Теорія струн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Простір Калабі — Яу (проекція на площину)
Рівні світобудови:
1. Макроскопічний рівень — речовина
2. Молекулярний рівень
3. Атомний рівень — протони, нейтрони і електрони
4. Субатомний рівень — електрон
5. Субатомний рівень — кварки
6. Струнний рівень

Тео́рія струн — напрямок математичної фізики, що вивчає динаміку не точкових частинок, а одновимірних протяжних об'єктів — квантових струн.

У рамках цієї теорії постулюється, що всі елементарні частинки та їхні фундаментальні взаємодії виникають у результаті коливань та в результаті взаємодії ультрамікроскопічних струн, довжина яких становить біля 10-35 м (довжина Планка). Цей підхід, з одного боку, дозволяє уникнути таких труднощів квантової теорії поля, як необхідність перенормування, а з другого боку, приводить до глибшого погляду вглиб структури матерії, сил та самого простору й часу, оскільки мова теорії струн дозволяє описувати об'єкти, як мікроскопічного так і макроскопічного світу.

Теорія струн виникла в середині 1960-х років у результаті розвитку струнної моделі будови адронів. Середина 1980-х та середина 1990-х визначилися стрімким розвитком теорії струн. Очікувалося, що найближчим часом на її основі виникне так звана «єдина теорія», або «теорія усього», пошукам якої Ейнштейн безуспішно присвятив десятиліття. Останнім часом теорія струн наштовхнулася на серйозну проблему, названу проблемою ландшафту, суть якої полягає у тому, що теорія струн дозволяє рівноправно існувати необмеженій кількості різноманітних Всесвітів, а не тільки того, у якому ми з вами існуємо. Проте розробка теорії струн стимулювала розвиток математичних теорій, в основному алгебраїчної та диференціальної геометрії, топології.

Література[ред.ред. код]

Науково-популярна[ред.ред. код]

  • Кайку М. Гіперпростір. — Л.: Літопис, 2005. — 460 с.
  • Грин Б. Скрытая реальность: Параллельные миры и глубинные законы Космоса. — М.: URSS, 2013. — 400 с.
  • Грин Б. Ткань космоса: Пространство, время и текстура реальности. — М.: URSS, 2011. — 608 с.
  • Грин Б. Элегантная Вселенная: Суперструны, скрытые размерности и поиски окончательной теории. — М.: URSS, 2011. — 288 с.
  • Каку М. Параллельные миры. — М.: София, 2008. — 414 с.
  • Рэндалл Л. Закрученные пассажи. — М.: URSS, 2011. — 400 с.
  • Яу Ш., Надис С. Теория струн и скрытые измерения Вселенной. — СПб.: Питер, 2013. — 400 с.

Монографії, підручники[ред.ред. код]

  • Бринк Л., Энно М. Принципы теории струн. — М.: Мир, 1991. — 296 с.
  • Грин М., Шварц Дж., Виттен Э. Теория суперструн. — М.: Мир, 1990. — 518+656 с.
  • Каку М. Введение в теорию суперструн. — М.: Мир, 1999. — 624 с.
  • Цвибах Б. Начальный курс теории струн. — М.: URSS, 2011. — 784 с.
  • Becker K., Becker M., Schwarz J. H. String Theory and M-Theory: A Modern Introduction. — Cambridge University Press, 2007.
  • Polchinski J. String Theory. — Cambridge University Press, 1998.

Посилання на джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.