Чаплинський Ігор Орестович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Чаплинський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чаплинський Ігор Орестович
Chaplynski-portrait-zag-DSC08374.JPG
Ігор Чаплинський
Народився 5 липня 1959(1959-07-05) (60 років)
Заболотів
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Відомий завдяки альпінізм
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Титул майстер спорту

І́гор О́рестович Ча́плинський (нар. 5 липня 1959, смт Заболотів) — український альпініст, майстер спорту, підкорювач 7-тисячників.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 5 липня 1959 року в смт Заболотів, Снятинського району на Івано-Франківщині.

1976 року вступив на навчання на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1981 році. Під час навчання був активним учасником секції гірського туризму КДУ (керівник — Борис Семенович Захарченко), одночасно захопився скелелазінням та альпінізмом.

Після навчання залишився жити й працювати у Києві.

Спортивні здобутки[ред. | ред. код]

  • Кандидат у майстри спорту з близько 1986 року, майстер спорту з 1991 року;
  • Провідний тренер України з альпінізму у 1991–1994 роках;
  • Зробив сходження на низку 7-тисячників (у тому числі всі «радянські», окрім Піку Перемоги).

Серед відомих сходжень (всі — VI категорія складності, тобто найвища):

  • Дхаулагірі (8167 м, масив Дхаулагірі, Непал) — 1994 (класичний маршрут);
  • Аксу (5217 м, Туркестанський хребет, Паміро-Алай (Фанські гори)) — 1987 (маршрут Кавуненка) 1988 (маршрут Чаплинського), 1991 (варіант маршруту Костенка);
  • Шингу-Чарпа (5800 м, = Shingu Charpa, Каракорум), 2006 (першопрохід, північний гребінь)[1] — за це сходження (сходження потрапило до п'ятірки найнеймовірніших у 2006 році[2] його учасники Ігор Чаплинський, Андрій Радіонцев та Орест Вербицький номіновані на «Золотий льодоруб», що було вручено 02 лютого 2007 року.

[2](фоторепортаж з церемонії вручення нагород «16 Piolet d'Or-2007» вміщено на сайті «mountain.ru»[3];

  • Мак-Кінлі (6168 м, Кордильєри, Аляска) — 2010;
  • Ушба (4690 м, Сванетія, Великий Кавказ) — 5 разів, у тому числі 1993 — Північна Ушба (маршрут…), 1993 (маршрут Анатолія Кустовського), 2005 маршрут Мишляєва, 2011 (новий маршрут «Характерник»). Фоторепортаж про проходження маршруту викладено на сервісі youtube[4].
Mount Mckinley.JPG Ushba 1879.jpg Dhaulagiri I.jpg Panorama from Chimtarga.jpg
Панорама Паміро-Алаю (вид з гори Чимтарга), де розташовані одні з найнеприступніших вершин світу

Відзнаки[ред. | ред. код]

Ігор Орестович є володарем кількох високих відзнак, вручених йому за визначні здобутки в альпінізмі. Серед них: 1) відзнака "Майстер спорту" № 266561, вручена Ігорю Чаплинському за здобутки в альпінізмі 2) орден «За заслуги» III ст. № 4027, вручений І. Чаплинському 9.10.2001 р., 3) "Золотий Льодоруб" як вища нагорода в альпінізмі, вручена 26.01.2007.

  • відзнака "Майстер спорту" № 266561.

  • орден «За заслуги» III ст. № 4027.

  • кришталевий куб "Золотий льодоруб".

Громадське життя[ред. | ред. код]

Ігор Чаплинський на своїй садибі

Прихильник «екожиття», життя в гармонії з природою[5]. Категорично не визнає життя на асфальті, воду невідомої якості з водопроводу, їжу невідомої якості з магазинів. Живе на садибі, побудованій власними силами з природних матеріалів.

Весною 2014 року Ігор Чаплинський опублікував на спортивних веб-ресурсах «Звернення до альпіністів Росії»[6].

Активно співпрацює з волонтерськими групами, що допомагають бійцям на фронтах російсько-української війни 2014–2019 рр. Значну кількість допомоги, спрямованої через волонтерів на підтримку війська (пошив курток та спеціального спорядження, ремонт безпілотників тощо) Ігор Орестович фактично ніколи не афішує, і це залишається відомим лише вузькому колу дотичних до цієї допомоги людей. Те саме стосується і підтримки багатьох колег та друзів, альпіністів та загалом мандрівників.

У продовження своїх численних (і завжди мало афішованих) акцій на підтримку колег та альпінізму, в рік свого 60-ліття Ігор Орестович оголосив конкурс для українських альпіністів на краще сходження 2019 року: "Друзі альпіністи! Об’являється КОНКУРС на краще сходження 2019 року. Переможцям чи переможцю винагорода 60 (шістдесят) тисяч гривень." [7]

Родина[ред. | ред. код]

Ігор Орестович, сповідуючи родинні стосунки як одну із найвищих цінностей, приділяє увагу трьом важливим складовим повсякденного життя, на які варто витрачати час, кошти та зусилля: здоров'я, подорожі, освіта, у тому числі неперервна щоденна самоосвіта та сприяння освіті найближчих рідних і друзів, а також неперервні подорожі з коханими дружиною та дітьми у різні куточки світу. Спільними знаменниками в цьому всьому є висока любов до рідного краю та родини.

  • Садиба Чаплинських: робочий куточок в гостьовій кімнаті

  • Чаплинські (Марія, Орися та Мар'яна) на прогулянці

  • Орися та Мар'яна Чаплинські в день охорони кажанів

  • Чаплиські вирушають машиною в подорож

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ширгу-Чарпа — дуже красива гора, на якій ще ніхто ніколи не був. Першопрохід Ігора Чаплинського. Радіо Свобода. 24 січня 2007. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2015. 
  2. ↑ а б Пакистанський виклик. Prox. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2015. 
  3. ↑ Фоторепортаж (Фоторепортаж з церемонії вручення нагород "16 Piolet d’Or-2007"). Mountain.ru. Архів 16 Piolet d’Or-2007 оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2015. 
  4. ↑ Ушба 2011: Проходження маршруту "Характерник" (youtube)
  5. ↑ Сім'я Чаплинських на Київщині живе в єднанні з природою. podrobnosti.ua. 09 липня 2012. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015. 
  6. ↑ Обращение к альпинистам России. Игорь Чаплинский, 08.03.2014. Alpine.in.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2015. 
  7. ↑ Конкурс на краще сходження 2019 року

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чаплинський_Ігор_Орестович&oldid=25601974