Марія де Моліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія де Моліна
Ім'я при народженні ісп. María Alfonso de Meneses
Народилася 1264[2][3]
невідомо, Моліна-де-Арагон
Померла 1 липня 1321(1321-07-01)[1]
Вальядолід, Кастильська Корона
Поховання sepulchre of queen María de Molinad
Діяльність королева-консорт
Титул Lord of Molinad і royal consort of Castiled
Посада регент
Конфесія католицтво
Рід Кастильський Бургундський дім і Teles de Menesesd
Батько Alfonso of Molinad
Мати Mayor Alfonso de Menesesd
Родичі Isabel of Portugald
Брати, сестри Alfonso Téllez de Molinad, Alonso de Molinad, Juana Alfonso de Molinad, Blanca Alfonso de Molinad і Teresa Alfonso de Molinad
У шлюбі з Санчо IV Хоробрий
Діти Ізабелла Кастильська (королева Арагона), Фердинанд IV, Беатриса Кастильська, Philip of Castile, Lord of Cabrera and Riberad, Peter of Castile, Lord of Camerosd, Alfonso de Castillad і Enrique de Castillad

Марія Альфонсо де Моліна Велика (бл. 1265—1321) — сеньйора де Моліна, королева Кастилії та Леона в 1284—1295 роках, дружина Санчо IV Хороброго. Регентка за малолітнього сина Фернанда IV (1295 — бл. 1301), а пізніше, за онука Альфонсо XI Справедливого (1312—1321).

Життєпис[ред. | ред. код]

Марія була онукою короля Альфонсо IX Леонського та королеви Беренгарії Кастильської[5].

Вийшла заміж за свого двоюрідного брата Санчо IV Кастильського у 1282 році, хоча папський дозвіл на шлюб між родичами не було надано. Після смерті Альфонсо X у 1284 році вона стала королевою Кастилії та Леона і була коронована разом зі своїм чоловіком у соборі Толедо. Хоча Рим змушував подружжя розлучитися, Санчо намагався делегувати своїй дружині багато королівських обов'язків, у тому числі й посаду регента їхнього сина після своєї смерті. Правління цього монарха було коротким та завершилося після смерті у 1295 році. Престол успадковував їхній старший син Фернандо IV, який на той час був ще неповнолітнім. Хоча Санчо IV призначив Марію[6] регентом, вона була змушена розділити регентство з дядьком Санчо, Енріке Сенатором, молодшим братом Альфонсо X. Права Фердинанда були оскаржені коаліцією, яка включала його дядька Хуана I, двоюрідних братів інфанти де ла Серда (синів інфанта Фернандо де ла Серда, старшого сина Альфонсо X), а також король Хайме II Арагонський та король Дініш Португальський[7][8].

Марія відстояла права сина на престол, але для цього їй довелося створити власну коаліцію, спираючись на кастильські кортеси. Громадянська війна тривала кілька років, і співрегент Марії, Енріке, найчастіше був скоріше противником, ніж захисником свого племінника.

Близько 1300 року унія проти Фернандо IV почала слабшати, коли один з його головних ворогів, Хуан Нуньєс де Лара, був захоплений у полон і пізніше примирився з правлінням молодого короля. Португалія підтвердила вірність Фернандо, пообіцявши шлюб між португальською принцесою Констанцією та молодим королем Кастилії. Перемога Марії була закріплена в 1301 році, коли вона нарешті отримала папську буллу від Боніфація VIII, в якій він узаконив її шлюб та права дітей. Зрештою, тільки Арагон підтримував домагання Альфонсо де ла Серди та його брата, чому через кілька років поклав край угоди між Кастилією та Арагоном.

Королева Марія де Моліна представляє свого сина Фернандо IV кортесам Вальядоліда у 1295 році. Художник Антоніо Гізберт (1863)

Після смерті Фернандо IV в 1312 році престол успадковував його син Альфонсо, онук Марії. Оскільки новий король був неповнолітнім, Марія знову стала регентом Кастилії другого терміну, цього разу свого онука.

Марія де Моліна померла у Вальядоліді 1321 року.

Діти[ред. | ред. код]

У Марії де Моліна та Санчо IV народилося семеро дітей:

  • Ізабелла (1283 — 24 липня 1328); 1-й чоловік: з грудня 1291 або 1293 року (не набрав чинності, анульований у 1295) Хайме II (10 серпня 1267 — 5 листопада 1327), король Арагона; 2-й чоловік: з 1310 року Жан III (8 березня 1286 — 30 квітня 1341), герцог Бретані;
  • Фернандо IV (6 грудня 1285 — 7 вересня 1312), король Кастилії та Леона в 1295—1312 роках;
  • Альфонсо (1286 — серпень 1291);
  • Енріке (1288—1299);
  • Педро (1290 — 25 червня 1319), сеньйор де лос Камерос, Альмасан, Берланга, Монтеагудо та Сіфуентес;
  • Феліпе (28 травня 1292 — 13/30 квітня 1327), сеньйор де Кабрера та Рібера;
  • Беатриса (1293 — 25 жовтня 1359); чоловік: з 12 вересня 1309 рлку Афонсу IV (8 лютого 1291 — 28 травня 1357), король Португалії.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130515353 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  4. ↑ https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Mar%C3%ADa_de_Molina
  5. ↑ Carmona Ruiz, María. María de Molina. — Barcelona : Random House Mondadori, 2005.
  6. ↑ Rosell, Cayetano. Crónicas de los reyes de Castilla: Desde don Alfonso el Sabio, hasta los católicos don Fernando y doña Isabel. — Madrid : Cárlos Bailly-Baillier, 1875.
  7. ↑ De Loaysa, Jofré. Crónica de los reyes de Castilla: Fernando III, Alfonso X, y Fernando IV (1248-1305). — Murcia : Edición de la Academia Alfonso X el Sabio, 1982.
  8. ↑ del Valle Curieses, Rafael. María de Molina: El soberano ejercicio de la concordia. — Madrid : Aldebarán Ediciones, 2000.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_де_Моліна&oldid=40844042