Іріарте Ігнасіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іріарте Ігнасіо
Народився 1621
Аскойтія, Urola Kostad, Гіпускоа, Країна Басків, Іспанія
Помер 27 вересня 1670(1670-09-27)[1]
Севілья, Кастильська Корона
Поховання Iglesia Parroquial del Sagrariod
Країна Іспанія
Діяльність художник
Вчителі Франсіско Еррера Старший
Знання мов іспанська
Жанр пейзаж
Magnum opus Landscape with Huntersd
Пейзаж з фігурами, Музей мистецтв Більбао.

Іґнасіо де Іріарте (ісп. Ignacio de Iriarte; 1621(1621), Аскойтія — 1670, Севілья) — іспанський художник, що працював у стилі бароко, та був майстром пейзажів. Вважається першим баскським художником відомими за межами Країни Басків.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Аскойтії (Ґуїпускії), його перші кроки в художньому мистецтві невідомі аж до 1642 року, коли він переїхав до Севільї та почав займатися в майстерні Франсіска Еррера Старшого. Там він освоїв використання кольорів, але ніколи не був з ними достатньо вправним, щоб зображати людські фігури, а тому вирішив присвятити себе пейзажам. До цього його спунукали і купці з півночі, які зупинилися в місті, що мали смак буржуа. Завдяки їм він здобув славу таку, що, за свідченнями Антоніо Паломіно, Мурійо казав про неї як про «божественне натхнення».

В 1646 році одружився з Доньєю Франсіскою де Чавес в Арасені, вона померла передчасно. Повернувшись в Севілью знову одружується в 1649 році. Був одним з засновником Академії в Севільї і її перпшим секретарем в 1660 році, а потім ще в 1667 та 1669 роках. Тут він зустрів суперника Бартоломея Естебана Мурійо, з яким, однак, в деяких випадках він співпрацював. Помер у Севільї в 1670, похований в каплиці собору Саґраріо.

Картин, які впевнено можна віднести до авторства Іріарте небагато. Серед них: «Непорачна», підписана 1664 роком, колекція Марч, та два пейзажі, один знаходиться в колекції герцога Альби, підписаний в 1660 році, та «Пейзаж з пастухами (Paisaje con pastores)», 1665 зберігається в музеї Прадо, завдяки яким можна розпізнати і інщі пейзажі авторства Іріарте, переважно через написи та людські фігури. Вони зберігаються в Музеї мистецтв в Більбао, Ермітажі в Петербурзі, деякі малюнки — в Луврі. Інша картина, яка можлива належить йому зберігається в Музеї Сан Тельмо в Сан Себастьяні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Palomino, Antonio (1988). El museo pictórico y escala óptica III. El parnaso español pintoresco laureado. Madrid: Aguilar S.A. de Ediciones. ISBN 84-03-880005-7.
  • Pérez Sánchez, Alfonso E. (1992). Pintura barroca en España 1600–1750, p. 381. Madrid: Ediciones Cátedra. ISBN 84-376-0994-9.
  • Valdivieso González, Enrique, «Una Inmaculada inédita de Ignacio de Iriarte», Boletín del Seminario de Arte y Arqueología, nº 54 (1988), págs. 439–441.

Посилання[ред. | ред. код]