Дейтон Кларенс Міллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дейтон Кларенс Міллер
Dayton Miller 1921 crop.jpg
Народився 13 березня 1866(1866-03-13)
Стронгсвілл, Огайо, США
Помер 22 лютого 1941(1941-02-22) (74 роки)
Клівленд
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Прінстонський університет
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Кейсівська школа прикладних наук

Дейтон Кларенс Міллер (англ. Dayton Clarence Miller) 13 березня 1866(18660313) — 22 лютого 1941, Клівленд)[1] — американський фізик, акустик, один з піонерів у використанні рентгенівських променів,[1] прихильник теорії ефіру та абсолютного простору, противник теорії відносності А. Ейнштейна.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13 березня 1866 р. в Стронгсвіллі (англ. Strongsville), штат Огайо, США. Батьки — Чарльз Уебстер Дьюї (англ. Charles Webster Dewey) і Вієнна Померой Міллер (англ. Vienna Pomeroy Miller). Закінчив університет Болдуїн (англ. Baldwin University) в 1886 р. Отримав ступінь доктора в Прінстоні в 1890 р., і став професором математики та фізики в Кейсівській школі прикладних наук (англ. Case School of Applied Science). У 1895–1936 рр. очолював там кафедру фізики. У 1893 році одружився на Едіт Істон (англ. Edith Easton). Помер в Клівленді, Огайо (англ. Cleveland, Ohio) 22 лютого 1941 р.[1]

Наукова діяльність[ред.ред. код]

В галузі рентгеноскопії[ред.ред. код]

Після відкриття у 1895 р. Вільгельмом Рентгеном X-променів, Міллер побудував рентгенівський апарат з трубкою Крукса та дванадцятьма батареями на рідкому електроліті.[1] У 1896 р. зробив повний рентгенівський знімок людського тіла по частинам. Апарат був використаний в медичних цілях, а саме, для виявлення перелому руки у пацієнта доктора Крайла, що неправильно зрослася (Crile).[1]

В галузі акустики[ред.ред. код]

Розробив апарат phonodeik — попередник осцилографа.[1] Працював над акустикою будівель, включаючи Severance Hall Клівленд.[1] Виконував та придумував сам музикальні твори, орган, зробив золоту флейту, зібрав колекцію з 1500 флейт, які лишилися в Бібліотеці Конгресу США. Консультував компанію Aeolian Co. при розробці фортепіано Вебера.[1]

Дослідження ефірного вітру[ред.ред. код]

Міллер повторив експерименти Майкельсона спершу на протязі 1902–1906 рр. Слід відзначити, що на цьому етапі точність вимірювання у нього була вища ніж у Майкельсона. Справа тут не в самих експериментальних результатах, а їх інтерпретації (Майкельсон підкреслював, що основного зсуву інтерференційних смуг практично не має, тоді, як Морлі та Міллер підкреслювали «залишок», що був присутній і в результатах Майкельсона). Для h = 250 м. Vефір = 3 км/сек.; для h = 1860 м. Vефір = 10 км/сек.[2]

Друга серія експериментів проводилася в 1921–1925 рр.[2] і пізніше[3]. Дослідна апаратура була піднята в гірську місцевість і була не закрита металевим кожухом згідно з рекомендаціями, які дав Майкельсон в роботі 1887 р.[4]

Міллер стверджував, що на цьому обладнанні він отримав певний результат — ефірний вітер зі швидкістю близько 10 км/с з апекса в сузір'ї Дракона з координатами (255°, +68°).[2][5][6]

В 1933 р. Д. К. Міллер опублікував велику підсумкову статтю про свої роботи, де вказав, що швидкість ефірного вітру від 10 до 11 ±0,33 км/с при ймовірній похибці визначення азимута ±2,5° та полярних координат ±0,5°.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Encyclopedia of Cleveland History: Miller, Dayton Clarence
  2. а б в Д. К. Миллер. Эфирный ветер. Доклад, прочитанный в Вашингтонской академии наук. (1925 г.) // Успехи физических наук. 1925. Т.5. С.177—185.;
    Proc. Nat. Ас. of Washington. 1925. Vol II. Р. 307. Російський переклад з англ. Сергія Вавілова.
  3. а б Д. К. Миллер. Эксперимент по эфирному ветру и определение абсолютного движения Земли (1933 г.) (The Ether-Drift Experiment and the Determination of the Absolute Motion of the Earth. Dayton C. Miller, Case Scool of Applied Science)
  4. Об относительном движении Земли и светоносном эфире. Альберт А.Майкельсон, Едвард В. Морлі (1887 г.) (On the Relative Motion of the Earth and the Luminiferous Ether; Albert A.Michelson, Edward W.Morley) //The American Journal of Science. Third Series. 1887. Vol XXXIY. No 203. — Nov. Примечание С. И. Вавилова к статье А.Майкельсона и Э.Морли //Вавилов С. И. Экспериментальные основания теории относительности. Собр. соч. T.IV. Изд-во АН СССР. 1956. С.31-33. Російський переклад з нім. Сергія Вавілова
  5. Д. К. Миллер. Значение экспериментов по обнаружению эфирного ветра в 1925 г. на горе Маунт Вилсон (1926 г.)
  6. Конференция по эксперименту Майкельсона-Морли, состоявшаяся в обсерватории Маунт Вилсон, г. Пасадена, Калифорния, 4 и 5 февраля 1927 г.

Посилання[ред.ред. код]