Іслам у Швейцарії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам до Швейцарії здебільшого прибув через імміграцію з кінця 20 століття. У 1980 році частка мусульман у постійних жителях Швейцарії становила менше 1% від загальної кількості населення за тридцять років зросла в п’ять разів і станом на 2013 рік становила трохи більше 5%.[1] Більшість із колишньої Югославії (за оцінками 56% станом на 2010 рік, більшість із них із Косово); додаткові 20% (оцінка 2010) з Туреччини. Це пов’язано з тим, що в 1960-х і 1970-х роках Швейцарія заохочувала молодих чоловіків з Югославії та Туреччини приїжджати як гастарбайтери.[2] Спочатку ці молоді люди планували лише тимчасово залишитися в Швейцарії, однак переглянуті швейцарські імміграційні закони в 1970-х роках дозволили перегрупування сімей.[3] Таким чином, ці чоловіки залишилися в Швейцарії, оскільки ці нові закони дозволили дружинам і дітям цих молодих чоловіків в’їхати в країну.[3] З цього періоду більша частина мусульманської імміграції до Швейцарії походить від шукачів притулку, які прибувають переважно зі Східної Європи.[4]

Переважна більшість мусульман у Швейцарії дотримуються сунітської гілки.[5] Деякі відомі мусульмани Швейцарії включають Таріка Рамадана, Фрітьофа Шуона, Тітуса Буркхардта, Джердана Шакірі та Ізабель Еберхардт.

Демографія[ред. | ред. код]

Найбільша концентрація мусульманського населення знаходиться на німецькомовному Швейцарському плато. Кантони з більш ніж 5% мусульманського населення: [6]

Женева є єдиним ненімецькомовним кантоном, де мусульманське населення (6,24%) трохи вище середнього (5,40%).[6] Іншою примітною демографічною особливістю в порівнянні з іншими європейськими країнами є відносно рівномірний розподіл по території країни [7] . Жодна адміністративна одиниця не має більше 8,55%[8] мусульманського населення, а жодне місто чи село не перевищує 16,8%[8]. Найнижчий відсоток мусульман в кантоні становить 1,82%[8] (італомовний Тічино).

88,3% мусульман у Швейцарії є іноземцями (56,4% з колишньої Югославії, переважно боснійці та албанці з Косово), 20,2% з Туреччини та 6% з Африки (3,4% з Північної Африки).[9] 10 000 із 400 000 мусульман можуть бути наверненими.[10]

Історія[ред. | ред. код]

У 10 столітті араби зі своєї середземноморської бази Fraxinet оселилися у Вале на кілька десятиліть. Вони зайняли Великий перевал Сен-Бернар і навіть зуміли дійти до Санкт-Галлена на півночі та Раетії на сході.[11]

Іслам практично був відсутній у Швейцарії до 20 століття. Він з'явився з початком значної імміграції до Європи, після Другої світової війни. Перша мечеть була побудована в Цюриху в 1963 році мусульманською громадою Ахмадія. Мусульманська присутність у 1950-1960-х роках була здебільшого пов’язана з присутністю міжнародних дипломатів і багатих саудівських туристів у Женеві.

Значна мусульманська імміграція почалася в 1970-х роках і різко прискорилася протягом 1980-1990-х років. У 1980 році в Швейцарії було 56 600 мусульман (0,9% від загального населення). Це співвідношення зросло в п’ять разів протягом наступних тридцяти років, зокрема через імміграцію з колишньої Югославії під час Югославської війни 1990-х років. Хоча мусульманська демографія все ще швидко зростає, темпи зростання знизилися після початку 1990-х років. Темп зростання відповідав коефіцієнту 2,7 протягом 1980-х років (10% на рік), коефіцієнту 2,0 протягом 1990-х років (7% річних) і коефіцієнту приблизно 1,6 протягом 2000-х років (5% річних).[12]

Бурка була заборонена в кантоні Тічино після ініціативи громадян щодо проведення референдуму. 65% висловилися на користь заборони, яка була визнана конституційною, заборона набула чинності в липні 2016 року. Тим, хто порушує закон, загрожує штраф до 10 000 швейцарських франків.[13] Одна з головних фігур, що стоїть за цією забороною паранджі, зараз намагається заборонити мусульманам молитися публічно.[14]

У 2017 році імама було звинувачено в підбурюванні до насильства через проповідь для мусульман, які відмовилися молитися, щоб їх спалили живцем.[15]

У 2018 році мусульманській парі було відмовлено в громадянстві, коли вони відмовилися відповідати на запитання членів комісії з натуралізації Лозанни, якщо їх задавали люди протилежної статі. Їхня поведінка була визнана неповагою до основного принципу швейцарської конституції — рівності чоловіків і жінок[16].

У вересні 2018 року в кантоні Санкт-Галлен 67% голосів «за» схвалили заборону на закривання обличчя покривалом. Центральна ісламська рада, яка неправдиво заявляє, що є найбільшою організацією ісламської громади в Швейцарії (члени якої становлять менше 1% від приблизно 400 000 мусульман у Швейцарії) [17] рекомендувала мусульманським жінкам продовжувати прикривати обличчя [18].

Організації[ред. | ред. код]

Мусульманські організації Швейцарії почали формуватися у 1980-х роках. Парасолькова організація (GIOS, Gemeinschaft islamischer Organisationen der Schweiz) була створена в Цюриху в 1989 році. Численні організації були створені протягом 1990-х до 2000-х років, у тому числі:

Мечеті[ред. | ред. код]

За оцінками, у Швейцарії існує 260 мечетей і молитовних кімнат із підключеними послугами.[2] Швейцарія займає друге місце за кількістю мечетей на мусульманського жителя, приблизно одна мечеть на кожні 4000 мусульман у Швейцарії.[3]

Є дві швейцарські мечеті, які були побудовані ще до 1980 року та стрімкого зростання імміграції мусульман з Балкан і Туреччини протягом наступних десятиліть. Сьогодні по всій країні існує безліч мечетей і молитовних кімнат, переважно в міських частинах Швейцарського плато.[20]

У 2007 році міська рада Берна відхилила плани будівництва одного з найбільших ісламських культурних центрів у Європі [21].

Чотири швейцарські мечеті мають мінарети, є мечеть у Цюриху, мечеть у Женеві, мечеть у Вінтертурі, мечеть у Ванген-бай-Ольтені. Остання була зведена у 2009 році після кількох років політичних та судових суперечок. На хвилі суперечки щодо мінарету Вангена в листопаді 2009 року 57,5% голосів було прийнято народну ініціативу про заборону будівництва нових мінаретів. Заборона не стосується чотирьох існуючих мінаретів.[22][23] Незважаючи на те, що Швейцарська народна партія перемогла в опитуванні, кампанію потрясло наверненням в іслам Даніеля Штрайха, члена ради від партії. Штрайх залишив SPP в опозиції до їх кампанії проти нових мінаретів. Референдум також викликав занепокоєння в інших країнах, оскільки виникло враження, що швейцарський електорат дедалі більше зміщується вправо.

Ставлення[ред. | ред. код]

В опитуванні 2018 року, проведеному Федеральним статистичним управлінням Швейцарії, 29% швейцарських респондентів заявили, що не довіряють ісламу, а 11% сказали, що не довіряють ісламським послідовникам [24]. Для порівняння, у 2016 році 14% респондентів у Швейцарії заявили, що не довіряють послідовникам ісламу[24].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.bfs.admin.ch/bfs/portal/de/index/news/01/nip_detail.Document.189366.xls. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. ↑ а б Abbas, Tahir; Hamid, Sadek (11 лютого 2019). Political Muslims: Understanding Youth Resistance in a Global Context (англ.). Syracuse University Press. ISBN 978-0-8156-5430-8.
  3. ↑ а б в Dodd, Savannah D. (2 січня 2015). The Structure of Islam in Switzerland and the Effects of the Swiss Minaret Ban. Journal of Muslim Minority Affairs. Т. 35, № 1. с. 43—64. doi:10.1080/13602004.2015.1007665. ISSN 1360-2004. Процитовано 2 грудня 2022.
  4. ↑ n2:1360-2004 - Search Results. www.worldcat.org. Процитовано 2 грудня 2022.
  5. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 19 червня 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 червня 2018. Процитовано 2 грудня 2022.
  6. ↑ а б Statistik, Bundesamt für (29 січня 2019). Ständige Wohnbevölkerung ab 15 Jahren nach Religionszugehörigkeit und Kanton - 2017 | Tabelle. Bundesamt für Statistik (нім.). Процитовано 2 грудня 2022.
  7. ↑ Islam in Switzerland. switzerlandisyours.com. Процитовано 2 грудня 2022.
  8. ↑ а б в Statistik, Bundesamt für (29 січня 2019). Ständige Wohnbevölkerung ab 15 Jahren nach Religionszugehörigkeit und Kanton - 2017 | Tabelle. Bundesamt für Statistik (нім.). Процитовано 2 грудня 2022.
  9. ↑ Federal Statistical Office (Switzerland). Wikipedia (англ.). 17 листопада 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  10. ↑ Les Suisses se tournent vers l'islam par amour. 20 minutes (фр.). 21 червня 2010. Процитовано 2 грудня 2022.
  11. ↑ Wenner, Manfred W. (1980-08). The Arab/Muslim Presence in Medieval Central Europe. International Journal of Middle East Studies. Т. 12, № 1. с. 59—79. doi:10.1017/s0020743800027136. ISSN 0020-7438. Процитовано 2 грудня 2022.
  12. ↑ http://www.bfs.admin.ch/bfs/portal/de/index/themen/01/05/blank/key/religionen.html. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  13. ↑ Muslims face fines up to £8,000 for wearing burkas in Switzerland. The Independent (англ.). 8 липня 2016. Процитовано 2 грудня 2022.
  14. ↑ https://www.thelocal.ch/20190213/swiss-burqa-ban-campaigner-calls-for-ban-on-muslim-prayers-in-public. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  15. ↑ Eddy, Melissa (11 серпня 2017). Imam in Switzerland Urged Burning of Muslims Who Don’t Pray, Prosecutors Say. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 2 грудня 2022.
  16. ↑ SDA-ATS/sb. Couple denied Swiss citizenship over handshake refusal. SWI swissinfo.ch (англ.). Процитовано 2 грудня 2022.
  17. ↑ Keystone-SDA/sb. Islamic Council leaders sentenced for jihadist propaganda. SWI swissinfo.ch (англ.). Процитовано 2 грудня 2022.
  18. ↑ Swiss canton becomes second to ban burqas in public. Reuters (англ.). 23 вересня 2018. Процитовано 2 грудня 2022.
  19. ↑ Schweiz am Sonntag. Wikipedia (англ.). 16 січня 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  20. ↑ Department Of State. The Office of Electronic Information, Bureau of Public Affairs. Switzerland. 2001-2009.state.gov (англ.). Процитовано 2 грудня 2022.
  21. ↑ https://web.archive.org/web/20210602215423/http://www.swissinfo.org/eng/top_news/detail/Bern_city_says_no_to_Islamic_cultural_centre.html?siteSect=106&sid=7885234&cKey=1180787118000. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  22. ↑ https://web.archive.org/web/20210602214121/http://www.swissinfo.org/eng/front/detail/Rightwingers_want_nationwide_vote_on_minarets.html?siteSect=105&sid=7777264&cKey=1178171592000. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  23. ↑ Greil, Deborah Ball and Anita. Swiss Referendum Stirs a Debate About Islam. WSJ (амер.). Процитовано 2 грудня 2022.
  24. ↑ а б Mistrust of Islam nearly three times higher than negative views of muslims. Le News (амер.). 27 лютого 2019. Процитовано 2 грудня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іслам_у_Швейцарії&oldid=38807213