Адамовський Олег Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Адамовський
Адамовський Олег Олегович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Адамовський Олег Олегович.jpg
Загальна інформація
Народження 21 січня 1992(1992-01-21)
с. Урожайне, Донецька область
Смерть 12 березня 2022(2022-03-12) (30 років)
біля Харкова
(загинув під час російського вторгнення в Україну)
Національність українець
Alma Mater Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Псевдо Марвел
Військова служба
Роки служби 2009-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg
 92 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна / Бої за Харків
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022

Олег Олегович Адамовський (нар. 21 січня 1992, с. Урожайне, Донецька областьпом. 12 березня 2022, біля Харкова) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Адамовський народився у селі Урожайне Донецької області. Мріяв бути професійним військовим ще з дитинства, коли уважно слухав розповіді батька про службу в армії. 2014 року закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з відзнакою. Служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка[1], був учасником бойових дій на сході України.

12 березня 2022 року загинув під час оборони Харкова[2]. Група під його керівництвом під час виконання бойового завдання, натрапила на ворожу засідку. Олег Адамовський до останнього прикривав відхід побратимів… ціною свого життя[3].

Поховали Олега 15 березня 2022 року у селищі Велика Новосілка на рідній Донеччині. Того ж дня ворожими снарядами було пошкоджено будинок, де він жив з дружиною Ганною Адамовською[1][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2022) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Олехнович, Анастасія (4 квітня 2022). Ганна Адамовська, вдова Героя України: «У день прощання з Олегом ворожий снаряд знищив нашу квартиру…». Армія.inform (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
  2. У боях за Харків загинув майор Олег Адамовський. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  3. Врятував побратимів ціною життя: історія Героя Олега Адамовського, який захищав Харків. 24 канал (укр.). 10 квітня 2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
  4. Росковінська, Юліана (10 квітня 2022). Прикрив відхід побратимів ціною власного життя: історія Героя Олега Адамовського, який обороняв Харків. Українські національні новини (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 2022-0-10. 
  5. Указ Президента України від 2 квітня 2022 року № 201/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
  6. Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 134/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]