Мечеть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика Мечеть (Сус, Туніс)
Мечеть Аль-Табія (Асуан, Єгипет)

Мече́ть (араб. مسجد‎ — масджид) — місце для молитви і богослужіння, молитовний дім у мусульман, прихильників ісламського віровчення. Іслам не знає храмів, оскільки під час богослужіння не складають жертву.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва «мечеть» є запозиченням з класичної староарабської мови, в якій воно має вигляд «масджид» і означає буквально «місце для поклоніння і молитви», утворене від дієслова «саджада» (поклонятися, бити поклони, падати ниц, молитися, служити Богу). Воно указує на місце, де вірянин може поклонитися богові під час молитви і не припускає нічого окрім ритуально чистого простору.

Мусалла — (від слова араб. «салят» — молитва) — особливий тип відкритих споруд, оточених стіною або що мають тільки одну стіну (у ісламі вона відзначає напрям убік Мекки) і розташованих зазвичай за межами міста.

Особливості архітектури й типи[ред. | ред. код]

Мечеть є будівлею, що стоїть окремо, з куполом-гамбізом, іноді мечеть має внутрішній двір (Мечеть Аль-Харам). Флігелем до мечеті пристроюються вежі-мінарети числом від одного до дев'яти (число мінаретів повинне бути менше, ніж в мечеті Аль-Харам). Молитовний зал позбавлений зображень, але на стінах можуть бути написані рядки з Корану арабською. Стіна, звернена до Мекки, відмічена порожньою нішею, міхрабом. Праворуч від міхрабу розташована кафедра-мінбар, з якою проповідник імам читає свої проповіді віруючим в час п'ятничної молитви. При мечетях іноді працюють школи-медресе.

Під час поширення ісламу на нові землі, для потреб віруючих не лише будувались нові місця поклоніння але й пристосовувались вже існуючі, переважно християнські. Серед найвідоміших — храм Святої Софії в Царгороді (Стамбулі), а також мечеті Багдада. Власне ісламські місця поклоніння це прості і зручні споруди, в закладених на місці колишніх військових таборів нових містах, що наближаються формою і плану до будинку Пророка в Медіні

Вже в кінці VII століття встановилася відмінність залежно від призначення і функцій між:

  • масджід — невелика мечеть для індивідуальної молитви
  • масджід Джаммі — соборна (або «п'ятнична») мечеть для колективної молитви, що здійснюється всією общиною опівдні п'ятниці.

Масджід джамі, або як її інакше називають — велика мечеть, п'ятнична мечеть або соборна мечеть, переживає розквіт в епоху Омеядів, коли її архітектурні форми і багатства декоративного убрання повинні були продемонструвати велич правителів і матеріальне благополуччя, процвітання мусульманської общини — умми.

Паралельно з цим, прості або приватні масжід набувають великої різноманітності форм і часто мають районне (квартальне) значення — бука, виконують роль придворного святилища вбудованого в палац правителя, служать місцем щоденної індивідуальної молитви і проведення похоронів.

Слово «джамі» можна зустріти в назвах мечетей і топонімах, пов'язаних із ісламськими релігійними спорудами[1]. У турецькій мові слово «джамі» (тур. cami) означає «мечеть»[2]. А в арабській мові (араб. jami[3][4]) — означає «те, що збирає»[5], «п'ятничний»[3][4], «день зібрання»[4], відповідно означає п'ятничну мечеть[3][4], соборну мечеть[5], головну мечеть у місті[3][4], й може вживатися як зі словом «мечеть» («масджід»), так і без нього.

У всіх мусульманських культових споруд є одна загальна риса — вони орієнтовані суто на Мекку, або, точніше, на Каабу, те місце, куди посилаються молитви. Цей напрям на Каабу називається кібла (дослівно «те, що знаходиться навпроти»). Від нього отримала свою назву і задня, звернена до Кааби, стіна будь-якої молитовної будівлі в ісламі, яка теж називається кібла. У найраніший період, коли мечетей ще не було і молитва проводилася на обкресленій на піску ділянці землі, кіблу визначали по тіні увіткненого в землю списа. Орієнтація на мекку утвердилась тоді, коли Мухаммед, після переїзду общини до Медіни, оголосив язичницьке святилище — Каабу — і мусульманською святинею так само. Про це ясно мовиться в другій сурі Корану, такій, що належить до якнайдавніших мединских одкровень.

Елементи мечеті[ред. | ред. код]

  • кібла — («те, що знаходиться навпроти») напрям на Каабу, задня, звернена до Кааби, стіна мечеті;
  • міхраб — орієнтована на Каабу священна ніша (плоска, умовна або увігнута), перекрита аркою, невеликим зведенням або конхою і вставлена в раму;
  • аназа («стріла») — стіна, різьблена мармурова дошка або дерев'яна ніша поблизу від входу в мечеть, свого роду міхраб у дворі;
  • мінбар — відмітна ознака соборної мечеті, кафедра, з якої імам (голова мусульманської общини) вимовляє п'ятничну проповідь, аналог амвона в ранньохристиянській і візантійській базиліці;
  • максура — її поява була обумовлена присутністю в мечеті правителя або представників адміністративної влади. Це — квадратне в плані, відгороджене різьбленим дерев'яним або металевим простінком від основного простору приміщення в безпосередній близькості від міхрабу й мінбару;
  • дікка — спеціальні платформи, стоячи на яких муедзини повторюють рухи імаму і тим самим направляють рухи віруючих;
  • курсі — пюпітр для Корану

Необхідність здійснювати перед входом в мечеть ритуальні обмивання уду привела до появи спеціально призначених для цього зал, приміщень за межами мечеті або фонтанів у дворі, що мають назву — хаузи.

Вимоги до відвідин мечеті[ред. | ред. код]

  • Людина, яка входить до мечеті, повинна бути очищена від всякого бруду та нечистот
  • Форма одягу в мечеті добропристойна, консервативна, необлягаюча з довгим рукавом, (довгі спідниці чи штани)
  • Вхід до мечеті в прозорому, зухвалому одязі заборонений
  • Шорти і спідниці не повинні бути вище колін
  • Взуття необхідно знімати перед входом до мечеті
  • Жінкам необхідно мати хустку для покриття голови (зазвичай вона дається відвідувачкам при вході)
  • У більшість мечетей допускають тільки мусульман.
  • Найкраще малолітніх «шумних» дітей залишати вдома

Правила поведінки в мечеті[ред. | ред. код]

  • Для безпеки і поваги віруючих, відвідувачі повинні знаходитися в дозволених для відвідування місцях мечеті і не допускати вільного ходіння
  • На території мечеті заборонено куріння
  • Відвідувачам не слід доторкатися до Корану (святої книги) та інших архітектурних елементів усередині основного молитовного залу
  • Діти повинні бути під наглядом батьків

Галерея[ред. | ред. код]

Факти[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Історична топонімія Криму : Автореф. дис... д-ра філол. наук : 10.02.13 / В. А. Бушаков; НАН України. Ін-т сходознав. ім. А.Кримського. - К., 2005. - 36 c. - укp.
  2. Структурно-методологічні проблеми укладання аксіологічного словника турецької мови / О. І. Прима // Мовні і концептуальні картини світу. - 2013. - Вип. 43(3). - С. 280-286. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mikks_2013_43%283%29__41
  3. а б в г Kendra Weisbin, "Introduction to mosque architecture," in Smarthistory, August 8, 2015, accessed May 27, 2019, https://smarthistory.org/introduction-to-mosque-architecture/
  4. а б в г д Awad, Jihad Abdullatif (1989). Islamic Souqs (Bazaars) in the Urban Context: the Souq of Nablus [Ісламські суки (базари) в міському контексті: сук Наблусу] (англ.). Університет штату Канзас. с. 34—35, 169. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  5. а б Якубович, Михайло (2016). Іслам в Україні: історія і сучасність. Бібліотека ісламознавства. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД». с. 240. ISBN 978-966-924-218-1. 
  6. «Грозна» мечеть // «Україна Молода», № 197 за 21 жовтня 2008 року

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]