Активність (хімія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Активність елемента розчинуефективна (уявна) концентрація компонентів з урахуванням різних взаємодій між ними в неідеальному розчині, тобто з урахуванням відхилення поведінки системи від моделі ідеального розчину. Активність — величина, яка характеризує термодинамічні властивості речовин у розчинах. Активність пов'язана із взаємодією частинок розчину, походження якої може бути різне.

Такі властивості розчинів, як пружність пари, температура замерзання і кипіння та ін., пов'язані з активністю речовин, з яких складаються ці розчини. Введення величин активності дає можливість при вивченні реальних розчинів користуватися формулами, виведеними для ідеальних розчинів.

  • У радіохімії — число (A), що визначається діленням кількості розпадів ядер (dN), що відбувається в даній кількості матеріалу, на інтервал (звичайно малий) часу (dt), за який відбувається цей розпад:

A = – (dN/dt).

Синонім — швидкість розпаду.

  • У хімічній термодинаміці — ефективна концентрація, використовувана в термодинамічних розрахунках замість істинної, що дозволяє рівняння для ідеальних розчинів застосовувати для опису поведінки реальних розчинів; виражається як добуток коефіцієнта активності та концентрації.

Джерела інформації[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:»Вебер», 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.