Адо В'єннський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адо
Архієпископ В'єннський
860 — 16 грудня 875
Конфесія: Католицька Церква
 
Діяльність: чернець, історик, католицький священник, письменник
Народження: 800[1][2][3]
Шампань, Франція
Смерть: 16 грудня 875[4]
В'єнн
Єп. хіротонія: 860

CMNS: Адо В'єннський у Вікісховищі

Адо́ В'є́ннський (лат. Ado Viennensis, нім. Ado von Vienne, фр. Adon de Vienne; бл. 800[5] — 16 грудня 875[5]) — франкський католицький священик, архієпископ В'єннський (860—874), святий. Народився у Франкії, в діоцезії Сенс[5]. Походив із франкської шляхетної родини. Був монахом-бенедиктинцем у монастирі Фер'єр. Навчався під керівництвом аббата Лупа Сервата, одного з найбільших вчених того часу[5]. Виділявся серед братії схильністю до інтелектуальної праці. Викладав теологію в Прюмському монастирі на запрошення абата Маркварда, колишнього ченця з Фер'єра[5] Після смерті останнього здійснив паломництво до Риму і Равенни[5]. В Равенні знайшов старий римський мартиролог, на основі якого згодом написав свій власний[5], так званий «Мартиролог Адо» (855). Після паломництва прийнятий ліонським архієпископом Ремігієм, який призначив його настоятелем церкви святого Романа поблизу В'єнна. 860 року обраний архієпископом В'єннським; наступного року отримав паллій від папи Миколая I[5]. Запровадив суворі правила для духовенства своєї діоцезії, своїм прикладом добивався їх виконання[5]. Виступив на захист королеви Теутберги, яку несправедливо кинув франкський король Лотар II. Доповів, що король підкупив папських легатів Мецького синоду 863 року, які дозволили йому одружитися з конкубіною Вальдрадою. 865 року добився ануляції незаконного шлюбу короля[5]. Помер у В'єнні, Франкія. Похований у церкві Апостолів (сучасна церква святого Петра). Автор хроніки «Chronicorum de sex mundi aetatibus» (874), житій святих Дезидерія і Теодоріха В'єннських. Згадується як святий у «Римському мартиролозі»[5]. День вшанування — 16 грудня[5]. Також — святий Адо, Адо́н.

Праці

[ред. | ред. код]
  • PL. 123. Col. 23-138 [Chronicon], 139—435 [Martyrologium], 436 sq. [Legenda];
  • Le martyrologe d'Adon: Ses deux familles, ses trois recensions / Texte et comment. par J. Dubois et G. Renaud. P., 1984.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119536390 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  4. ↑ а б https://books.google.fr/books?id=oH9yDwAAQBAJ&pg=PA252
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н Ott, M. St. Ado of Vienne [Архівовано 2012-01-19 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Адо_В%27єннський