Ізабелла Кастильська, королева Арагону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабелла Кастильська, королева Арагону
Народилася 1283
Торо, Кастильська Корона або Самора, Кастилія і Леон, Іспанія
Померла 24 липня 1328[1]
Бійє
Поховання Abbaye de Prièresd
Країна  Кастильська Корона
Діяльність політична діячка
Знання мов іспанська
Титул consort duke of Brittanyd, royal Consort of Aragond і King Consort of Sicilyd
Конфесія католицтво
Рід Кастильський Бургундський дім
Батько Санчо IV Хоробрий
Мати Марія де Моліна
Брати, сестри Беатриса Кастильська, Фердинанд IV, Philip of Castile, Lord of Cabrera and Riberad, Peter of Castile, Lord of Camerosd, Alfonso de Castillad, Enrique de Castillad і Violante Sánchez de Castillad
У шлюбі з Яків II і Жан III

Ізабелла Кастильська (ісп. Isabel de Castilla; італ. Isabella di Castiglia, брет. Izabel Kastilha; 1283 [3], Тора, Леонське королівство — 24 липня 1328 [3], Бійє, Бретонське герцогство) — кастильська принцеса з Кастильського Бургундського дому, донька Санчо IV, короля Кастилії та Леона; першим шлюбом — королева Арагона, Валенсії та Сицилії, графиня Барселони, другим шлюбом — Бретанська герцогиня та віконтеса Ліможа.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Інфанта донья Ізабелла Кастильська народилася 1283 року в місті Торо. Вона була старшою донькою Санчо IV Хороброго, короля Кастилії та Леона, і королеви Марії де Моліна, сеньйори де Моліна. Обидва батьки походили з Бургундської гілки дому Анскаридів. По лінії батька інфанта доводилася онукою Альфонсо X Мудрому, королю Кастилії та Леона та Віоланті, інфанті Арагонської з Барселонського дому. По лінії матері вона була онукою Альфонсо, інфанта Леонського і Кастильського, сеньйора де Моліна, і сеньйори Майор де Менезес[es]. Ізабелла Кастильська була правнучкою трьох королів: Фернандо III Святого, короля Кастилії, Хайме I Завойовника, короля Арагона та Альфонсо IX Мокробородого, короля Леона; при цьому один з її прадідів був батьком іншого, тобто був прадідом і прапрадідом одночасно[4].

Незабаром після народження вона була заручена з двоюрідним братом Альфонсо де ла Серда (1270—1327) — сином Фернандо, за прізвиськом «де ла Серця» ("Щетинний"), інфанта Кастильського і Леонського, та Бланки Французької. Наречений Ізабелли був претендентом на трон кастильського королівства, і майбутнє весілля мало покласти край боротьбі між двома гілками династії, але цього не сталося. У 1290 році Альфонсо де ла Серця одружився з Матильдою де Брієнн, донькою Жана II де Брієнна, графа д'Е, і Беатріси де Шатільон[4][5].

Перший шлюб[ред. | ред. код]

1 грудня 1291 (або 1293) року в Сорії інфанта донья Ізабелла Кастильська була видана заміж за короля Хайме II Справедливого (1267—1327) з Барселонського дому, другого сина короля Педро III Великого. У цьому шлюбі Ізабелла отримала титули королеви Сицилії, Арагона, Валенсії та графині Барселони. Враховуючи юний вік нареченої, консумацію шлюбу відклали до повноліття[6].

25 квітня 1295 року помер король Санчо IV, й у країні розпочалася боротьба між претендентами за трон королівства. Після смерті батька Ізабелли її чоловік відмовився від консумації шлюбу. На прохання Хайме II у серпні 1295 року римський Папа Боніфацій VIII анулював його шлюбний союз, вказавши причиною близьку спорідненість між подружжям, що доводилися один одному троюрідними братом і сестрою. У тому ж році Хайме II одружився з Бланкою Анжуйською з Анжу-Сицилійського дому, донькою Карла II, короля Неаполя, і Марії Угорської[6].

Другий шлюб[ред. | ред. код]

21 червня 1310 року римський Папа Климент V, через відсутність близької спорідненості, дозволив шлюб інфанти доньї Ізабелли Кастильської та Жана (1286—1341), наслідного принца Бретані з дому де Дре, сина Артура II. У тому ж році в Бургосі відбулася церемонія одруження. Для подружжя це був другий шлюб. Першим шлюбом спадковий принц був одружений на Ізабеллі Французькій[fr] (1292—1309 з династії Валуа, доньки Карла, графа де Валуа, і Маргарити Анжуйської[7].

27 серпня 1312 року чоловік Ізабелли став герцогом Бретані під ім'ям Жана III Доброго. Слідом за чоловіком вона отримала титули герцогині Бретані та віконтеси Ліможа; останній титул носила в 1312—1314 і 1317—1328 роках[7] . У 1312—1314 роках також володіла титулом сеньйори Гвадалахари[4]. Ізабелла померла 24 липня 1328 року і була похована в абатстві Прієр[fr] в Білії[8][9]. Її шлюб із Жаном III був бездітним. Після смерті другої дружини герцог втретє одружився з Жанною Савойською (1310—1344) з Савойського дому, донькою Едуарда I, графа Савойського, і Бланки Бургундської, але і в цьому його шлюбі, як у двох попередніх, не було нащадків[7].

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Foundation for Medieval Genealogy
  2. https://www.wikitree.com/wiki/UNKNOWN-78167
  3. а б Семенов, 2002, с. 260.
  4. а б в Cawley, Charles. Infanta doña Isabel de Castilla y León (Toro 1283 — 24 Jul 1328). Kings of Castile and Leon 1217 — 1369 (англ.). www.fmg.ac. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 11 червня 2016.
  5. Cawley, Charles. Alfonso de la Cerda de Castilla, son of Infante don Fernando «él de la Cerda» de Castilla y León and his wife Blanche de France (Valladolid 1270 — 15 Apr 1327). Descendants of Infante don Fernando «él de la Cerda» de Castilla [son of Alfonso X King of Castile]: de la Cerda (англ.). www.fmg.ac. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 11 червня 2016.
  6. а б Cawley, Charles. Infante don Jaime de Aragón, son of Pedro III «el Grande», King of Aragon and his wife Constanza of Sicily [Hohenstaufen] (Valencia 10 Aug 1267 — Barcelona 5 Nov 1327). Kings of Aragon 1137 — 1410 (англ.). www.fmg.ac. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 11 червня 2016.
  7. а б в Cawley, Charles. Jean III de Bretagne (Champtoceaux 8 Mar 1286 — Caen 30 Apr 1341). Dukes of Brittany 1213 — 1514 (Dreux — Capet) (англ.). www.fmg.ac. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 11 червня 2016.
  8. List of Sicilian sovereigns 1130 — 1860 (англ.). www.royaltombs.dk. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.
  9. Ysabeau de Castille (англ.). www.findagrave.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 червня 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Семенов И. С. Христианские династии Европы : [рос.]. — Москва : ОЛМА Медиа Групп, 2002. — P. 260. — 492 p. — ISBN 978-5-22-402516-9.

Посилання[ред. | ред. код]