавторстві з Я. Радевичем-Винницьким (1990, 1991, 1992, 1994, 2004),[4]
  • «Нація. Державність. Націоналізм» (1992),[5]
  • «Українська ідея і перспективи націоналістичного руху» (2000),
  • «Непрочитаний Шевченко» (2001),
  • «Вибір нації-2002» (2002),
  • «На розпутті велелюднім» (2003),
  • «Жерці імпрези» (2003),
  • статті національно-суспільної тематики — відповідей на гостро актуальні ідеологічні, політичні та державотворчі проблеми нашого часу. Націологія завдячує Василеві Іванишину випрацюванням національно-екзистенційної методології гуманітарних досліджень.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Czech National Authority Database
  2. ↑ Помер Василь Іванишин. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 23 квітня 2014.
  3. ↑ Сьогодні у Дрогобичі, з нагоди 70-річчя засновника «Тризубу» імені Степана Бандери Василя Іванишина, відкрили меморіальну дошку. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 березня 2016.
  4. ↑ Іванишин Василь, Радевич-Винницький Ярослав: Мова і нація. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 24 квітня 2014.
  5. ↑ Нація. Державність. Націоналізм Василь Іванишин. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 24 квітня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2011)
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (травень 2011)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванишин_Василь_Петрович&oldid=41745038