Алан Костелецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алан Костелецький
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність американець
Alma mater Єльський університет
Бристольський університет
Галузь наукових інтересів Теоретична фізика
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Відомий завдяки: Розширення стандартної моделі
Нагороди Нагорода Фонд дослідження гравітації

Алан Костелецький (англ. Alan Kostelecký) — фізик-теоретик, який є сьогодні видатним професором фізики при Університеті Індіани у Блумінгтоні. Він відомий своїми публікаціями в рамках Розширення стандартної моделі[en] (загальної теорії відносності) в галузі фізики елементарних часток.[1] Його вважають найбільшим авторитетом в галузі порушення симметрії простору-часу в світі.[2]

Костелецький закінчив фізичний факультет Бристольського університету в 1977 році, а дисертацію (Ph.D.) захистив в Єльському університеті в 1982 році. Він був членом факультету університету Індіани з 1985 року.[2]

В 1989 році Костелецький та його колеги продемонстрували існування анізотропії в моделях по теорії струн, а також запропонували нову версію стандартної моделі для елементарних часток (з врахуванням ефектів ЗТВ), яка сьогодні називається Розширення стандартної моделі[en],[1] вона катаголізує різні шляхи в яких симетрія часу-простору може бути порушена.[3][4] Слід відзначити, що Розширення стандартної моделі має параметри, які можуть бути підлаштовані під потреби моделі.[5] На сьогодні дана концепція виступає в якості бази для класичних тестів теорії відносності.[2] Робоча гіпотеза Костелецького для можливої асиметрії часу-простору для масштабів 10−35 м, що по суті є довжиною масштабу Планка. Він отримав підтримку від декількох фізиків з різних галузей, таких як астрофізика та фізика елементарних часток для експериментального визначення присутності цієї асиметрії.[6]

Костелецький разом з Самуелем Стюартом першими використали «модель Бумблібі» в теорії гравітації, як найпростішу для вивчення наслідків спонтанного порушення симетрії Лоренца.[7]

Костелецький провів серію зустрічей по даній проблемі (Meetings on CPT and Lorentz Symmetry) в Університеті Індіани.[8]

Костелецький став членом Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) в 2006 році, Американського фізичного товариства (APS) в 2004 році, а також членом англійського Інституту фізики[en] в 2000 році. Він очолював комітет APS задля Heineman Prize та Pipkin award в 2005. Він отримав нагороду від Університету Індіани за відмінне навчання студентів в 1988 та 1992 роках, а також викладацьку нагороду Frederic Bachman Lieber в 1997, та нагороду Gravity Research Foundation двічі: в 1993 та 2005 роках[2]

Контраверза[ред.ред. код]

Дійсно, в кінці 1980-х років «теорія струн» була дуже популярною і модною. Незважаючи на те, що Дейтона Міллера вже давно забули, а його результати щодо «порушення симетрії простору-часу» (насправді, т.з. «ефірний вітер» навколо Землі, звели (з легкої руки Роберта Шенкланда) до тривіальної неточності вимірювальної апаратури), проте з появою експериментів Рональда Де Вітте(1991)[9], який використовував «атомні годинники» для вимірювання затримки сигналів в радіочастотних кабелях, стало зрозуміло, що теорію відносності необхідно «рятувати». Зовсім випадково в рамках «теорії струн» виникала певна анізотропія, тому її і використали для «рятування» хоча б загальної теорії відносності. Основним противником Костелецького на сьогодні є Консолі Маурізіо[10](італійський фізик теоретик). В рамках його підходу сучасні результати, отримані на інтерферометрах з контролем часу атомними годинниками, елементарно переводяться в «форму Міллера», тобто — відносний рух Землі по орбіті навколо Сонця, та рух Сонячної системи навколо центру Галактики.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б IU physicist offers foundation for uprooting a hallowed principle of physics. Science Centric. 6 January 2009. 
  2. а б в г V. Alan Kostelecky. IU News Room. 2006-03-30. Архів оригіналу за 2013-07-24. 
  3. Dennis Overbye (December 31, 2002). E and mc sup 2 /sup : Equality, It Seems, Is Relative. The New York Times. 
  4. Kostelecký, V. Alan; Stuart, Samuel (1989). Spontaneous breaking of Lorentz symmetry in string theory. Physical Review D 39 (2) (APS). с. 683–685. Bibcode:1989PhRvD..39..683K. doi:10.1103/PhysRevD.39.683. 
  5. Elizabeth Quill (November 13, 2007). Time Slows When You're on the Fly. Science. 
  6. Pauline Gravel (14 April 2007). Sciences - La traque à l'erreur initiale. Le Devoir (French). 
  7. Bluhm, R. (2006). Overview of the Standard Model Extension: Implications and Phenomenology of Lorentz Violation. У Ehlers, JüRgen; Lämmerzahl, Claus. Lecture Notes in Physics 702 (Springer Berlin / Heidelberg). с. 191–226. doi:10.1007/b11758914. 
  8. Fifth Meeting on CPT and Lorentz Symmetry. June 28 to July 2, 2010. Архів оригіналу за 2013-07-24. 
  9. Reginald T. Cahill. The Roland De Witte 1991 Detection of Absolute Motion and Gravitational Waves. Progress in Physics 3, 60-65, 2006
  10. M. Consoli and E. Costanzo. Indications for a preferred reference frame from an ether-drift experiment. arXive: gr-qc/V1 Nov 2005


Посилання[ред.ред. код]