Аккорд (квартет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Це стаття про радянський музичний квартет, про український див. статтю Акорд (квартет)
Аккорд (квартет)
Основна інформація
Жанр естрадна пісня, поп та ін.
Роки 1960—1988
Країна СРСР СРСР
Місто Москва
Лейбл Аккорд
Склад Владислав Линковськийd

Аккорд — радянський музичний колектив (квартет), який активно працював на естраді в 1960—1988 роках.

Склад[ред. | ред. код]

  • Зоя Марківна Харабадзе (01.05.1932, Одеса, УРСР  — 16.01.2018) — вокал (сопрано), художній керівник. Отримала освіту на диригентсько-хоровому відділенні Музичного училища при Московській консерваторії (1949—1953)[1].
  • Шота Георгійович Харабадзе (15.07.1934 — 17.07.2002) — вокал (тенор), адміністративна робота. В останні роки життя тяжко хворів.
  • Інна Костянтинівна Мяснікова (1934—2010) — вокал (меццо-сопрано). Закінчила диригентсько-хорове відділення Музичного училища при Московській консерваторії (1953—1957)[2]. Була дружиною Георгія Гараняна, керівника ансамблю «Мелодія». У 1988 році Інна поїхала до своєї дочки в США, і знаменитий вокальний квартет припинив своє існування. Померла в Нью-Йорку в 2010 році.
  • Владислав (Вадим) Броніславович Линковський (19.05.1938 — 19.09.2003) — вокал (баритон), закінчив морехідне училище в Ленінграді, служив на флоті, майстер спорту з класичної боротьби. Закінчив московський інститут ім. Гнесіних (хорове відділення)[3]. Прийшов у квартет за рекомендацією композитора В. Р. Рубашевського[4]. Відрізнявся яскравою індивідуальністю, створював оригінальні номери (міг виїхати на сцену в колясці для близнюків і з соскою в роті[5]). У 1974 році у зв'язку з наростаючими розбіжностями і не завжди передбачуваною поведінкою, Владислав покинув квартет і став солістом «Москонцерту». З 1987 року перебував у шлюбі з Іриною Олександрівною Галанцевою.
  • Юрій Александров — замінив у квартеті Владислава Линковського.

Відмінною рисою квартету стало максимальне використання можливостей голосу кожного учасника, чистоти інтонації, тембрової врівноваженості (гармонійного поєднання високих і низьких голосів). Так, на думку учасників квартету, повно, милозвучно навіть у диссонансах і повинен звучати акорд. У кожної виконуваної пісні квартет був пізнаваний, хоча змінював характер звучання, забарвлення голосів, поєднання тембрів, щедро використовуючи рухливі ритмічні і динамічні штрихи.

Історія[ред. | ред. код]

Історія квартету почалася в 1955. У складі групи було чотири випускниці одного з відділень музичного училища при Московській консерваторії (Інна Мяснікова, Роза Романовська, Зоя Кулікова і Елла Ольховська). Колектив брав участь у кінокартині «Карнавальна ніч» (1956) з піснею «Пять минут», яку вони виконували разом з Людмилою Гурченко. На Московському фестивалі молоді і студентів у 1957 році, у фіналі конкурсу зустрілися два вокальних квартети: жіночий колектив з Москви, що складається з вихованок Московської консерваторії диригентів-хоровиків (Зоя Кулікова, Інна Мяснікова, Елла Ольховська і Роза Романовська), під керівництвом Зої Кулікової, і тбіліський чоловічий з Політехнічного інституту на чолі з інженером Шотою Харабадзе.

У 1960 році Зоя Кулікова та Шота Харабадзе одружилися. У тому ж році Зоя Харабадзе запропонувала іншим учасницям квартету зробити змішаний колектив, але не знайшла підтримки і пішла з групи виступати разом з чоловіком. Незабаром до них приєдналася Інна Мяснікова. Четвертого учасника, Вадима Линковського, порадив композитор Володимир Рубашевський[6]. Вийшов квартет, який отримав назву «Аккорд».

Перші гастролі пройшли з оркестром Олега Лундстрема по таборах Магадана. Після них квартет виступив на Всеросійському конкурсі артистів естради з джазовою програмою, але журі виступ ніяк не оцінило. Незабаром по радіо в передачі «С добрым утром!» виступав композитор Вано Мураделі, який звернув увагу радіослухачів на молоду групу. Після цього ансамблем зацікавилися на радіо. У тому ж 1960 році вийшла перша платівка, на якій були записані пісні «Светлана» (Д. Львов-Компанєєц — Б. Брянський), «Для тебя» (М. Чистов — Н. Железнякова), «Жду весну» (Ю. Саульський — В. Орлов), «Мой подарок» (Є. Птичкін — Л. Куксо)[6].

Співпраця з оркестром Олега Лундстрема продовжилося до 1964 року, після чого квартет почав самостійні виступи.

У 1964 році в звуковому журналі «Кругозор» вийшла коротка стаття з фотографією[7], запис двох пісень квартету і коментарями композитора Олександра Долуханяна[8].

Квартет став учасником святкових естрадних програм на ТБ — «Голубой огонёк» та інших програм, що записуються на радіо.

Восени 1965 року два місяці колектив разом з Московським мюзик-холом працював у Парижі, виступав на сцені концертного залу «Олімпія», де в той самий час проходили концерти The Beatles, з якими артисти поспілкувалися. Відібрав колектив для участі особисто Бруно Кокатрікс, який прилетів до Москви.

Згодом у зарубіжних гастролях ансамбль побував у 46 країнах Європи, Африки, Азії, Латинської Америки: Франція, Бельгія, Голландія, Фінляндія, Алжир, Сомалі, Ємен, країни соціалістичного табору.

З квартетом «Аккорд» пов'язане народження пісні «Ноктюрн». Не прийнята в Ризі через занадто слов'янську мелодію, пісня її автором О. Кублінським була переправлена в Москву Марісу Лієпі. Лієпа познайомив з твором і його автором учасників квартету, після чого пісня зазвучала вже по всьому Радянському Союзу[9].

У 1969 році вийшов перший «гігант», в 1970 році — другий[10].

У 1974 році через проблеми з алкоголем Владислав Линковський був змушений покинути квартет «Аккорд». Після цього він працював на Москонцерті, записував пісні для спектаклів, кіно і телефільмів. Велику кількість пісень він виконував в дуетах і разом з іншими артистами — Маргаритою Суворовою, Людмилою Черепановою, Жанною Різдвяною, Володимиром Макаровим, Левом Смушковим. З 1977 по 1989 рік виступав у складі дуету з Галиною Бовіною, вони багато гастролювали — були в Чехословаччині, Польщі, багато їздили по СРСР, зокрема об'їздили БАМ, а також давали концерти в Афганістані для радянських військ, записали кілька платівок[11].

Ось як згадувала про Владислава Линковського Зоя Харабадзе про виконання пісні «Песенка про Одиссея»: — «Її нам приніс Юра Цейтлін — і ми її записали. З „Мелодією“, здається, ми її писали. А що на цій пісні Линковський витворяв на концертах! Зал з розуму сходив! Одного разу він виїхав на сцену в дитячій колясці і з величезною соскою в роті. Ми так сміялися, що співати не могли! Він був дуже обдарованою людиною, і ми завжди чекали, що він вигадає щось смішне і незвичайне.»[5]

Остання фотографія квартету «Акорд» у своєму «золотому» складі була опублікована в журналі «Телевидение и радиовещание» в лютому 1974 року.

До цього моменту тираж платівок із записами квартету досяг двох з половиною мільйонів примірників.

У квартет на зміну Владиславу Линковському прийшов Юрій Александров. У 1974 році в новому складі був записаний телевізійний фільм-концерт «Квартет „Аккорд“». Як пізніше у телевізійному інтерв'ю згадувала Зоя Харабадзе замінити Владислава Линковського повноцінно не вдалося, та й було неможливо — його талант і артистизм були неповторними[12], а Юрію довелося працювати в умовах постійного порівняння з колишнім учасником.

Деякий час (наприкінці 60-х років) з квартетом «Аккорд» виступав тромбоніст Григорій Лаздін.

У 1975 році дуже недовго аранжувальником і керівником акомпаніаторів в квартеті працював Михайло Шуфутинський.

У 1988 році Інна М'яснікова переїхала в Нью-Йорк, США до своєї дочки Каріни Гаранян. Цей момент збігся з наближенням пенсійного віку Зої і Шоти Харабадзе, і квартет припинив своє існування. Деякий час учасники давали концерти як тріо. Також подружжя Зоя і Шота Харабадзе виступали дуетом, але вже без колишньої популярності.

У 2000 році в серії «Большая коллекция» вийшов компакт-диск пісень квартету.

З репертуару[ред. | ред. код]

Радянські пісні:

Авторські пісні 3. Харабадзе:

Грузинські пісні:

Іноземні пісні:

Фільмографія[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вища нагорода «Золота платівка» на Міжнародному фестивалі грамзаписів у Каннах (Франція) у 1969 р.

ТВ-програми і кліпи[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Могила Зої і Шоти Харабадзе

Зоя і Шота Харабадзе поховані на Аксіньїнськом кладовищі[13] Одинцовського району Московської області.

Владислав Линковський похований на Ваганьковському кладовищі в Москві (53 ділянка)[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зоя Бранд. Академическое музыкальное училище при Московской государственной консерватории им. Чайковского. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 2 березня 2020.
  2. Инна Мясникова. Академическое музыкальное училище при Московской государственной консерватории им. Чайковского. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  3. Описание вокального квартета Аккорд на обложке пластинки 33Д-028605-6 (1970). Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  4. Квартет «Аккорд». Архів оригіналу за 3 березня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  5. а б В гостях программы «Серебряный бор» Зоя Марковна Харабадзе. 14 января 2012 года. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.
  6. а б В. Марочкин, Н. Сычева, А. Игнатьев. Песни нашего поколения. — Феникс, 2010. — С. 10.
  7. Звуковой Журнал «Кругозор», номер 2, 1964 год. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 2 березня 2020.
  8. Звуковой Журнал «Кругозор», номер 2, 1964 год. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 2 березня 2020.
  9. Так я познакомился с квартетом «Аккорд». Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.
  10. Вокальный квартет Аккорд — Диск-гигант 33Д-028605-6 (1970). Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  11. Галина Бовина и Владислав Лынковский (афиша Москонцерта). Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  12. Вокальный квартет «Аккорд» — Проказник Браун (1969). Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  13. Могила Шоты Харабадзе. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 2 березня 2020.
  14. Могила Владислава Лынковского. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]