Очікує на перевірку

Альошина-Александрова Тамара Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альошина-Александрова Тамара Григорівна
Основна інформація
Дата народження19 червня 1928(1928-06-19)[1]
Місце народженняХарків, Українська СРР, СРСР[1]
Дата смерті24 грудня 1996(1996-12-24) (68 років)
Місце смертіКишинів, Молдова
ПохованняЦентральний цвинтар Кишинева
ГромадянствоСРСР і Молдова
Професіяоперна співачка, викладач співу
Співацький голосмецо-сопрано
Інструментивокал[d]
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
народний артист СРСР

Альошина-Александрова Тамара Григорівна (нар. 19 червня 1928 — пом. 24 грудня 1996) — радянська, молдовська оперна співачка (мецо-сопрано). Народна артистка СРСР (1976).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Тамара Григорівна Альошина-Александрова народилася 19 червня 1928 року в Харкові. Навчалась у Харківській консерваторії по класу співу у Є. П. Петрової, яку закінчила 1958 році. З цього року — солістка Молдовського театру опери та балети ім. А. С. Пушкіна в Кишиневі, який тільки відкрився.

Національний театр опери та балету Республіки Молдова

Солісти театру всі були молодим. Але серед них виділявся талант Тамари Альошиной — співачки і драматичний актриси, яка створила трагічний образ гордої, сильної, але нещасної в коханні російської жінки. За роки роботи в молдовській опері співачка створила тридцять оперних партій. Бралась, як за головні, так і за епізодичні ролі, виконуючи партії мецо-сопрано, будь то західна або російська класика[2]. Сама співачка говорила так:

Кожна роль збагачує виконавський діапазон, якщо до неї підходити суворо, дбайливо й любовно[2].

Серед вершинних ролей цього часу — роль Азучени в «Трубадурі» Джузеппе Верді. Газета «Вечірній Ленінград» у липні 1974 року писала:

Співачка точно окреслила звукові контрасти ролі. Залежно від сценічної ситуації змінювалися експресія, динаміка, манера співу. Азучена - найважливіша, принципова удача театру в виставі «Трубадур»[2].

Неординарний образ було створено в «Чародійці» П. І. Чайковського, де вона грала роль аристократки, але разом з тим самотньої покинутої жінки, люблячої матері. Особливе місце серед найбільш значних досягнень співачки займає партія матінки Кураж в опері «Маркітантка» сучасного білоруського композитора С. Кортеса, створеної за п'єсою Брехта «Матінка Кураж», де співачка цілком зжилась з образом головної героїні:

Як і моя героїня, в дитинстві я ходила з торбинкою по дорогах війни, здобуваючи прожиток сім'ї. Тому те життя, яке я проживаю в тій опері, мені близьке. У дітей війни гірка і чіпка пам'ять[2].

Згодом співачка блискуче проявила себе у комедійному амплуа, зокрема виконуючи партії Дуеньї в однойменній опері С. Прокоф'єва й задаючи тон всьому спектаклю. Співачка брала участь в громадському житті, входила до президії Театрального товариства. Колеги згадують її як принципову, вимогливу до себе й колег по сцені. Альошина-Александрова Тамара Григорівна життя оперного співака оцінювала так:

Праця оперного співака — це «солодка каторга», а сама опера — мистецтво мудре і заслужене, натхненне і загадкове...[2]

З 1969 року працювала викладачкою співу в Кишинівському державному інституті мистецтв імені Г. Музіческу. Її вихованці гідно представляли молдовську вокальну школу в багатьох театрах СРСР. У 1978 році завідувала кафедрою інституту, з 1981 року — доцент цього ж інституту. Звання народної артистки Молдовської РСР отримала в 1967 році, а в 1976 році — народної артистки СРСР. Альошина-Александрова Тамара Григорівна нагороджена орденом «Знак Пошани» й медалями. Померла 24 грудня 1996 року в віці 68 років у Кишиневі[2].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Основні партії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Алёшина-Александрова Тамара Григорьевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г д е Советские примадонны: Тамара Алёшина-Александрова. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013.
  3. Алёшина-Александрова Т. Г. Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 10 жовтня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]